Орися Березюк вишила для себе більше 30 вишиванок. Крім того - чимало сорочок для рідні.

- Я вишила одній жінці, яка сама не ходить, братовій жінці, доньці і двом онучкам, сестрі, - каже жінка. - Сиджу в хаті перед телевізором, нікуди не ходжу, трохи дивлюся, трохи слухаю і так вишиваю.

На кожен випадок життя вона має окрему вишиванку. У сорочках ходить не лише у церкву, а й одягає у релігійні та інші свята чи важливі події у житті країни. Навіть до останніх виборів майстриня вишила сорочку з тризубом, яка символізує жінку-берегиню.

Пані Орися вважає, що кожна жінка повинна мати щонайменше п’ять вишиванок, вишитих нитками певного кольору – для свят Богородиці – блакитними, для Воскресіння – білими чорну чи чорно-червону – для журби, зелену – на Зелені свята, а жовту – на Спаса. Вишитих речей тернополянка має так багато тому, що вважає їх захистом української нації.

- Мої батьки були бандерівцями. А захистом для українців є вишиванка, - каже пані Орися. - Це зброя проти іншої нації, загарбника. Саме вишиванка хрестиком. Бо вона міцна. Якщо один хрестик попореться, то інші не будуть поротися, його можна зашити.

Перша вишиванка – у 40 років

Пані Орися навчилася вишивати ще в дитинстві. А в 25 років уже вишивала на обидва боки однаково.

- Моя покійна мама вишивала, і я собі дивилася. Колись у селі сідали до лампи по п’ятеро жінок і вишивали, - пригадує співрозмовниця. - Ще досі в селі є ті вишиття... Вже батьки повмирали, а вишиванки залишилися. 

Спочатку майстриня вишивала маленькі рушнички на ікони, портрети, комплекти серветок. Їх колись було дуже модно вишивати. Потім почала вишивати блузки. Першу вишиванку мала у 40 років.

- Як почалася вільна Україна – вишила сорочку трояндами – на батистовій тканині з допомогою канви, -  пригадує майстриня. - Спереду - широкий орнамент, а з боків - маленькі смужки і на рукавах три ряди орнаменту. 

Жінка сама кроїть свої сорочки, шиє, оздоблює мереживом і плете кутасики. А щоб обшити швейною машинкою краї тканини, носить сорочку до кравчині. Вишиває переважно на лляному домотканому полотні, щоб хрестики рівно лягали. Рідше - на шовку і з канвою, бо на канві хрестики можуть вийти нерівні. Малюнок найчастіше придумує сама, деколи просить відшити взірець в інших жінок чи купує схеми на ринку. Але завжди щось вносить своє, щоб такої вишиванки більше ні в кого не було.

Де крупніший хрестик, то й за три тижні можна вишити. А як дрібний хрестик і багато вишивки на рукавах, то вишиває сорочку два місяці, розповідає пані Орися.

До речі, зі своїх робіт пані Орися влаштовувала і виставку в соцзабезі, аби її вишиванками могли милуватися відвідувачі установи.

Зелену – на Зелені свята

Жінка має вишиванки, вишиті нитками багатьох кольорів: і блакитними, і кавовими, і жовтими, і зеленими, і чорним по білому.

- На Зелені свята надворі все зелене, священик у зеленому. І я собі вишила блузку зеленими нитками, маю таку ж спідницю, піджак, безрукавку і хустину. Взагалі, як йду в церкву – одягаюся в одному кольорі. Якщо безрукавка чи куртка кавового кольору, то й вишиванка така ж. У церкві навіть питають: «А в чому Орися прийде сьогодні одягнена?"

На Великдень у майстрині є сорочка, вишита білим по білому, на Різдво – кольорова, на Благовіщення, Успення Матері Божої, Різдво Пресвятої Богородиці – блакитними нитками, чорне вишиття – на Воздвиження Чесного Хреста.

- Я християнка, ходжу до церкви, то знаю, до якого свята який колір пасує, - каже жінка. - Навіть ігумен помітив, що я маю багато вишиванок. На нашій парафії, що на бульварі Данила Галицького, певно, ніхто більше стільки не має. Я знаю, яка має бути подія і яку сорочку одягну. Всі християнські свята знаю напам’ять. Мені не потрібно дивитися в календар. Лише Паска, Вознесіння Господнє і Зелені свята йдуть разом і одне одного тримаються. Решта свят припадають на певне число, їх легко запам’ятати.

Жінка вважає, що межі у кількості вишиванок немає.

Часто вона дає назви своїм роботам. Наприклад сорочка «Вогняні лілеї» - в яскравих помаранчевих тонах. Жінка одягає її лише впродовж трьох тижнів, поки цвітуть у місті ці квіти.

А на цьогорічний Великдень пані Орися вишиває собі сорочку у фіолетових тонах - фіолетовими нитками вишиває по фіолетовій тканині. Каже, що робота ще не завершена.

Довідка

Орися Березюк народилася в 1952 році у Підволочиському районі Тернопільської області. З 1969 року живе у Тернополі. За освітою – бухгалтер.

Майстриня вишила чотири ікони, портрети Шевченка і Лесі Українки, п'ять рушників, п'ять комплектів серветок, сім літніх суконь, 60 сорочок, сплела 35 герданів.

Читайте також Тернопільська рибалка: "Я тут не одна жінка".

Від редакції

"RIA плюс" і 20minut.ua починає проект “Життя на пенсії». У цій рубриці ми будемо розказувати про те, чим займаються тернополяни, які вийшли на пенсію, про їхні хобі, мрії, здобутки і те, що дає задоволення від життя. Знаєте цікавих тернополян, які зараз на пенсії? Пишіть у коментарях. Ми розкажемо їхні історії