Добровольців менше 10%. Чимало тернополян "косять"

- Мене дуже здивувала ситуація в патріотичній Тернопільській області, - каже в. о. військового комісара Володимир Катинський. - План із мобілізації виконаний менш ніж на 80%. Приміром, у Хмельницькій чи Вінницькій області - на 100%. Кількість добровольців там також більша.

Причину цього чоловік вбачає у тому, що жителі Тернопілля намагаються уникнути служби.

Спочатку, за його словами, була активна фаза спротиву, а згодом - хитрування.

- Були блокування військкоматів, мітинги, - каже він. - Потім люди знайшли інші варіанти. Від армії "косять" на медкомісіях, які, попри думку багатьох, відокремлені від військкомату, оформляють опікунство, виїжджають за кордон. Як можна робити це, коли в країні така ситуація?

Наші добровольці, жартує в. о. комісара - реальна і дієва сила.

- Добровольцями у нас зголошувались в основному дорослі чоловіки, які мають життєвий досвід, - каже пан Катинський. - Більшість - з військовим досвідом. Були цікаві випадки, які запам'ятались. Найяскравіший – прохання депутата обласної ради Тараса Пастуха, який не проходив строкової служби, про мобілізацію. Чоловік, який має всі підстави не йти служити, бо чає четверо дітей, прийшов у перші дні мобілізації проситися в армію. Просив не розголошувати про його рішення... Особисто я поважаю таких людей.

Тарас Пастух, розповів військовий, пішов в армію на загальних підставах.

- Пішов за тією ж схемою, що й усі мобілізовані, звичайним рядовим, - говорить Володимир Катинський. - Люди, які зробили такий вибір, дійсно готові захищати батьківщину.

Чому пішов добровольцем, ми запитали в самого Тараса Пастуха, який зараз проходить службу.

- Все просто: коли відбувались різні переламні процеси в країні, мені було важко залишатися осторонь, - каже тернополянин. - Це стосується і "Помаранчевої революції", і протестів проти Кучми. Я брав у них участь. Потрапив на Майдан після побиття студентів. Коли побачив наслідки, відчув злість, жаль і біль. Після того з товаришами ми залишились у столиці і брали участь в Євромайдані – там вирішувалась доля України. Коли ж почалась військова агресія, пішов у військкомат. Батьківщина - це ж наша родина, а захищати родину - обов'язок кожного.

Чоловіка у військкоматі намагалися відмовити від його наміру. Та марно.

- Казали, що мені не варто йти в армію, бо ж у мене четверо дітей, - каже Тарас Пастух. - Але чим я кращий від тих хлопців і чоловіків, які залишили родину і дім та пішли на передов? Моя сім'я, і це нормально, без інтузіазму сприйняла таке рішення, але вони були готові до цього. Я дуже вдячний дружині, дітям та своїм батькам за розуміння і підтримку. Тож пройшов медкомісію та всі етапи і вже першого серпня був у військовій частині.

Службу пан Тарас несе у складі 128-ї гвардійської гірсько-піхотної бригади. Наш земляк - розвідник. Частини його бригади дислокуються неподалік кордону з Росією.

- Можливо, у ворога краща техніка. Але ми на своїй землі, відчуваємо підтримку українців та наших родин. З нами правда і Бог, - каже Тарас Пастух.

На службу Тарас пішов не сам. Разом з ним вирушив інший тернополянин Віталій Фидрин. Зараз товариші служать в одному підрозділі.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google