Переселенці не хочуть виселятись із гуртожитку

- Бажаю вас усім такого добра, - каже біженка, широко розводячи руками. – Ви ж кажете, що у мене все добре?! То нехай так само добре буде і у вас! Хай так само буде добре вам.

 На побажання жіночки волонтери та працівники гуртожитку для дітей-сиріт реагують, тільки перезирнувшись. Мовляв, що тут казати. Почуваються скривдженими і переселенці. Конструктивної розмови не вийшло. Ось так завершилась одна зі спроб тернополян пояснити переселенцям, що час проживання у соціальному гуртожитку для сиріт підходить до кінця, пора звільняти місце для інших. 

Подвійна вигода
 Загалом говорити про проблеми із переселенцями волонтери не люблять тому, що бояться відбити у тернополян бажання допомагати. Бояться, аби через поодинокі конфлікти не зіпсувати репутацію іншим переселенцям, які по-дитячому вдячні за будь-яку надану допомогу і тепле слово. Та коли за допомогу не дякують, а критикують і вимагають ще більше – нерви потроху здають і у волонтерів.

 - Проблемна ситуація виникла із родиною Івченків із Краматорська. Це чоловік, дружина і троє дітей. Третю дитину жінка народила вже у Тернополі, - каже голова Благодійного фонду «Вікно життя» Ірина Жигунова. – Мешкає вона в соціальному гуртожитку для дітей-сиріт. Поселена туди на умовах безкоштовного проживання упродовж трьох місяців. Незабаром цей термін спливає, а родина категорично відмовляється виселятись. Та ще й всюди пише скарги на мене.

 Поведінку родини, за словами волонтера, зрозуміти важко. Адже тепер Івченки мають можливість винаняти собі житло і звільнити місце справді потребуючим. 
- Згідно із законодавством, ця сім’я щомісячно отримує не менше шести тисяч гривень соціальних виплат, у тому числі і компенсацію витрат на житло для біженців, - додає пані Жигунова. - Бюджет родини також доповнюють зарплата чоловіка та пенсія бабусі. Тому їхні претензії на подальше проживання у гуртожитку для сиріт вважаю не зовсім правильними. Бо вони двічі отримують вигоду з держбюджету: один раз у вигляді матеріальної компенсації витрат на житло, а вдруге - користуючись безкоштовним державним житлом.

 Грошей немає 
Також Івченки могли б повернутись додому, у Краматорськ, додає волонтер. Адже частина їхньої родини уже поїхала додому. Як стверджують біженці, вони там мають хороший дім. У самому Краматорську водопостачання, електромережі, інфраструктура та правопорядок відновлені ще влітку. Однак поки що про повернення родина не думає, як і про те, щоб пристати на пропозицію безкоштовно пересилитись у сільський будинок в області. Саме про це жінка й говорила під час зустрічі родини з волонтерами, керівництвом притулку. 

- Ви за своїх дітей переживаєте? От і я переживаю! Ми поки що не можемо повернутись, - відповіла глава сімейства на запитання волонтерів щодо повернення додому.

 Переїзд у безкоштовний будинок у селі родина Івченків не вважає прийнятним варіантом, оскільки і чоловік працює, і діти вчаться у Тернополі. А оренду житла вважає непідйомною.

 - Ми ще не отримували жодних коштів, - відповіла господиня волонтеру. – Чи ви краще за мене знаєте, скільки є?

Коли ж мова зайшла про одноразову допомогу при народженні дитини, то жінка заявила, що витрачати кошти на житло з дитячих грошей – це нецільове використання. Відтак уся розмова звелась до одного – родина Івченків виїде з гуртожитку, якщо матиме кошти.

Шукають шляхи
 Як пояснила директор соціального гуртожитку для сиріт, сім’ю Івченків поселяли як родину, що втрапила у складні життєві обставини. З цих обставин людей уже витягнули, виплати оформили, тож не можуть довше тримати їх у себе. Утім, як пояснили у Міжвідомчому координаційному штабі, який опікується соціальним забезпеченням переселенців, виселяти силоміць біженців поки що ніхто не буде.

 
- Це гуртожиток для сиріт. Якщо на місце претендуватимуть діти-сироти, то родина повинна звільнити житло, - каже директор Департаменту соцзахисту обладміністрації Вадим Боярський. – Наразі ж питання щодо примусового виселення не розглядаємо. Координаційний штаб поки з’ясовує ситуацію та вивчає можливі шляхи вирішення проблеми.

 Наразі картина така: поселяла волонтер, люди виселятися не хочуть, а на обласному рівні ще не знають, що робити у таких випадках