Довго відчувала себе зрадницею перед Україною! Як жителька Тернопільщини в час війни народжувала за кордоном?

Довго відчувала себе зрадницею перед Україною! Як жителька Тернопільщини в час війни народжувала за кордоном?
  • З перших днів війни багато вагітних жінок покинули Україну, знайшли надійний прихисток за кордоном і прийняли рішення народжувати там. «20 хвилин» розповідає історії жительок нашої області, які мали пологи у різних державах Європи.
  • Синочок нинішньої нашої героїні – Наталії Троцюк, в червні з’явився на світ у польському місті неподалік Варшави. Жінка поділилась пережитим: як її підтримували поляки, які документи треба оформити дитині і чи важко було на пологах через незнання мови.

Минулого тижня ми писали про тернополянку Ірину Шевченко, яка також народжувала в Польщі. Її чоловік наразі захищає Батьківщину на передовій. Ірина перетнула кордон через пропускний пункт Шегині ще 24 лютого, коли росія от-от вторглась на територію України. Новоспечена матуся розповіла нашій журналістці, чим особлива польська пренатальна медицина, як сервіс там відрізняється від наших лікарень та коли планує повернутися додому.

Читайте також: Приготуйтесь до пологів без знеболення! Досвід тернополянки, яка у час війни народжувала в Польщі (ЕКСКЛЮЗИВ)

Героїня цього матеріалу Наталія Троцюк народила здорове маля за кордоном майже три місяці тому, в червні. До війни вона мешкала в невеликому селі на Шумщині, що входить до складу Кременецького району. До Польщі виїхала за декілька днів після початку повномасштабного вторгнення росії – 26 лютого. Жінка перебувала на 6 місяці вагітності, покидаючи рідну державу…

Відео дня

«Відчувала себе зрадницею перед Україною»

– Довелось пішки йти до кордону приблизно 12 кілометрів. В Польщі я перших півтора місяці жила у місті Гданськ. Згодом перебралася ближче до Варшави. Вирішила народжувати саме тут, бо ще до початку війни в цій країні перебував мій чоловік, заробляв кошти. Він – моя велика підтримка, а вдома, враховуючи надскладні стресові умови, я без нього не впоралась би, – говорить Наталія.

Вона зауважує: хоча й біженка в чужій державі, але не мала жодних труднощів, купуючи речі для немовлятка, заводячи медичну картку або коли прийшов час лягати до шпиталю. Єдине – дуже хотілось додому, хвилювалась за пологи тут.

– Мені не було складно фізично, швидше морально. Чому? Бо усвідомлювала, що я в безпеці, а мої рідні залишились в Україні, де щодня досі є ризик ворожих обстрілів. Довгий час мала відчуття провини перед країною, відчувала себе як зрадниця. Колосальну підтримку я отримувала від мами, яка на Шумщині, і від чоловіка. Вони заспокоювали мене, казали, що все добре, – пригадує жінка.

Щодо мовного бар’єру, то як тільки Наталія приїхала до польського містечка, стало очевидно, що без знання мови нікуди. Тому вона записалась на онлайн-курси польської і почала потрохи її вивчати. Зараз вільно нею не розмовляє, але щодня все краще може сформулювати свою думку.

В пологовому не заплатила ні копієчки

У тому, що пренатальні послуги в Польщі абсолютно безкоштовні, Наталія Троцюк пересвідчилась самостійно. Крім того, розповідає жінка, ставлення персоналу до породіль у шпиталі – на висоті. Медики особливо ретельно й пильно стежать за мамами та їх новонародженими дітьми.

Пологи практично нічим не відрізняються від пологів в Україні.

– Я чітко знала, що найперше слід слухати, що наказують лікарі. Хвилювалась, бо як я їх слухатиму, якщо добре не знаю мову? Як виявилось згодом, причин для страху не було. Медики старались говорити чітко й не швидко. Оскільки польська мова дійсно схожа на українську, було не важко їх розуміти. Також в лікарні було двоє медичних працівників, які добре володіли українською. Іноді вони приходили і перекладали щось надто складне, – зауважує Наталія.

Пакунку малюка, як у нас, в Польщі немає. Натомість матері видають міні-подарунки з лікарні у вигляді пачки памперсів та різних кремчиків для дитини. Після народження малюка треба терміново оформити спеціальний Akt urodzenia (акт уродзеня) – тобто наше свідоцтво про народження, і PESEL – подібний до ідентифікаційного номер. Також варто зробити громадянство і паспорт дитині. Наталія радить діяти якомога швидше, бо за документами стоять великі черги.

– В пологому я не заплатила ні копієчки! Ні за медогляди, ні за самі пологи, ні за консультації гінеколога. Все було цілком безкоштовно, – додає вона.

Повернутись додому поки не можуть

Поляки у час повномасштабної війни з росією, говорить жінка, справді на всю силу підтримують українців. Приміром, сім’ї Троцюків подарували ліжечко для маленького синочка та візочок. Також в містечку, де вони живуть наразі, діє великий пункт гуманітарної допомоги, де є все необхідне для дітей (пелюшки, серветки, харчування, одяг, іграшки, продукти, засоби гігієни) та багато іншого. Все видають безкоштовно й у необмеженій кількості.

– Додому ми ще не повернулися і найближчих 3-4 місяці не плануємо. Синочок ще зовсім крихітною, тому дорога буде важкою. Як тільки він трішки підросте, зможе хоча б сидіти, ми відразу поїдемо до рідної домівки, – завершує Наталія.

Пологи в умовах війни в Україні

Нагадаємо, що під час воєнного стану вагітна жінка в нашій країні має право отримати допомогу під час пологів у будь-якому з працюючих пологових будинків, що уклали договір з НСЗУ. Наразі таких медзакладів понад 300. Отримати медичну послугу безоплатно можна за самозверненням, у разі доставлення бригадою «швидкої», за направленням лікуючого лікаря або за направленням з іншого клінічного підрозділу лікарні чи іншого медзакладу.

Якщо ви були змушені змінити місце проживання, зателефонуйте на номер 16-77 та дізнайтесь в чергового оператора контакт-центру НСЗУ, де розташована лікарня з пологовим відділенням чи пологовий будинок. Для породіль меддопомога – безоплатна, бо лікарні фінансуються державою.

Безоплатні пологи включають: допомогу у ході пологів акушерською бригадою (приміром партнерські пологи, плановий чи ургентний кесарів розтин тощо), знеболення під час пологів, оперативних втручань та післяпологових процедур, моніторинг стану породіллі та дитини, харчування в стаціонарі, скринінг вад серця, щеплення дитини за календарем тощо.  

А як у час війни допомагали вагітним тернополянкам в інших країнах?

Якщо Ви чи Ваша подруга/знайома/родичка народжували за кордоном і можете поділитись своїм досвідом – відпишіть у коментарях.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (81)
  • Любов Бобрик

    Здоров'я мамі і дитинці.Тернопільщина-це тоже Україна,на ній теж лунають сирени,хлопці з Тернопільщини захищають нас,тож не треба судити інших.
  • Maxi Maxi

    Яка вона біженка , якщо поїхала просто до чоловіка з тилу ?
  • Maxi Maxi

    І що такого героїчного в цій історії. Тут антигероізм і егоїзм .
  • Надя Ніка

    Герої ті хто захищає нашу Україну,і сплять зараз в у копах ,по півгодини ,які не повернулися,які полягли за наш спокій.

keyboard_arrow_up