• Це треба вже врешті міняти! Держава і держслужбовці мають працювати на українців, тернополян, а не влаштовувати нам за наші ж гроші три кола пекла з довідками і папірцями! – голова тернопільського осередку ВО «Автомайдан» Ігор Василів ледь стримує емоції. – Скільки ще людей заганятимуть в глухі кути і примушуватимуть оббивати пороги? Четвертий рік після Майдану! Якщо не можуть навести лад – нехай йдуть на іншу роботу. Цього терпіти вже несила!

Напередодні Нового року з родиною автомайданівця трапився прикрий інцидент. Чиясь помилка, чи більше – халатність, «переколотила» всю родину, примусила поміняти плани, оббігати купу інстанцій та взяти десятки нікому не потрібних довідок з печатками і без них. Хто відповідатиме за цю халатність, - цікавиться активіст. І вже подумує позиватись до суду, аби бодай щось зробити, щоб припинити отой «довідковий армагедон».

Коли виб’ємо совок з голів дер службовців?

• ХХІ століття на дворі, інтернет і розрекламовані спільні бази, - обурюється пан Ігор. – Навіщо принижувати людей? Навіщо їх ганяти кабінетами три доби, якщо все можна з’ясувати протягом кількох хвилин натиском десятка кнопок на комп’ютері? Коли нам вдасться вибити «совок» з голів держслужбовців, які ні за що нас не мають, хоча саме ми сплачуємо їм зарплату?

25 грудня дружину пана Ігоря, яка їхала за кермом його іномарки, зупинили поліцейські на КП у Рівненській області. І повідомили: за інформацією системи «Рубіж», машина в арешті за несплачений штраф. Жінка зателефонувала до Ігоря. Той, каже, був в шоці і запевнив: такого просто не може бути.

• Маша віддала патрульному документи, через хвилин 40 він повернувся і запевнив: авто таки в арешті, - пригадує пан Ігор. - Я не так часто порушую. Але маю правило: якщо так сталось – оплачую штраф одразу на місці. Або того ж дня у банку. Почав пригадувати – справді, ще на початку березня ми з дружиною і Лілією Мусіхіною їхали до Києва на акцію (саме ці жінки підтверджують: штраф активіст оплатив одразу – прим. ред.). І я пересік суцільну смугу між Дубно і Рівне.

Тоді авто активіста зупинили, склали постанову і він, стверджує, погодився, що порушив та на місці оплатив. І забув про цю історію. Як виявилось – даремно.

• Де 5 березня, а де 25 грудня, - розводить руками Ігор Василів. – Тим більше, щонайменше двічі на тиждень я їжджу до Києва і назад своїм авто. На трасі є 4 КП з системою «Рубіж». Як за 9 місяців мене ні разу не зупинили?

Телефони мовчали. І не тільки у вихідний

Тоді на трасі дружина пана Ігоря увімкнула голосний зв’язок на мобільному. Чоловік просив патрульного подивитись уважніше, адже штраф тоді точно сплатив на місці. Доки патрульні перевіряли, Ігор намагався додзвонитись бодай кудись у Тернополі. Проте марно – телефони виконавчої служби мовчали, бо на католицьке Різдво був офіційний вихідний. Тим часом по середині дороги між Тернополем і Києвом його дружина стояла фактично у полі і мала всі шанси далі йти пішки…

• Врешті повернувся патрульний, - пригадує пан Ігор. – Каже: бачу, що штрафи сплачені, але… машина в арешті. Розуміючи, що в патрульного будуть проблеми, якщо відпустить дружину, я таки просив його повірити. І пообіцяв, що найближчим часом скину всі підтверджуючі документи про сплату.

Авто таки відпустили. Дружина зняла задній номерний знак, хоча і розуміла, що порушує, однак бодай якось було потрібно дістатись до столиці. А попереду були ще два КП і «Рубіж». Авто одразу поставила в гаражі. Через два дні родина разом з дітьми мала виїжджати на відпочинок. І всі розуміли: про подорож, скоріш за все, потрібно забути. Принаймні доти, доки не з’ясують все з «неоплаченим штрафом».

Почув: я нічим допомогти не можу

• З самого ранку 26 грудня я почав дзвонити по інстанціям, спершу набрав управління юстиції, - розповідає пан Ігор. – Там порадили звертатись до міського відділення виконавчої служби – за місцем проживання. І дали три номера. За двома ніхто слухавки не брав. За третім додзвонився, розповів історію і почув: я вам нічим допомогти не можу – дайте мені чек про сплату. Пояснюю: я сплатив патрульному. У відповідь – нічого не знаю. Всі питання до патрульних Рівного.

Тоді активіст зателефонував до тернопільських поліцейських, адже база одна. Там його вислухали, перевірили і підтвердили: все сплачено. Як до водія, до пана Василіва жодних претензій патрульні не мають. Тоді пан Ігор просив: дайте довідку про це. Йому давали ще якісь номери, за якими телефонував. Всюди підтверджували: штраф сплачено, претензій нема. От довідку не дадуть. Щоправда, за одним з номерів зазначили: штраф оплачений не 5 березня, а… 28-го – в подвійному розмірі.

• Який подвійний розмір, адже 28 березня я його фізично сплатити не міг – перебував в іншому місці, - обурюється пан Ігор. – Згодом через знайомих вдалось знайти платіжку. Так, справді, хтось сплатив штраф 510 грн нібито в подвійному розмірі на Рівненську виконавчу службу.

Чоловік мав терміново виїхати у справах до іншого міста. Далі з його довідками і платіжками бігав інстанціями близький товариш родини. Той завіз платіжку до виконавців. Ті наступного дня (!) надали папір, що провадження закрите. Вже з цим документом бігли до нацполіції, адже машина під арештом – аби зняли з бази розшуку. І врешті всі копії висилали рівненським патрульним.

Хто подолає врешті банду «Довідку»?

• Мені все рівно, хто і чому оплачував в подвійному розмірі вже сплачений мною штраф, - каже Ігор Василів. – Мене цікавить інше: чого не через мою помилку моя родина стала заручниками безглуздої бюрократії? Чому я маю не по своїй вині оббивати пороги і кланятись усім? На четвертому після майданному році ми маємо совкову банду, члени якої, маючи базу, ганяють людьми і відповідають, чого ви дзвоните – ви приїдьте сюди? Так, це банда. Банда «Довідка».

Чому у державних органах досі бардак, а службовці, зарплату яких ми сплачуємо з власних кишень, дозволяють собі подібне, обурюється активіст. Людина звертається до держслужбовця, як до держави в цілому, і  вона потребує допомоги. А її натомість «футболять».

• Кожен з них має комп’ютер і бази – все зроблене за наш рахунок, - каже Ігор Василів. - Невже не можна з’єднати ті бази? Невже той патрульний має ризикувати роботою, але залишатись людиною? Чому у виконавчій службі забули, що вони також люди?

До речі

В управлінні патрульної поліції активісту нагадали: виконавча служба мала б повідомити, що до нього чи його майна вчиняються якісь дії. В даному випадку, що через заборгованість авто під арештом. Однак, жодних повідомлень ні на пошту, ні іншим чином не надходило, стверджує як активіст, так і члени його родини. Щоправда, 6 січня 2018 року в поштовій скриньці пан Ігор виявив такий лист виконавчої, що є провадження щодо арешту його майна. Хоча саме провадження вже закрили… 27 грудня 2017 року.

Що говорять у виконавчій службі, як і пояснення патрульної поліції щодо розміру штрафів, – читайте згодом.