Хочу підняти український прапор над рідним містом: доброволець бригади «Лють» Тетяна Ковальова

Діана Олійник

Місце, де народилася і проживала донеччанка Тетяна Ковальова, – в російській окупації з 2014 року. З цього часу вона не може повернутися додому, не може обійняти своїх рідних та близьких. Зв'язок є, але відчуття втрати не покидає її.
Із квітня минулого року Тетяна живе у Тернополі.
Тетяна хоче брати участь у визволенні України. Каже, що може бути корисною своїй країні — має навики надання першої домедичної допомоги і пройшла курси з аеророзвідки.

«Я народилася та виросла на Донеччині, — розповідає Тетяна Ковальова. — 2002 року стала членкинею громадської організації Спілки української молоді в Україні. До 2014 року займалася громадською діяльністю, маю величезну кількість друзів в усіх куточках України, завжди могла поїхати до них, вони приїжджали до мене. У 2014 році, коли розпочалася війна, була змушена покинути свою малу батьківщину, адже територія була окупована».

Організовувала благодійні табори для дітей

Новим місцем, де Тетяна не лише оселилася, а й продовжила громадську діяльність, стала столиця: «З 2015 року ми організовували благодійні табори для дітей із вимушено переміщених родин і дітей військовослужбовців та добровольців, котрі боронили нашу країну на сході».

Тоді дівчина взялася ще й волонтерити: разом із членами своєї громадської організації возила до лінії розмежування поблизу Луганської області медикаменти, спорядження, інші гуманітарні вантажі.

Відео дня

«2017 року я повернулася на рідну Донеччину. До початку повномасштабного вторгнення проживала в Краматорську, де заснувала та очолила місцевий осередок Спілки української молоді, — розповідає Тетяна. — 24 лютого, як і мільйони моїх співвітчизників, прокинулася від вибухів, які ще не забула з 2014-го і які не раз чула, коли ми разом із волонтерами їздили з гуманітарною допомогою на Луганщину».

Тривалий час жінка залишалася в Краматорську:

«Разом з іншими виготовляли коктейлі молотова, збирали та передавали нашим захисникам продукти, медичні препарати, військове спорядження, допомагали цивільним. Це було таке піднесення, таке гуртування. Але в місті ставало все небезпечніше і нам сказали евакуюватися заради власної безпеки».

Розуміла: вона хоче і може більше

У квітні Тетяна приїхала до Тернополя. На місці не сиділося: допомагала збирати гуманітарні вантажі на фронт, разом зі школярами виготовляли окопні свічки, провели благодійний ярмарок для збору коштів на дрони для військових, з побратимами неодноразово доправляли на схід автівки, продукти, медикаменти та інші необхідні речі. Але розуміла: вона хоче і може більше.

«Коли почула про набір в штурмову бригаду, мені дуже сподобалася назва – «Лють». Привернуло увагу, що не було обмежень – запрошували і чоловіків, і жінок. Я відчуваю, що можу бути корисною, адже маю навики надання першої домедичної допомоги, пройшла курси з аеророзвідки. Мене надихає досвід ізраїльської армії, там багато жінок-військовослужбовців. Я дуже хочу бути корисною, брати участь у визволенні України».

Тетяна розповідає, що до такого рішення йшла довго, але тепер впевнена, що потрібна своїй країні як захисниця:

«Та частина України, де я народилася та проживала до 2014 року, – досі окупована. Там є люди, котрих я люблю, ціную. Мрію, щоб там нарешті замайорів український прапор».

Нагадаємо, на Тернопільщині триває набір кандидатів у штурмові підрозділи. Як повідомляли Суспільне, третина кандидатів у «Гвардію наступу» — жінки.

Довідка

«Гвардія наступу» — це професійні штурмові бригади МВС. Команди бійців-патріотів, які прагнуть винищити ворога та звільнити окуповані землі України. Національна гвардія України запрошує у «Буревій», «Червону калину», «Кара-Даг», «Рубіж», «Спартан» та легендарний «Азов». У Державна прикордонна служба України вас чекають у бригаді «Сталевий кордон». А в Національна поліція України — у штурмовій бригаді «Лють».

Читайте також

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.