Реставрація чи знищення пам’ятки? Що насправді відбувається на території Катедри

• У Тернополі розгорілася хвиля обурення через реставрацію колишнього монастиря домініканців, який примикає до Архикатедрального собору. Будівля є однією з 5 пам’яток архітектури національного значення у нашому місті.
• На зустрічі запрошують лише зручних журналістів, однак наша редакція не буде осторонь цієї теми і разом із небайдужими тернополянами та експертами ми докопаємось до правди.

Келії монастиря домініканів, датовані 1749-1779 роками, що на вулиці Сагайдачного – це пам’ятка архітектури національного значення. Наприкінці червня біля стін будівлі виник будівельний паркан, на якому вивісили паспорт об’єкта. Згідно з ним, монастир планують відреставрувати та перетворити на релігійно-освітній центр з громадськими приміщеннями загального користування. Містяни сприйняли таку новину неоднозначно і соцмережі «вибухнули» різноманіттям думок. 

Що найбільше обурює людей: 

• у планах проєкту очевидна зміна композиції будівлі, зокрема добудова мансарди, а це призводить до руйнування первинного виду пам’ятки (то чи дійсно реставрація це?); 

• перед початком робіт ініціатори проєкту не проводили жодних громадських слухань; 

• деякі активісти, дотичні до галузі архітектури, переконують, що у багатьох моментах забудовники порушили та продовжують порушувати законодавство тощо.

Суперечки довкола будівлі не вщухають вже другий тиждень. Попри це, перші роботи з реставрації архітектурного комплексу розпочали 6 липня. Частину території біля Катедри перекрили сигнальними стрічками та дорожніми знаками. На місце заїхала будівельна техніка, яка працювала там майже годину. Робітники привезли бетоновані блоки, відвантажили їх та поїхали.

Цього ж дня пів сотні небайдужих тернополян вперше зібралися на місці події, аби висловити незадоволення проєктом реставрації. Під час спілкування з журналісткою «20 хвилин» всі вони одноголосно заявляли, що третій поверх для монастиря зайвий, і вже слід діяти, аби зупинити знущання над старовинною пам’яткою.

Запрошують лише «зручні» медіа

Згідно із паспортом об’єкта, замовником реставрації виступає Тернопільсько-Зборівська Архиєпархія УГКЦ, а генеральним підрядником – приватне підприємство «Креатор-Буд».

Генеральний проектувальник – ФОП Вербовецького. Площа забудови становить 1137,8 метрів квадратних. Почати реставрацію запланували у другому кварталі, а ось завершити – уже в четвертому кварталі 2023 року.

Після масових обговорень проєкту в інтернет-просторі, 5 липня представники архиєпархії скликали начебто пресконференцію, аби надати офіційні роз’яснення щодо реставрації та відновлювальних робіт приміщень колишнього Домініканського монастиря. Однак, від архиєпархії запросили на зустріч лише обрані медіа – місцеві телеканали, а інформації про зібрання попередньо ніде не публікували. Журналісти «20 хвилин» дізнались про конференцію по факту її проведення. Ми звернулись до архиєпархії за коментарями і нам надіслали відеозапис.

Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, владика Теодор Мартинюк зауважив, що монастир вони отримали у такому стані, що його необхідно реставрувати. Українська греко-католицька церква, за його словами, вже не вперше отримує пам’ятки архітектури, які потребують відновлення. Релігійна організація має 30-річний досвід у цій справі та дала нове життя сотні пам’яток у Галичині. Отець Теодор наголосив – до реставрацій залучають найкращих фахівців сфери архітектури та мистецтва.

– Відновлення потребує абсолютно весь архітектурний комплекс. Ані покрівля даху, ані самі дахові конструкції, ані зливова каналізація, ані мережі абсолютно не надаються до використання. Реставрація такої пам’ятки архітектури вимагає багато праці і залучення спеціалістів. Маємо надію, що комплекс буде належним чином виведений як з аварійного стану, так і доведений до свого функціонального призначення. Колишній домініканський монастир стане дійсно перлиною у центрі Тернополя та окрасою серед архітектурних пам’яток, яких не є багато, – наголошує Теодор Мартинюк.

Вартості робіт не кажуть

Як виникла ініціатива реставрації пам’ятки, а згодом – і проєкт, який викликав стільки дискусій, розповів помічник економа Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, отець Петро Порохонько.

