«Бабцю, напечіть домашніх пляцків — скоро буду вдома»: Петро Базар повернувся з полону

32-річний Петро Базар із Настасова повернувся в Україну після чотирьох років перебування в російському полоні. За його словами, саме молитва допомагала триматися в неволі, адже інколи він зовсім втрачав надію, що зможе знову побувати вдома.

Війна торкнулася його ще до лютого 2022 року, адже під час проходження строкової служби розпочалися бойові дії на Сході України. Тоді Петро разом із братом Павлом перебував у Слов’янську. Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Петро разом із братом Павлом став на захист держави. Вони долучилися до 110-ї окремої механізованої бригади у березні. А вже у квітні Петро опинився в російському полоні. Більшу частину часу його утримували на окупованій території Луганської області, і лише за рік до обміну перевезли на територію російської федерації. Перебування під гнітом росіян було надзвичайно важким…

— Наша родина зверталася до різних інстанцій, писала звернення, щоб нагадувати про них і домогтися звільнення з полону. Також мама їздила Україною, до Брюсселя та Туреччини, де брала участь у заходах на підтримку українських полонених, — розповіла сестра Оксана. — Про те, що Петро живий, нам повідомляли його побратими, яких звільняли впродовж цих чотирьох років. Хлопці зв’язувалися з мамою та дружиною. Завдяки їм ми бодай трохи знали про його стан, за що дуже вдячні. Адже чотири роки бути в невідомості — надзвичайно важко. Дружина також писала листи Петру в полон, але він отримував їх не одразу. Лише один чи два листи дійшли в останній рік його перебування там. Тоді він і дізнався, що брат Павло вже вдома.

У день свого повернення Петро Базар розповів, що найбільше мріяв потрапити додому на Великдень, аби зустріти свято в Україні разом із сім’єю. А витримати жахи полону йому допомагала молитва.

— Минулого Великодня нас привезли до тюрми, посадили в камери. Я сів і попросив Бога, щоб уже наступного Великодня був удома зі своїми рідними, їв із ними паску. Мені наснився сон, у якому Бог звернувся до мене і сказав: «Якщо ти молитимешся цілий рік — я подарую тобі такий шанс». Я спершу думав, що це вигадки, але все ж молився тричі на день. І зараз я вдома, — розповів Петро Базар у день звільнення.

Першою, хто після чотирьох років тиші почув голос Петра, була бабуся. А за кілька годин — уже й інші рідні. Сестра Оксана Надорожна говорить, що це справжнє великоднє диво, яке їхня родина запам’ятає назавжди.

Читайте також:

У Бережанах облаштовують меморіал загиблим Героям

У пеклі Торецька: поліцейський з Тернопільщини про те, що допомогло вистояти під вогнем ворога

Світло молитви в темряві війни: у Тернополі вшанують пам'ять полеглих Героїв

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.