Приготуйтесь до пологів без знеболення! Досвід тернополянки, яка у час війни народжувала в Польщі (ЕКСКЛЮЗИВ)

• Після початку повномасштабного вторгнення чимало вагітних жінок вимушено покинули власні домівки та знайшли прихисток за кордоном.
• Багато українців та українок з’явились на світ у Польщі, де дбайливо прийняли біженок незалежно від терміну вагітності, надали допомогу й забезпечили умови мамі й немовляті. 
• Про те, чи складно було в чужій країні, про мовний бар’єр та скільки коштували пологи, для «20 хвилин» розповіла новоспечена матуся.

Від 24 лютого українки, котрі врятувались від війни до Польщі, народили 2884 дитини. Таку цифру станом на липень оприлюднили журналісти польського медіа Niezalezna.PL. Хвилюючись за життя та безпеку дитини, в умовах стресу деякі тернополянки теж прийняли непросте рішення про пологи за кордоном. Одна з них – Ірина Шевченко. В неї у Польщі народився здоровий синочок.

Чи мала труднощі з оформленням документів? Які особливості має польська пренатальна медицина у порівнянні з українською? Як Ірині вдалось впоратись із самотністю, щомиті хвилюючись за рідних в Тернополі? Вона нам розповіла.

Була єдиною вагітною в польському містечку

Чоловік Ірини Шевченко у переддень російського вторгнення з донькою та сином були в пластовому таборі на Рівненщині. Сама жінка 24 лютого прокинулась від телефонного дзвінка…

– Коханий зателефонував і сказав, що почалась війна. Поки він з дітьми їхав в Тернопіль, швидко складала речі першої необхідності. Спонтанно вирішили, що я з малечею вирушаю до Польщі. Чоловік наполягав: йому спокійніше, бо ми будемо в безпеці. В той день він завіз нас до кордону, опісля сам вирушив до військової частини, аби йти на фронт, – пригадує Ірина.

Вона з дітьми перетнула кордон через контрольно-пропускний пункт Шегині. З польської сторони родину вже чекали волонтери, які завезли їх у Варшаву. Там Шевченки мешкали тиждень, а далі перебрались до знайомих в невелике місто, де живуть до сьогодні. В ньому покійно, затишно і було простіше оформити песель (ідентифікаційний номер) для немовляти та інші важливі документи.

В їхньому містечку, розповідає жінка, всі привітні та допомагають українцям, які врятувались від війни. Діє пункт, де безкоштовно видають одяг і продуктові набори. Для біженців влаштували курси з вивчення польської мови. Заледве не всі жителі підтримували жінку: принесли іграшки та речі для дітей, привезли меблі. В школі донечці видали канцелярське приладдя, одяг на фізкультуру і наплічник. Для дітей з України обіди безоплатні, вони відвідують додаткові уроки з польської.

– Напевно, в місті до мене ставились по-особливому, бо єдина була вагітною. Возили до лікаря, на безкоштовні аналізи. Я звернулась до шпиталю, завела там медкартку, і мене записали на прийом до гінеколога. Там дали карту породіллі. Періодично я відвідувала лікаря. Перед народженням дитини мені розповіли, що слід взяти з собою в пологовий будинок. Це вбрання для пологів, сорочка для годування, засоби гігієни тощо. Для дитини не потрібно брати багато одягу. Можна звернутись до медсестри, і вам дадуть пелюшки, покривальце. Умовно, треба взяти з собою один комплект одягу для малюка на виписку, – каже Ірина.

Вона дуже нервувала перед цими пологами. Минулого разу тернополянка народжувала з чоловіком, а в Польщі була без його підтримки. Хвилювалась, чи впорається з мовним бар’єром. В результаті, жінка народила здорового синочка на декілька днів раніше встановленого терміну. Пологи пройшли без проблем. Вони, до слова, були абсолютно безкоштовними.

До немовлят лікарі ставляться дуже уважно

Перед народженням малюка в Польщі мама складає карту (або план) пологів зі спеціальною фахівчинею – положною. Вона заздалегідь бере у породіллі згоду на всі нюанси, які можуть статись. Деякі з них кумедні, всміхається Ірина, або такі, на які в Україні точно не звернули б увагу. В цій карті (плані) відмічають, наприклад, пологи будуть самостійні чи партнерські; чи можна вчиняти певні дії медичного характеру з немовлям у разі невідкладних ризиків; хто переріже пуповину – акушер, мати чи інша людина; чи бажає породілля користуватись спеціальним м’ячем під час пологів, чи хоче, аби їй робили масаж тощо.

