Артилерія має крила: як військові ЗСУ працюють з безпілотниками

Артилерія має крила: як військові ЗСУ працюють з безпілотниками

Безпілотники таки мають своїх пілотів. Про одного із найкращих із ЗСУ — далі в матеріалі. Наш герой, оператор БПЛА Тернопільської артилерії на псевдо Барні

Із пультом в руках він зарекомендував себе віртуозом: якось повернув безпілотник з розвідувальними даними з відстані семи кілометрів, коли у того згорів мотор. Колеги по службі вважають його фанатом своєї справи — досвідченим і надійним. Він же про себе каже, що просто відчуває літак, хоча погоджується, що вміння приходять з досвідом.   

За освітою він фельдшер, в АТО був медиком. У 18 році пройшов курси у Житомирському військовому інституті і перекваліфікувався. Медичний рюкзак завжди при ньому, за необхідності може надати вчасну долікарську допомогу, та його стихія — небо. 

У збройних силах служить ще з 15 року. Місто, де рідний дім, окуповане. Тому з міркувань безпеки ми не вказуємо імені і не публікуємо фото. Рідного міста, на прохання військовослужбовця, теж не називаємо — хвилюється за батьків. Про те, що він воює, не знають навіть найрідніші, які живуть під окупацією ворога. Чому йому обрали псевдо «Барні» — не секрет: тому, що не маленький — займається спортом, вільною боротьбою і самбо, нарощує м’язову масу.  До служби в армії найбільше мотивує його звільнення рідної землі. 

Відео дня

На війну — пішки 47 км

Повномасштабна війна для Барні почалася, коли він в Києві був на чергуванні у лікарні. Цей день вважає найважчим, бо не зміг одразу ж стати в стрій, не міг залишити хворих. 

— Коли закінчилася зміна, ми з другом пішли в військкомат, але він переїхав, остерігаючись артобстрілів, — пригадує Барні. — Ми вирішили йти в Ірпінь, де почалися вуличні бої і допомагали там. 

Хлопці пройшли 47 кілометрів пішки до найближчої бригади. Ішли 12 годин. Без підготовки добряче виснажилися. Та ввечері вони уже виконували свої обов’язки. Це були чи не найгарячіші точки бойових дій на той час.

Тоді ж почалася його активна участь у війні. У перші дні вважався як медик волонтер. Лише через тиждень йому запропонували вакансію оператора БПЛА у Тернопільській артбригаді. Іншими словами — пілот безпілотника. 

— Знаходимо позиції ворога, його техніку, артилерію і передаємо фото з координатами, прив’язкою на місцевості нашій артилерії для того, щоб нанести вогневі ураження, — розповідає про свої обов’язки  військовий.  

У розмові дізнаємося, що безпілотники, які служать Тернопільській артилерії, виготовляють в Україні. 

— Наша техніка українського виробництва, на озброєнні з 15 року і нас нею забезпечує держава. Були аналоги з інших країн, щоправда, вони давали старі зразки, які поступалися нашим, сучасним. Українська техніка в рази краща. Кожен літак має свій ресурс, та баланс поповнюється, —  зауважує.

Керована «пташка»

Знаючи, що артилеристи люблять техніку називати іменами жінок, запитуємо про оригінальні назви для цих апаратів. Та, як виявилося, усі літаки тут — «Фурії».  Так їх назвав виробник. 

Цікаво, що «Фурія», яка має розмах крил  два метри,  здатна за один політ виявити кілька десятків цілей, а відстані може долати і до 40 кілометрів. 

— Враховуючи дальність наших польотів, ми можемо перекривати ділянки інших екіпажів, — уточнює співрозмовник, — прогалин немає. 

Наступальні дії ворог переважно проводить вдень, тому й випускають «Фурію» у світлу пору, щоб швидше виявити агресивні ворожі засідки.  Вночі вона теж здатна «побачити» мішені. Та лише через тепловізор. Видно  тепло людей і техніки. Окрім цілей «Фурія» фіксує і роботу нашої артилерії.  Всі дані про влучання передаються в штаб, там уже ведеться загальна статистика.  

Влучань у ворога — дедалі більше

На запитання наскільки точними є наші обстріли оператор розповів, що чим далі, тим більше влучань. 

—  У нас на озброєнні нещодавно з’явилися снаряди «Ескалібур», —  веде далі співрозмовник. — Ми даємо точні координати на техніку, а він наводиться автоматично, оскільки оснащений спеціальними  системами. Це допомога з-за океану. Калібр «Екскалібура» – 155 і він підходить для гаубиць «М-777». 

Для влучного пострілу необхідно лише знати координати цілей, а не підсвічувати її лазером.  Тому не дивно, що ворог полює на наші БПЛА. 

— Їх збивають зенітно-ракетними комплексами, — каже Барні, — але, враховуючи статистику, в нас найменше збитих безпілотників.  Може це везіння…

До речі, усю цінну інформацію «літачки» завжди встигають передати на пункт керування. 

Іноді відзняте безпілотником може піднімати хлопцям настрій. Барні пригадав декілька кумедних замальовок про те, як поводять себе налякані загарбники під час обстрілів з нашого боку. 