Коли обласний архів переїхав на нове місце на вулиці Карпенка, а архиєпархія 13 травня 2020 року остаточно отримала у власність комплекс келій монастиря домініканців, то за словами пана Петра, вони відразу почали дослідження, у якому стані даний об’єкт. Зробили його експертизу. Коли стало зрозуміло, що будівлю треба відновлювати, архиєпархія почала працювати над проєктами реставрації. До роботи залучили архітектора Юрія Вербовецького, бо він відреставрував чимало пам’яток архітектури в області. 

Він родом зі Збаража. Працював архітектором у Державному історико-архітектурному заповіднику в рідному місті, згодом у проєктній майстерні інституту —корпорації «Терно-КОРС», від 2003 — був керівником Архітектурної майстерні — підприємець, головний архітектор багатьох проєктів. Основні напрямки у творчій діяльності: реставрація пам'яток архітектури та нове будівництво громадських будівель в історичному середовищі міст Тернопільщини. Є членом Національної спілки архітекторів України з 2012 року та заслуженим архітектором України з 2021 року. 

У 2018 році відбулося засідання містобудівної ради при Управлінні містобудування, архітектури та кадастру міської ради. Згодом – нарада при Департаменті архітектури та містобудування ОДА. В обох інстанціях проєкт затвердили, і тоді його подали на затвердження до Міністерства культури та інформаційної політики України (надалі Мінкульт – прим. авт.). Погоджувальний дозвіл архиєпархія отримала ще у 2021 році.

– Далі почалась війна і півтора року ми нічого не робили. У колишньому монастирі частково розмістили склад чи штаб для надання допомоги ВПО. Упродовж року це приміщення слугувало для підтримки наших українців. Ми прийняли тут понад 120-130 фур допомоги із-за кордону від благодійників, яку потім роздавали. Цьогоріч ми зрозуміли, що приміщення ще більше руйнується, – додає отець Петро.

Наприклад, продовжує отець, якщо зайти всередину – можна помітити, що із внутрішнього «італійського» дворика вода потрапляє у підвальні зали. Також волога нищить стіни. Тому архиєпархія подала у Мінкульт документи для другого етапу затвердження проєкту. І після отримання дозволу, замовники також надіслали запит на початок робіт у Державну архітектурно-будівельну інспекцію України. Наразі, запевняє Петро Порохонько, церква має всі дозвільні документи для проведення реставрації.

Реалізація проєкту буде поступовою, пояснює помічник економа єпархії. Першим ділом потрібно укріпити деякі стіни будівлі, відвести воду із внутрішнього дворика та зробити гідроізоляцію стін зсередини. Лише опісля будуть демонтувати дах. На запитання, за які кошти архиєпархія реставрує пам’ятку архітектури, отець Петро відповів так: «За допомогою різних наших добродіїв та друзів».

– Зараз важко передбачити, яка вартість реставрації, бо це не буде зроблено за один рік, а упродовж кількох. Тому сказати конкретно, чи є зведений бюджет будівництва, я не можу, – сказав він.

Що кажуть тернополяни про таку реставрацію?

Більшість жителів міста ставляться до реставрації монастиря негативно. Про це свідчить кількість дописів у соцмережах та обговорення у коментарях. Але є й ті, хто повністю підтримує задум церкви та головного архітектора. 

Ігор Мамус: — Я спілкувався з багатьма людьми щодо реставрації нашої Катедри, багато вивчав це питання. Мені категорично не подобається проєкт пана Вербовецького і вважаю його недоречним для колишнього Домініканського монастиря. Та і взагалі, перед тим, як робити це проєкт, треба було нормально ознайомитися з будівлею, її розташуванням. Просто щось приліпити і сказати, що це буде класно – так неможливо. І варто пам’ятати, що Архикатедральний собор – пам’ятка національного значення, а отже можна лише відтворити втрачені елементи. Та не добудовувати те, що заманеться.

Дарця Веретюк: — Ми за якісну реставрацію собору. Нехай це буде укріплення стін, заміна даху, який вже іржавий. Але добудувати черговий поверх, через який буде нове навантаження на споруду – ми не дамо. Знаю, що приміщення архіву заливало через старий дах. Про це нам неодноразово говорили працівники архіву. А через три роки їх взагалі виселили. Я не фахівець з архітектури чи юриспруденції. Але мені очевидно, що надбудова є порушенням статті 54 Конституції України та всіх норматив щодо охоронного законодавства пам’яток національного значення. Так не може бути, бо збільшується площа, збільшується кубатура приміщень і це не входить у рамки реставрації.

Володимир Окаринський: — Катедра має велику історію, її побудували за проєктом онука короля Августа Фредерика Мошинського. Він вчився у Дрездені і відомий на весь світ своїми проєктами. Хто ці священники та забудовники, які вирішили собі щось змінити у релігійній установі? Ми повинні лише берегти те, що нам дісталося від пращурів і передавати нащадкам. Хочу закцентувати на тому, що це остання пам’ятка в Тернополі, яка ще не зазнала спотворення. Бо і Надставна церква, Церква Різдва Христового, замок вже змінені. То з’являлися золоті куполи, то нові забудови на території.

