Що робити, коли біль мучить вночі: молодий стоматолог з Тернополя про власну клініку і про війну

• Батьки — медики, бабуся та дідусь — медики і сам він теж не уявляє життя без цієї справи. 28-річний Артур Ремезюк розповів, як рятує від зубного болю навіть посеред ночі, які перешкоди чекали його на шляху до омріяного власного стоматологічного кабінету. А ще пригадав нелегкий період, коли разом з іншими лікарями був на війні. 

• “20 хвилин” продовжують розповідати історії молодих тернопільських медиків, яким ще немає 30-ти. 

Із паном Артуром журналістку “20 хвилин” знайомить його батько, друг редакції, знаний у Тернополі хірург лікарні швидкої допомоги Едуард Ремезюк. Його історію ми розповідали у зворушливому матеріалі: “На війні — між небом і землею. Повернутись було важко": інтерв'ю із тернопільським хірургом.

Ще тоді лікар розповідав про те, що в час мобілізації вирішив іти рятувати життя наших медиків на фронті. І пішов не сам, пішов з сином. За нього переживав більше, ніж за себе… 

Сам Артур Ремезюк каже, що ця сторінка була чи не найважчою в його житті, але по-іншому вчинити не міг: піти на війну змусила совість. Адже лікар — це більше, ніж просто робота. Лікар — це про покликання рятувати життя. 

Медик у третьому поколінні

— Я — медик у третьому поколінні. Батьки обоє лікарі різних фахів, бабуся і дідусь теж, а тепер і ми з дружиною медики, - розповідає про себе співрозмовник. — Я змалку знав ким я буду, спеціальність обирав в період юнацтва. Так склалось, що я стоматолог. 

Освіту чоловік здобував в Тернопільському Національному медичному університеті. Інтернатуру проходив в Луцьку, на базі місцевої поліклініки.

— Мабуть, як і для кожного з лікарів, інтернатура була для мене часом формування. Адже саме на практиці ти можеш все побачити як воно є. Тепер і не уявляю ким ще я б міг бути, якби не ця спеціальність. Всі думають, що стоматологи обов’язково “купаються у грошах”, але насправді все не зовсім так. Усе залежить від лікаря, а крім того кожен з нас стикається з різними ризиками і факторами, які від нас не залежать. Навіть у “ковідний період” було чимало випробувань для нас, які добре сколихнули кожного стоматолога, але здаються лише слабкі,  — посміхається пан Ремезюк. 

Війна досі сниться…

Одразу після інтернатури чоловік разом з батьком поїхав на фронт. Його батька, пана Едуарда мобілізували у 2014-му, а пан Артур сам поїхав за ним за три роки.  

— Я працював як парамедик в складі першого добровольчого медичного госпіталю імені Пирогова. Зі стоматолога став водієм медичної евакуації, вивозив поранених з передової до госпіталю, - згадує Артур. — Працював не за спеціальністю, але стоматологічний набір, звісно, мав. Першу допомогу хлопцям надати міг, у випадку, якщо біль застав на передовій. 

Із Тернополя тоді на фронті було чимало медиків. Спочатку пан Ремезюк працював з батьком в одній бригаді, де Ремезюк-старший був хірург та основний лікар, був ще анестезіолог. Жили більшість часу “на нулі”, в Мар'їнці. 

—Там, на війні, своє життя. Не дарма це слово так часто кажу “побратими”, всі один одному як рідні. Там нема підлості між своїми і всі один за одного до кінця, — говорить він. — Це нелегко. 24 на 7 ти маєш бути “напоготові”, спиш взутий, навіть коли відпочиваєш, збоку має бути каска та “бронік”.

На Сході чоловік відслужив шість ротацій по сорок днів: три із батьком, потім ще три окремо. 

— Ми були на передовій. Звісно, було нелегко, але це період, який загартовує. Як на мене, це ще не закрита сторінка, адже війна не закінчилась. І крапка в цій історії не стоїть, —  розповідає лікар. —  За рік після того як я був на ротації, отримав нагороду “За мужність від Президента”. Кавалером ордену "За мужність" став і мій батько. Нагородили також і анастезіолога, що був поряд і на війні у одному екіпажі з нами, це лікар Лікарні швидкої допомоги Сергій Заячківський. Так, це було приємно, але водночас це було сумно, бо одразу знову почали боліти втрати товаришів із війни…І все пережите таки є в серці. 

Артур Ремезюк каже, що повернутись до мирного життя було непросто. А війна і досі сниться… 

Повернувся з фронту і розпочав власну справу 

Додому чоловік приїхав перед новим 2018-им роком, а вже 5 січня зустрів свою майбутню дружину і вирішив жити і будувати країну тут. Другу половинку пан Артур називає своєю винагородою за все, що пережив. І вона чудово вписалась в родину Ремезюків, адже зараз студентка медичного університету. А крім того працює разом з чоловіком. Поряд із стоматологічним кабінетом пана Артура, розташований кабінет депіляції, у якому працює його дружина.

— Після повернення ще пішов на курси із загальної стоматології. Спочатку працював у приватній клініці, але хотілось мати щось своє. Працював паралельно. Спочатку став ФОПом, далі по-трохи працював над усіма дозволами, — розповідає стоматолог. — Найбільше тяганини було із оформленням санітарно-гігієнічних норм, адже вимоги реформуються і весь час щось змінюється. Це все страшенно б’є по амбіціях, по гаманці, і навіть по нервах. Але “ідущий осилить путь”... Я і зараз вважаю, що лише починаю свою справу. Наразі працюю сам. Але набираю молодих лікарів. Разом, як то кажуть, і гори звернути можна. 

На виклики навіть серед ночі 

Ургентну допомогу пацієнтам чоловік надає 24 години на добу сім днів на тиждень за попереднім записом. Це означає, що на виклики він виїжджає вдень і вночі, у будні та у вихідні. 

— Я розмістив оголошення в мережі про те, що надаю допомогу цілодобово. І коли люди “гуглять” “цілодобовий стоматолог” там є моє ім’я та номер. Тому, якщо в 4-5 годині в когось нестерпний зубний біль — телефонують до мене, — говорить пан Артур. — Це і є моя специфіка роботи зараз. 

Стоматолог каже, що був місяць, коли з 30 ночей 12 провів у своїй клініці, лікуючи зуби.

— Люди приїжджали в 3-ій, в 4-ій ночі, бо настільки нестерпний біль був, — згадує лікар. — Я давав рекомендації як дотерпіти до ранку, але і таке, що терпіти не можна. Я до цього ставлюсь нормально, бо відповідальний за те, що дав людям надію, що вони можуть до мене звертатись. 

Ми запитали в пана Артура як на нічні виклики на роботу реагує дружина. 

— На щастя, спокійно. Звісно, є моменти, коли і вона переживає і не може спати, телефонує, хвилюється, — каже чоловік. — Але вона медик, вона розуміє. А зараз це вже звичка, це ритм життя. Коли людину пекельно болить? ти ж її не залишиш мучитись. 

Ми попросили стоматолога порадити що робити, у випадку, коли зубний біль застав зненацька серед ночі. 

— Найдієвіший спосіб припинити біль — внутішньом’язево ввести ін’єкцію Диклофенаку Натрію. 1-2 ампули. Це стовідсотково допомагає, знаю по собі, — каже лікар. — Якщо ж вдома укол зробити нікому, а біль посилюється, пан Артур радить шукати лікаря, бо таблетки в такому випадку не допоможуть. 

Довідка 

У стоматології “Archident” діє знижка 60% на всі послуги для учасників бойових дій. Саме цю ініціативу власник клініки Артур Ремезюк запровадив на знак вдячності всім, хто захищав Україну в час АТО та ООС. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.