Про те як живе та чим займається тернополянка Ольга Навроцька ми розповідали у інтерв'ю під назвою "“Усе в житті - мистецтво. Треба ним насолоджуватися”: про бізнес, сім’ю, каву та щастя
Про те, що для пані Ольги карантин - не привід сумувати, розповідають її сторінки у соцмережах: тут і рецепти незвичних смаколиків, і відео-тренінги, і цікаві ігри для малюка, і світлини з благодійної акції "На відстані руки". Та й сама жінка зізнається: часу на розвиток соцмереж стало більше і пропонує чимало гарних прикладів часопроведення під час карантину.
Розмову публікуємо дослівно із слів Ольги Навроцької. Читайте та надихайтесь...
- Мій активний спосіб життя не стишився. Бо якщо людина постійно веде рухливий спосіб життя, її неможливо "присадити", зупинити. Звісно, усіх норм стараюсь дотримуватись.
Перше, що варто сказати: я прийняла цю ситуацію, як є. З позитивом. І цей позитив стараюсь нести іншим людям, підтримувати свої знайомих, друзів, а інколи й чужих людей. Є такий вислів: "Якщо ти не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї". Я його дотримуюсь. Багато людей роздумують про те, потрібен чи не потрібен карантин. Я однозначно переконана, що ми маємо перебути це, залишатись вдома. Але бути депресивними, пригніченими, робити вигляд, що зараз кінець світу - не варто. Зберігайте спокій та дотримуйтесь обережності.
Свій час я стараюсь розприділити на всі справи, які довго відкладала. Я собі даю такі челенджі, виклики. За ними до певного числа я собі постановила, що прочитаю 10 нових книг та 5 книг, які колись розпочала та "закинула".
Серед цікавого, пообіцяла собі до Великодня довишивати чоловікові сорочку, яку розпочала ще три роки тому. Вишиваю бісером. В нас є добрий звичай на Пасху одягати щось нове і я хотіла б, щоб це була вишиванка, яку я створю власноруч. Поки що наче встигаю. Сподіваюсь, завершу.
Дуже багато навчаюсь. Зараз з'явилось дуже багато тренінгів та вебінарів від відомих коучів, всі заняття безкоштовні. Це дуже важливо. До карантину багато людей через брак часу не мали змоги цим зайнятись. А зараз їх дуже багато і вони справді є дуже корисними.
Також зробила собі виклик із розвитку своїх сторінок у соцмережах. Зареєструвалась у Instagram. Ставлю собі за мету давати щось корисне людям, які мене читають. Для мене це дуже важливо. Можу порадити навіть кілька. Наприклад школа "Фаза росту", Євгенія Черняка, платформа "Жінки в бізнесі". Також наші тернополяни подружжя Демкур теж готують вебінари. Вони дозволяють рости, розвиватись.
Я одягаю навушники, вечорами синхронізую вишивку із семінарами. Або готую і слухаю. Це дуже економить час.
Під час карантину також почала займатись спортом. Це можна робити навіть на невеликій ділянці десь біля дому. Зараз також важливо дотримуватись здорового харчування.
Також зараз багато готую. Вивчаю нові рецепти, ділюсь ними із друзями в соцмережах. Мені дуже подобається, що тепер за сніданком, обідом та вечерею ми збираємось за одним столом. Чудово, коли вдома пахне випічкою. Можна запалити свічки чи камін, якщо є.
У буденному житті ми інколи розтрачуємо свій час на купу різних справ, а про найважливіше - своїх рідних і час з ними інколи забуваємо. Нам не до того. Можливо, карантин нам для того, щоб ми трохи переосмислили своє життя.
Дітям, звісно, важко весь час бути вдома. Але це чудово стільки часу бути з своєю дитиною. Ми з чоловіком придумуємо для сина різні ігри. Щось шукаємо в мережі, деякі самі придумуємо. Купили шахи. Зараз Ромчик вчиться грати, і ми також граємо в задоволення.
Знаю, багато жінок скаржаться, що карантин, час у замкненому просторі з сім'єю призводить до суперечок чи сварок. Можливо. Але тут варто знати один секрет: залишайте кожен собі частинку простору. В кожного має бути своє заняття, яким ви горите. Дуже добре, коли кожен у сім'ї має свої захоплення, свою нішу. Тоді, навіть коли ви на одній території довго разом - вам не набридає бути разом.
Також важливо робити один для одного приємні речі, які можуть потішити вашу дорогу людину. Зробити настрій кращим. Повірте, для цього не треба багато, просто потрібно цінувати ці моменти разом. Запаліть свічки, напис на дзеркалі, вечерю з чимось особливим. Важливо багато говорити та слухати один одного.
Оскільки я віце-президент громадської організації ДУЖ, ми проводили благодійну акцію із розвезення продуктових наборів людям, які потребують допомоги. Також ми з чоловіком брали участь в ініціативі "На відстані руки", на вербну неділю ми також розвозили допомогу та освячену вербу людям.
Я не могла залишатись осторонь біди інших людей. Багато жінок були дуже розчулені нашою допомогою. Я знаю, що їм справді потрібна така допомога, але мабуть мені творити такі справи потрібно не менше. Вони наповнюють, надихають. Ти знаєш, що живеш в світі не дарма.
Я сумую за обіймами під час карантину. Коли бачу когось із подруг, зі збереженням всіх цих вимог карантинних - так і тягнеться рука обняти. Ти стоїш просто навпроти людини, а обняти її не можеш. Цього дуже не вистачає, це такий бар'єр, воно емоційно мені дуже важко, тому що я дуже відкрита до людей.
Добре, що можна одянти своїх домашніх: синочка та чоловіка. Коли цей карантин мине - ми обов'язково всі будемо багато обійматись і , мабуть, більше цінувати те, що маємо...
Після карантину я обов'язково зберу на каву в затишній кав'ярні усіх подруг на дівочі посиденьки, бо нам дівчатам це так потрібно. А поки що бережімо себе.
Редакція "20 хвилин" чекає і ваших історій про життя на карантині. Пишіть у коментарях, що змінив коронавірус у ваших буднях? Як боретесь із нудьгою та що перше зробите, коли закінчиться карантин.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер