Він важко поранений, але в строю. Історія бійця з Тернопільщини, який сміливо обороняє «Азовсталь»

• Днями захисники Маріуполя оприлюднили у соцмережах фотографії скалічених бійців, які перебувають у підземеллях «Азовсталі». На першій світлині – тернополянин Михайло.
• Навіть попри жахливі умови на меткомбінаті та численні поранення, він усміхається, адже понад усе любить Україну і боронив її, поки мав таку можливість.
• Що ще відомо про сміливого військового – ми дізнались.

Упродовж останніх тижнів російські окупанти постійно обстрілюють територію заводу з усіх видів озброєння, у тому числі з літаків та корабельної артилерії. Також вороги блокують підземні виходи з металургійного комбінату.

Режиму припинення вогню у Маріуполі немає й не було. Попри незліченні спроби штурму росіян, відкриті рани у повній антисанітарії у підвалах, нестачу антибіотиків, медикаментів та навіть продуктів харчування, українські військові вперто тримають оборону «Азовсталю».  

– Нереальні подвиги в нереальних умовах та боротьба проти танків зі штрих-ножами в руках! – так описав бійців в інтерв’ю ВВС Святослав Паламар, заступник командира полку «Азов».

Героїзму Захисників Маріуполя не описати словами!

Одного із відважних «Кіборгів», які наразі ціною власного життя боронять Україну та весь цивілізований світ на «Азовсталі», звати Михайло, і він з Тернополя.

Пішов воювати як доброволець ще у 2015 році…

Про військового нам погодився розповісти чоловік його рідної сестри – пан Юрій (не вказуємо прізвище з міркувань безпеки – прим.), адже з Михайлом вони здавна товаришують. 

– Чи завжди він був патріотом? Знаєте, поки ми молоді – то робимо багато різних вчинків! Приміром, після армії Михайло кардинально змінився у кращу сторону: став стриманішим, вихованішим! Він і життя помітно змінив – почав багато читати і вивчати історію України, а не як раніше, «за Союзу», бо встиг навіть піонером трішки побути. Хто б що не говорив, а армія переінакшує людей! Коли пішов служити – Міша відкрив і Україну, і себе по-новому! – Юрій ділиться думками про те, як формувався характер бійця «Азовсталю».

За його словами, на передовій Михайло опинився ще у 2015 році, коли сам добровільно «призвався» по третій хвилі мобілізації.

На сході України він цілий рік воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка на той час базувалась у місті Миколаїв.  

– Чесно кажучи, про бойові заслуги Михайла можна написати цілу книгу! За свою військову діяльність він отримав немало вагомих нагород! Коли у 2016 році закінчився термін мобілізації і Міша повернувся до рідного Тернополя, довго вдома не посидів… Буквально за два місяці після звільнення він підписав контракт та пішов служити у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти, – говорить про родича швагро Юрій.

Музикант та люблячий батько для красуні-доньки

Пан Юрій розказує, що Михайло професійно грає на фортепіано, адже закінчував музичну школу. Згодом, у юнацтві, він самостійно освоїв гру на гітарі, довгий час писав музику до пісень, які творила учасниця їхнього рок-гурту. 

– В Тернополі у нього з друзями десь у 2012 році навіть був свій невеликий рок-гурт. Вони з хлопцями виступали на концертах по області, а ми з дружиною їздили їх підтримувати. У них у гурті була дівчина, яка писала вірші, а Михайло до слів придумував і створював мелодію. Згодом гурт розпався, деякі його учасники мешкають у Канаді, а дехто зараз воює з росіянами, – каже Юрій.

Швагро ділиться, що до війни з окупантами Михайло чим тільки не займався. Взагалі чоловік не боїться жодної роботи і швидко вчиться!

– Міша завжди заробляв на життя своїми руками! Тому він і на ринку спортивним взуттям торгував, і утеплення дахів в Буковелі робив, і працював на виробництві брикету під Чорнобилем. У вільний час йому подобалось рибалити і проводити дозвілля на природі! – говорить нам пан Юрій.

Оборонець «Азовсталю» Михайло у Тернополі має доньку-красуню. Для неї, за словами швагра, він дійсно люблячий та турботливий батько, і готовий для кровинки навіть зірку з неба дістати!

– З дочкою в них дуже потужний взаємозв’язок. Вони постійно спілкувались, і хоча останніми роками, на жаль, бачились рідко, бо Міша служив на контракті, та він щороку брав відпустку і приїжджав на її день народження. Повсякчас на іменини доньки Михайло був тут! – усміхається Юрій, пригадуючи це.

Пан Юрій відгукується, що брат його дружини завжди чесний і справедливий, а ще – стоятиме за правду до кінця і не поступиться!

– А що таке «Правда» – він добре знає, бо прочитав історію своєї держави! Михайло тепер цінує кожен момент, кожну дрібничку, адже змінив підхід до життя. Хоча, це мабуть відчувають усі військові, які на фронті! – зітхає Юрій.

Михайло завжди усміхається, бо на позитиві легше жити!

З нами пан Юрій поділився і тим, чи мали змогу рідні Михайла взагалі і на даний момент тримати з ним хоч якийсь контакт.

– Вперше зв’язок з Мішею зник з 5 березня по 9 квітня. Від нього не було жодної вісточки більше місяця! Я шукав вихід на Михайла будь-якими способами! Опісля через командування Військово-морських Сил ми дізналися, що він поранений, – розповідає швагро захисника Маріуполя.

Згодом Михайло таки з’явився в мережі і раз на два-три дні виходив на зв’язок.

– Ми двічі поговорили по телефону, трохи попереписувались, і з 18 квітня Міша знову зник. Зв’язку з ним немає до сьогодні… Якось на днях я зателефонував на Гарячу лінію. Усі розуміють, що відбувається тепер на «Азовсталі» і слідчі вже були готові заводити справу щодо Міші, брати ДНК у рідних. Однак, за пів години після мого звернення, дружині у Viber прийшло повідомлення з невідомого номера: «Міша живий!», – каже Юрій.

На даний момент отримані поранення не дозволяють йому виконувати бойові завдання. 

Два дні тому родина Михайла, за словами його швагра, взагалі отримала справжній подарунок – побачила свого Героя на фотографії!

– Міша – справжній оптиміст! У наших розмовах траплялись моменти, коли він писав, що оборонцям «Азовсталю» залишились лічені дні. Сам він має покалічену руку і поранені обидві ноги: ліва – від кулі, а ще щось не в порядку з правою стопою. Та він говорив, що ходити може і здаватись не буде! Міша з тих людей, які шукають позитив, бо так легше жити! Тому він і усміхається завжди, як і на цьому фото з підземелля! – закінчує нашу розмову про славетного військового пан Юрій.

Читайте також: "Збережи Маріуполь": активісти створили петицію і закликають весь світ врятувати українських захисників

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.