Художниця з Тернопільщини підкорила Нью-Йорк

Про нашу землячку пишуть глянцеві журнали, її картини експонують у галереї на Манхеттені, вона бере участь у Тижнях моди та арт-шоу. Щоб добитися успіху, як каже вона, потрібні талант, працездатність, вміння заявити про себе та фортуна

Художниця з Тернопільщини підкорила Нью-Йорк

Куди б не занесло життя, завжди потрібно пам’ятати свій рідний край, культуру і традиції. У цьому переконана художниця Оксана Танасів. Ось уже 12 років, як вона живе у США, проте не забуває рідного дому. Тож як тільки з’являється нагода, їде в Україну – відвідати рідних, зустрітися з друзями, прогулятися улюбленими місцями.

Нещодавно пані Оксана разом із 12-річною донькою Кароліною приїхала у відпустку на Тернопілля. В інтерв’ю для «RIA плюс» вона розповіла про свої секрети успіху, творчість, захоплення, дім, відпочинок.

Історія нашої талановитої землячки заслуговує цілої книги, яку, до речі, жінка у майбутному і планує написати. Про цю художницю з Тернопілля, яка підкорила США, наша газета вже згадувала три роки тому. Оксана Танасів родом із села Самолуски Гусятинського району, де минуло її дитинство. Вищу освіту здобула у двох вузах у Тернополі, а в 2004 році виїхала до США за лотереєю Green Card. Наша землячка отримала визнання у Нью-Йорку як професійний художник. Вона створює унікальні картини у стилі fashion art, викориcтовуючи не лише фарби, а й тканину та камінці Сваровскі. Також багато експериментує і випробовує інші техніки.

Previous Next

Про Оксану Танасів пишуть глянцеві журнали, її картини експонують у галереї на Манхеттені, вона бере участь у Тижнях моди та арт-шоу. Про досягнення цієї жінки можна говорити багато. Та всіх своїх успіхів вона досягла завдяки рокам важкої праці. Адже переїхавши у чужу країну з малою дитиною на руках, їй довелося починати з нуля. Українка спершу працювала прибиральницею у багатих домах, аби заробити на життя. А ночами вивчала англійську мову та малювала. Вона вірила в те, що колись її мрія здійсниться і вона зможе показати свої картини на виставках. Згодом закінчила у США університет, що дало їй нові перспективи. Нині Оксана є автором 14 колекцій картин, а робіт має аж 163. Художниця підписала контракт із двома галереями, які представляють її роботи. Одна з них Lloyds International Gallery діє на Манхеттені в Нью-Йорку, а інша - C.Parker Gallery  – у місті Грінвіч, що у штаті Коннектикут. Також художниця налагоджує зв’язки з галереями у Венеції та Берліні, де планує показати свої роботи. Загалом свої твори пані Оксана створює та зберігає у студії у власному будинку, що у місті Норвалк, штат Коннектикут.

– У перші 10 років у США у мене не було вихідних і свят. Я відпочивала дуже мало, спала по кілька годин на добу, багато працювала для того, щоб заробити на проживання, – каже Оксана Танасів. – Я могла б сидіти вдома і малювати, але не ходити на роботу не виходило. Адже потрібно було оплачувати рахунки. Зараз більше уваги приділяю мистецтву, малюю картини, але кілька днів на тиждень працюю як менеджер з дизайну інтер’єру у мережі меблевих магазинів Safavieh.

– Як проходить ваша відпустка в Україні?

– Я взяла відпустку на два тижні, щоб приїхати в Україну, побачитися з друзями та рідними. Прилетіла до Києва, звідти – до Львова. Відвідала батьків, які живуть у Гусятинському районі, у селі Самолуски. Також зустрілася із багатьма друзями у Тернополі.

– Як змінився Тернопіль за той час, поки вас не було?

– Місто змінилося на краще. Є позитивні моменти, які мені подобаються. Наприклад, тут почали ремонтувати дороги. Я думаю, що Тернопіль достойний того, аби тут були кращі дороги. Адже це дуже красиве місто, тут гарна природа, надзвичайний Став. Я люблю Тернопіль, мене дуже сюди тягне, і я з радістю сюди приїжджаю. Це моє місто, де я провела студентські роки, тут - багато моїх друзів. Загалом я вважаю, що, незалежно від того, куди тебе заносить доля, потрібно пам’ятати свій рідний край та підтримувати зв’язки з людьми, з якими колись товаришував. Адже без минулого немає майбутнього. Загалом за 12 років, поки я у США, Тернопіль змінився надзвичайно – став більш європейським. Тут більш доглянуті двори і вулиці. Тішить кращий сервіс у кафе та ресторанах, магазинах. Зараз тут більше думають про клієнта, ніж колись.

– Над чим працюєте зараз? Як у вас творчі плани?

– Працюю над новою колекцією, яка буде торкатися теми України. У своїх картинах я буду використовувати нашу вишивку. Ці роботи - абстрактного характеру. Я в такому стилі ніколи не працювала, але люблю експериментувати. Також паралельно працюю над своєю основною та найбільш відомою колекцією «Світ жінок», в напрямку fashion art, яку розпочала ще у 2008 році. А ще вирішила продовжити роботу над колекцією 2012 року «Долар арт», бо у мене з’явилися нові бачення. Зараз я закінчую цю колекцію.

Є дуже багато художників, які все життя працюють тільки в одному стилі чи в одному напрямку і їхня творча спадщина вимірюється однією колекцією. Це художники, які створюють натюрморти чи пишуть все життя портрети, архітектурні композиції. Я експериментую у різних стилях. Така моя внутрішня потреба - виявити якнайбільший потенціал у своїх творчих можливостях.

– Де черпаєте ідеї для творчості?

- Надихають роботи знаменитих дизайнерів Джона Гальяно, Крістіана Діора, Коко Шанель, Дольче Габбана, Версаче, Валентіно. Спонукають до творчості різні поді у світі –економічний та соціальний стан, взаємини між жінками та чоловіками, ставлення людей до грошей. Наприклад, колекція «Долар арт» – це колекція сюрреалістичних картин, де використовую зображення долара. Таким чином я хочу передати певний меседж про те, що відбувається в світі. Я хочу показати, як гроші впливають на людей, коли вони багатіють. І я думаю, що в мистецтві не основне, в якому місці ти наносиш фарбу чи як правильно проводиш лінії, а те, що хочеш донести до глядача. Я буду дуже рада, якщо моя робота отримає зворотній зв'язок і багато хто впізнає себе та своє реальне обличчя у цих картинах.

– Що потрібно для того, щоб досягти успіху?

– Талант та унікальна працездатність – це половина успіху. 10% я віддала фортуні та зустрічам з потрібними людьми, які можуть зіграти важливу роль у кар'єрі художника. А решта 40%, як на мене, - це вміння себе рекламувати та розкрутити своє ім’я і бренд, знайти свого покупця, свою цільову аудиторію, зв’язок із пресою та телебаченням. Це важливо для кожного митця. Також важливе значення має місце, де ти проживаєш. Я вважаю, що доля зіграла зі мною дуже хороший жарт, давши мені шанс виграти „Зелену карту” і поїхати не в якесь провінційне містечко в центральній Америці, а саме сюди – ближче до Нью-Йорка, який є центром світу і дає великі можливості для художників. Іноді я жартома кажу друзям: «Та людина, яка здобула визнання у Нью-Йорку, здобуде його в будь-якій точці світу». Або: «Художників, які хочуть добитися успіху, тут дуже багато — 100 митців на квадратний метр». Та щоб заявити про себе, потрібно зробити щось надзвичайне. Таке, що буде відрізнятися за стилем, тематикою.

– Що думаєте про події в Україні, чи обговорюєте їх зі своїми друзями у США?

– Вважаю, те, що відбувається на Сході, – не АТО, а війна. Назвати це АТО, як на мене, злочин. Майже всі мої знайомі американці знають, що те, що відбувається, – це війна Росії проти України, знають, що це агресія Росії, і підтримують Україну. Загалом ситуація двозначна, бо перейти від режиму Януковича до очищеної і некорумпованої влади дуже важко. Я рада, що відбувся Майдан і що ми вибрали нового президента. Але йому ще потрібно багато працювати, аби перетворити Україну на нову європейську державу і позбутися старих звичок, притаманних попередній владі. Але думаю, що вже дуже багато зроблено, й очікую нових реформ.