Andrii Kir: — Храм з його чудовими розписами, крипта, дзвіниця з її краєвидом і крутою стертою ногами і часом кам’яною гвинтовою драбиною, оглядовий майданчик (який хотіли облаштувати на куполі), італійський дворик, підземелля монастиря та сам відреставрований монастир в його оригінальному плануванні – це вже цілісний крутий об'єкт, де можна провести не одну годину. Він самодостатній. Йому не потрібно надбудов. Його спроектували і збудували без третього поверху – то й не треба його добудовувати. Впевнений, що приміщення двох поверхів монастиря достатньо, щоб адаптувати для потреб церкви. Не треба позбавляти Архикатедру статусу пам'ятки національного значення, а нас одного з лише кількох історичних об’єктів, які пережили Другу світову і совітів.

URBAN.te: — Наша ініціативна група вже кілька років, як призупинила свою діяльність. Але це аж ніяк не означає, що нам байдуже, що відбувається у Тернополі. Яка наша думка про це? Перш за все, згідно Закону України «Про архітектурну діяльність» для пам’яток національного рівня необхідно проводити архітектурний конкурс. Не втомлюємось повторювати, що неупереджений архітектурний конкурс – це win-win історія, від якої виграють й замовники, й архітектори, й кінцеві користувачі. Турбує також чи проводились громадські слухання, археологічні дослідження перед початок будівельних робіт, адже вони є обов’язковим і важливим етапом. Це проблема не локального, а всеукраїнського рівня. Бо ця пам'ятка має національне значення і стосується кожного українця.

Інститут міської культури: — У час, коли росія вкотре намагається знищити нашу культурну спадщину, коли музеї, архітектурні пам'ятки, палаци, церкви стають цілями російських ракет та обстрілів, а увага суспільства зосереджена на фронті, особливо нестерпно спостерігати як нашу культурну спадщину нищать свої ж. У планах проєкту – здійснення надбудови у два поверхи. У реальності – це руйнація первинного вигляду пам’ятки та є реконструкцією, а не реставрацією. Закон України це забороняє!

Anna Zolotniuk: — Завжди кажуть, що Тернопіль зазнав нищівних руйнувань (чи якось іншому, але не менш пафосно) під час Другої світової. І з цим складно сперечатись. Але сучасні руйнування відбуваються за доброї волі та підтримки тих, котрі не оминають нагоди сказати щось про шанування історії міста. І вони не менш значні та знакові. У цьому випадку не руйнування, а «реставрація», які, зрештою, тотожні. Як можна буде сприймати історичну споруду з цим вершечком на торті, не знаю.

Vitaly Lesyuk: — Це пам'ятка архітектури національного рівня. Дозволи є. Їх надало Міністерство культури та ДАБІ. Надал не має відношення до таких дозволів. Але наш нарід ліпше знає. На жаль.

Ромко Задорожний: — А знаєте – пан зі Львова (тут мова йде про архітектора Володимира Крісу, який написав допис на своїй фейсбук-сторінці, у якому підтримує реставрацію монастиря, але опісля хвилі критики його видалив. Станом на 11 липня допису у стрічці немає – прим. авт.) має трохи рацію щодо провінційного світогляду тернопланетян. Як не крути це навіть не погано, а інколи, було б чудово, якби такий світогляд зберігся в містян і з ним вони могли берегти автентику міста. На жаль... У цьому випадку Володимир Кріса таки має на меті образити тих, хто посмів сказати щось проти дивної «реставрації» Катедри. Дивно і боляче, що «погоджувачі» раніше не озвучували своїх планів і не ознайомили тернопланетян з своїми ідеями. Я не є спеціалістом в даній сфері, щоб вести профільні дискусії, і разом з тим хотілося б побачити та почути обґрунтування тих ідей від замовника (в даному випадку УГКЦ), профільного міністерства, міста, ОДА та інших зацікавлених сторін. І, головне, – хочеться почути думки інших архітекторів та реставраторів щодо запропонованих змін.

О 19:00 у другій частині нашого тексту ми розкажемо більше деталей про те, чому реставрацію проводять «за спиною» тернополян, що саме добудовують та хто до цього причетний. Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті. Далі буде…

Читайте також: 

Третій поверх зайвий для Катедри: тернополяни, які виступають проти добудови монастиря, готові йти до суду

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.