– Документи перед пологами я заповнювала сама, у шпиталі. Як виявилось, у цьому нічого складного. Мене перевірив гінеколог, зробив УЗД і направив в пологовий зал. Там інші медики розповіли, як все відбуватиметься, моніторили серцебиття дитини і приходили перевірити, як ідуть справи. Пологи приймали двоє – лікар та акушерка. Все пройшло швидко, – говорить жінка.

Після народження малюка, Ірину перевели в звичайну палату стаціонару. В ній було зручне ортопедичне ліжко, кнопка виклику медсестри з чергового посту, ванна та туалет, телевізор і столик для пеленання. На ньому стояли ваги, щоб лікар міг виміряти масу дитини, міні-обігрівач, ванночка та рукомийник, аби купати немовля. Це, до речі, щоранку робить медсестра, а тільки згодом мама.

– В нас дитину просто обтирають, а в Польщі маля купають із засобом гігієни, не чекаючи, допоки загоїться пуповина. Її не обробляють йодом чи зеленкою. В пологовому синочку зразу зробили багато аналізів. Його декілька разів на день оглядав лікар. Там уважне ставлення до пацієнтів, – зауважує Ірина Шевченко.

Персонал шпиталю, за її словами, загалом доброзичливий, зі всім допомагав. Малюку ще в пологовому будинку зробили щеплення і оформили книжечку здоров’я. Це як українська медична картка. Туди вписують все, що трапилось в ході пологів, дитину оцінюють по шкалі Апгар, дають рекомендації. Якби було щось при народженні – матері видають направлення до спеціалістів.

– Документи видали і мені, аби через шість тижнів після пологів я змогла піти до гінеколога, він знав, що зі мною та оцінив рівень здоров’я, – додає жінка.

Немає знеболювального при природних пологах

Щодо інших нюансів пренатальної польської медицини, то в шпиталі майбутніх матусь не змушують сідати на жорстку дієту. Там годують ситною й смачною їжею. Ірина пригадує, що сніданок складався із набору для бутербродів (хліб, масло, сир, шинка і листя салату, йогурт і чай або кава). Так, це не опечатка. В Польщі вагітним дозволяють пити каву, точніше, кавовий напій. На обід завше був суп, на друге – якесь м’ясо з кашею та соус. На десерт – кисіль чи фруктове желе. На вечерю теж давали щось типу набору для канапок. Меню змінювалось.

Цікаво, що коли жінка народжує у Польщі природним шляхом, там відсутня епідуральна анестезія (знеболення). До цього варто бути готовою. Також тебе не випишуть зі шпиталю, доки не матимеш автокрісла для дитини. Це важливо, бо в цій країні взагалі не можна їздити без спеціальної автолюльки для малечі.

З положною необхідно наперед укласти окрему декларацію. За нормами закону вона відвідує новонароджену дитину раз на тиждень, перевіряє вагу та її стан, дає матері рекомендації щодо харчування чи догляду тощо.

Щодо мовного бар’єру, ділиться емоціями Ірина Шевченко, спершу, коли вона тільки приїхала до Польщі, кілька місяців була у шоковому стані. Боялась за родичів вдома, не могла звикнути до нових умов. Але коли довго мешкаєш в оточенні поляків і відсутній мовний контакт з українцями, мусиш вчити мову швидко. Зараз Ірина все розуміє, читає польською, відповість на запитання і може сказати щось буденне. Пише ще погано, та удосконалює свої знання.

Речі для синочка тернополянці знесло все місто, де вона живе. Сміється, бо ще до пологів мабуть мала все вбрання для дитини до двох років включно. Також їй подарували ліжечко, коврики, якісь іграшки. Підтримка поляків була колосальна. На таке щире ставлення жінка навіть не сподівалась. 

– За кордоном ми освоїлись нормально. Будемо тут, поки наш тато воює та стоїть на захисті Батьківщини. Йому краще, коли ми у безпеці. Старша донька пішла в Польщі до школи, середній син відвідуватиме садочок, а ми вдома з найменшеньким сумуємо за татком! – на завершення говорить Ірина Шевченко.

А як у час війни допомагали вагітним тернополянкам в інших країнах?

Якщо Ви чи Ваша подруга/знайома/родичка народжували за кордоном і можете поділитись своїм досвідом – відпишіть у коментарях.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.