За останні два роки цих жахливих подій в Україні я співпрацювала з українськими общинами Америки та аукціоном "Євромайдан", який діє віртуально і надає фінансову підтримку українському народу. Впродовж 2014-2015 років я продавала через цей аукціон свої картини та колекції ексклюзивних листівок. Усі кошти переказала родинам загиблих бійців та пораненим.

– Чи хочете повернутися в Україну? Чи бачите перспективи для своєї творчості?

– Я бачу перспективи не тільки в Україні, а й в інших країнах світу. Тому що художник повинен показувати свою творчість не лише в одному місці. Успіх художника залежить від того, наскільки його знають у світі. Я, звісно, хочу повернутися зі своєю творчістю в Україну. Проте вважаю, що поки що моя творчість розвинута не на такому високому рівні, до якого прагну. Я хочу продовжувати працювати, створювати ще більше колекцій, планую навіть зробити вуличні скульптури… Так, я хочу повернутися, можливо, не на постійно, але частково працювати у Києві чи Тернополі.

– Який стиль одягу любите?

– Я сама продумую та підбираю свій гардероб, одяг купую у магазинах. Для себе суконь не створюю, бо бракує часу. Хоча дуже хотілося б.

Люблю чорний і білий кольори. Люблю класику, прості речі – це може бути чорна сукня або чорна спідниця і біла блузка. Хоча в мене є гламурні сукні, які я одягаю на Тижні моди та світські заходи. На брендах одягу уваги не акцентую, бо, як на мене, головне - не бренд, а щоб одяг був до лиця та пасував до події.

– Як відпочиваєте? Чим захоплюєтесь?

– На жаль, у мене дуже напружений графік роботи і на відпочинок майже немає часу. Але коли випадає така можливість, я люблю подорожувати. Вважаю, що подорожі духовно збагачують людину. Тому стараюся знайти час на мандрівки. Вони дають можливість стежити за тим, що відбувається у різних місцях, як змінюються люди, поспілкуватися з друзями. Завдяки подорожам я роблю висновки для себе – на якому етапі життя перебуваю, куди мені рухатися. Я проводжу паралелі між різними ситуаціями та людьми, і у мене формується певна картинка про життя у світі. Тому що сидячи в одній точці, ти не зрозумієш, що відбувається. І основне: у подорожах я отримую дуже багато натхнення та енергії. Планую подорож Європою, хочу побачити Париж, Лондон і показати все це доньці.

– Як виховуєте доньку, чи прищеплюєте їй любов до українського?

– Доньці було 10 місяців, коли вона приїхала зі мною у США. Я хочу, щоб вона знала, що вона - українка. Хочу, щоб вона знала українські звичаї, традиції, культуру, мову. І через те кожного року вона на канікулах два місяці проводить в Україні, у бабусі. Звісно, це надто мало, щоб усе зрозуміти. Та для мене важливо, щоб вона відчувала українську культуру. Я знаю, що коли вона виросте, мені за це подякує.

– Чи святкуєте українські свята?

– Так, відзначаємо Святвечір, Різдво, Великдень. Ходимо до української церкви, святимо паску. А ще відвідуємо українські фестивалі, концерти українських співаків та гумористів, приміром Гриця Драпака, Степана Гіги, які приїжджали до нашої діаспори.

– Що з українських страв любите готувати?

– Готую борщ, вареники, хоча іноді купую готові в українських чи польських магазинах. Я готую дуже багато страв, особливо на свята – салат «Олів’є», «Принцесу» з бурячком, горошком, ковбасою та кукурудзою, салат із крабових паличок. Роблю голубці з рисом і м’ясом, до них подаю підливу з томатів та сметани. Даю до рису багато м’яса – це дуже смачно. Моїм американським друзям такі страви дуже подобаються. В мене є подруга родом з Китаю. Коли вона приходить у гості на Великдень, то каже, що українська кухня -найсмачніша в світі.

 

 

Коментарі
photo_camera

Регіональний етап конкурсу "Кращий студент України" пройшов у Тернополі, у п`ятницю, 17 листопада. 6 студентів змагалися...

Рятувальники і пожежники летовища у п`ятницю, 17 листопада, тренувалися ліквідовувати пожежу на літаку.  Останній раз...

У суботу, 18 листопада в західних областях пройдуть дощі, місцями можливий мокрий сніг.

1-2-3 грудня у тернопільському драмтеатрі відбудеться міжнародний джазовий фестиваль JAZZBEZ. Цього року вже дванадцятий...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up