Родина переселенців об’єднала тернополян задля допомоги окупованій Херсонщині

• Попри війну, власні проблеми переселенці знаходять в собі сили бути підтримкою для інших. Приклад тому родина отця Ігоря Макара. З початку повномасштабного вторгнення вони переїхали з Антонівки (Херсонська область) до Тернополя.
• Родині вдалось об’єднати навколо добрих справ як міжнародні організації, так і небайдужих жителів Тернопільщини. Спільними зусиллями тернополян та родини переселенців вдалось відправити вже декілька бусів гуманітарної допомоги на тимчасово окуповану територію.

«Тату, нас знову бомблять?»

Про те, що 24 лютого стане переломним для всієї України, родина навіть не уявляла. Звичайні відрядження, служіння, допомога людям та тренінги – все відбувалось як завжди, а вже о 04:00 перші звуки вибухів та спалахи.

–     Спочатку подумав, що мені почулося, тоді вийшов на вулицю і побачив як вдалечині видніється сяйво. Я зрозумів, почалася війна. А вже потім дзвінок від куми з Бериславу зі словами: «У Каховці бомблять військову частину, заправку. Люди всі збираються». Довелося їхати у той Берислав, щоб забрати куму і думали пересидіти в підвалах. Але потім купа гелікоптерів, військової техніки. Ми вирішили, треба евакуювати дітей на західну частину України до рідних, треба врятувати їм життя, –  каже Ігор Макар.

Шлях видався складним, враховуючи затори на дорогах. Люди були в паніці, всі намагались виїхати. Доїхавши до Миколаївщини, родина вирішує залишитися в Южноукраїнську, щоб переночувати і відійти від шоку.

–      Мої сини не чули вибухів, а ось кімната доньки виходить на сторону Антонівського мосту, то вона все чула. У будинку в Южноукраїнську працював газовий конвектор і періодично видавав такі звуки як хлопки. Тоді моя донька підскакувала і казала: «Тату, нас знову бомблять?» Я розумів, що вона налякана, бо і сам здригався від тих звуків. Але намагався її заспокоїти. Тоді я вчергове переконався, що евакуювати дітей до рідних – правильне рішення, – додає отець Ігор.

Родина виїхала вчасно, адже саме 24 та 25 лютого на Антонівському мосту точилися запеклі бої. Понівечені будівлі без світла, води, загиблі жителі та постійний страх – так і донині живуть жителі деяких населених пунктів тимчасово окупованої Херсонщини.

Об’єднані війною

Вже у Тернополі Ігор Макар отримав запрошення на проведення служб від храму Успення Пресвятої Богородиці. Під час кожної вечірньої служби з парафіянами херсонець не впускає можливість розповісти про рідну область та людей, які залишились в окупації.

–       До мене неодноразово підходили парафіяни і дякували за те, що я продовжую розповідати про тимчасову окупацію, життя людей на Херсонщини. Вони кажуть, що тут у Тернополі потрохи забуваєш про війну, адже військові дії не проводяться, ракети, дякувати Богові, не літають. Тільки систематично лунає сирена. Тож нагадувати людям про нестерпне життя в окупації важливо і потрібно, – наголошує переселенець.

Також родині вдалось вийти на всеукраїнські та міжнародні організації, підтримка яких дозволила забезпечити як переселенців на західній частині України, так і жителів окуповано Херсонщини гуманітарною допомогою. Продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти – надають все, що вдалося зібрати.

–       За підтримки Української освітньої платформи, Східноєвропейської гуманітарної місії, Благодійного фонду «Сумка Самарянина» ми робимо добрі справи для людей, які цього потребують. Відтак вже передали по 150 наборів жителям Інженерного та Антонівки, а 550 – Зеленівки (Херсонщина). А за підтримки «Пласт Херсон» були передані пакунки з продуктами по громадам західної частини України, де наразі проживають переселенці, – каже отець Ігор.

Приємною несподіванкою для родини отця Ігоря стала і допомога від організацій та простих жителів Тернопільщини. Церква Голгофи, Успення Пресвятої Богородиці, «Пласт Тернопіль», Благодійний фонд «Карітас» – частина організацій, що готові передавати гуманітарні вантажі з Тернополя до Херсонщини.

–      Вдається збирати гуманітарні вантажі у Тернополі переважно через особисті знайомства. Я звертався до людей і вони приносять, що можуть. Є організації, що дізнаються через отця Василя про мою діяльність і вже тоді пропонують допомогу. Інколи це і продукти харчування, дитячі підгузки, медикаменти. Речі не беремо, адже поки у цього наші херсонці не потребують. Є люди, які підходять після проповіді і дають фінансові пожертвування зі словами: «На допомогу херсонцям». А ось цього тижня до мене підійшла жінка і сказала, що має можливість зібрати для людей в окупації медикаменти. Я надав їй перелік необхідних препаратів і вона все принесла за списком. Зараз чекаємо, коли приїде цей бус, щоб відправити все людям, – ділиться він.

Родина переселенців з Херсона розуміє, допомоги потребують всі переселенці, тож за можливістю гуманітарну підтримку надають і тим людям, які переїхали з Харкова, Лисичанська, Чернігова. До того ж, ВПО можуть завжди звернутись по допомогу до храму Успення Пресвятої Богородиці, що за адресою: вулиця Князя Острозького (поблизу школи №13). За наявності, ви отримаєте там продуктові набори або засоби гігієни.

Також храм радо приймає допомогу від небайдужих тернополян. Ви можете прийти і зробити пожертву на гуманітарний вантаж для Херсонщини або ж купити необхідні товари.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.