—  На Донбасі був наступ, наша артилерія працювала по ворогу і було весело спостерігати, як вони залишили кілька одиниць техніки і втікали, їх забирала машина, одного забули, він наздоганяв. Або як керівництво приїхало на пікапі, а в цей момент почало до них долітати,  орки кинулися за тим пікапом, а він їх об’їхав, ще одного зі своїх загубив по дорозі, — перераховує  «відосики»  Барні. — Ми все бачимо онлайн, робимо нарізку відео і ділимося з усіма, щоб підняти настрій. Таких прикладів, за словами Барні, чимало. Хлопці уже чекають на подібні відео і фото. Це підтримує їх моральний дух і надихає на нові звершення.

З крилами і на колесах

Команда пілотів завжди в русі, в машинах. Найважче було в час морозів. Тоді ще не знали, що варто з собою мати. Зараз хлопці до холодів підготувалися. Та й відчувають підтримку місцевого населення. На місця дислокації повертаються пізно. Люди готують їм їжу, бачачи, що хлопці не встигають приготувати самостійно. 

У своїй команді наш герой найстарший і найдосвідченіший, хоч самому ще немає 30-ти. Інші побратими — віком від 20-ти років. Каже що найбільше хвилюється за них. Без бойового досвіду до війни звикнути непросто. 

В АТО Барні був два роки безвиїзно, потім ще деякий час інструктував. Служив медиком.  

Зараз, на щастя, свій медичний фах застосовувати не доводиться, хіба що, як він каже, при застуді.  

Чи мають пілоти час на відпочинок? Майже ні. Лише коли відбувається заміна БПЛА. Саме така відпустка і стала хорошим приводом для приємної події в житті нашого героя. Він одружився. 

Про любов і окупацію

— Ще перед початком війни ми планували одружитися восени. Та коли збили літак, потрібно було чекати на новий, у мене з’явилося декілька днів відпустки, тому ми вирішили одружитися, поки була можливість, — говорить герой. 

Зараз дружина — у Києві. Вона єдина із найближчих йому людей знає, де він насправді. Батькам цієї правди не відкриває, щоб вберегти від хвилювань і зайвої інформації. Там, в окупації вони досі думають, що він працює в одній із київських лікарень. 

Вони йому коротко пишуть про те, що відбувається у них: коли вибухи, коли «асвабадітєлі» проводили перевірки, як пройшов «референдум».

—  По квартирах ходили люди зі зброєю, тим, хто не відчиняв вибивали двері, щоб пересвідчитися, чи дійсно квартира порожня,  а хто відчинив, того змушували зробити «правильний вибір», — без будь-якого подиву розповідає військовий. 

А далі розповів про те, як пропадають люди, найчастіше — колишні військові, активісти,  як очільники спілки атовців, перейшовши на бік окупантів, зливали інформацію про всіх, хто служив… 

— Підприємства перестали працювати, школи та вузи виїхали, працюють лише продуктові магазини та лікарня, — продовжує Барні. — На дверях під’їздів вивішуються списки з сумами комунальних сплат, усіх голів ОСББ взяли під контроль. Хто має приватні будинки в селах —повиїжджали туди, займаються городами, так легше з продуктами. Люди відчутно прагнуть України…

Що кажуть колеги по службі?

— Один з найкращих операторів БПЛА не лише в нашій бригаді, а в Збройних силах України, без вагань запевнив нас командир Барні Парф.  — Приніс багато цінної розвідувальної інформації, завдяки чому багато коректур проведено і чимало ворожої техніки знищено: танки, гармати, установки, штаби з особовим складом противника. З перших днів війни виконує розвідувальні польоти і ніколи не  зупиняється перед перешкодами, а цілеспрямовано робить свою справу.  Тут кожен політ – це випробування на вміння приймати нестандартні рішення. На нього можна покластися. Надійний, відповідальний.

Свої слова підтвердив яскравим спогадом, коли Барні зумів повернути додому і успішно приземлити літака, у якого згорів двигун з відстані  семи кілометрів.     

—  Це — подвиг, який вдалося здійснити лише завдяки досвіду і вмінням, — наголошує командир, — з допомогою потоків вітру зумів це майстерно зробити, та без навичок і професіоналізму навряд, чи хтось би зумів щось подібне. 

Парф разом з Барні пройшли курси у Житомирському військовому інституті, були першим випуском, які навчилися працювати саме на «Фурія». 

— Смуга відповідальності, в якій він зараз працює є найважчою, — каже командир, — ворог своєю технікою, засобами радіоелектронної боротьби, глушить наші БПЛА і не дає нам виконати завдання. Наші хлопці планують маршрут польоту, висоту. Нерідко на Барні лягає відповідальність прийняття нестандартних рішень. Тому його роботу я вважаю творчою. 

Про повернення до медичного фаху — мови не може бути.  За словами командира Барні - природжений пілот безпілотника, а те, що він ще й медик - додатковий бонус для їхньої команди.

За час служби Барні нагороджений відомчими та державними відзнаками. Зокрема "За зразкову службу", орденом "Відвага і честь", медалями "За оборону України" та за сприяння військовій розвідці. 

Читайте також: Не можу собі дозволити їх боятися — тернопільський бізнесмен воює в артилерії

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (2)
  • Nadiya Polishchuk

    Боже Бережи Вас Воїни Амінь
  • Любовь Полищук

    Божого вам захисту та благословення

keyboard_arrow_up