• Оксана Чмиленко
• access_time
• more_horiz

  • close
• share 12 chat_bubble 2 visibility 3654

Війна — без прикриття 

Війна для Золотого почалася у 2014-му. Тоді він був курсантом — навчався на  3 курсі Національної академії сухопутних військ. Його випуск у 16-му був дочасним.  

Тоді його залучали для навчання мобілізованих.  Готував четверту, п'яту, шосту хвилі мобілізації для ООС. Воював і сам. Відслужив три повних ротації у складі механізованої бригади.   

— До повномасштабного вторгнення противник не застосовував масованих ракетних та артилерійських ударів, штурмової авіації, — порівнює періоди російсько-української війни співрозмовник, — ворог вів гібридні бойові дії, прикривався народним ополченням, ми ж розуміємо, що за всім цим стояли кадрові військові, брали участь у веденні бойових дій.

Тепер у нас, за словами Володимира, війна без прикриття. Вважає її найпотужнішою після Другої світової. Такої кількості авіації та артилерії московити не застосовували навіть в Афганістані. 

Розвідують і вивчають 

У бригаді Данила Апостола Володимир служить із 19-го року. Тут відразу в ньому розгледіли цінний талант військового професіонала та призначали на ключові посади: начальника розвідки бригади, начальника оперативного відділення. Дивізіоном керує чотири місяці. 

Зараз головні завдання його розвідувального підрозділу  — виявлення противника та коригування стрільби в ході нанесення вогневого ураження. Проводять аналіз з усіх засобів розвідки. Щоб спрогнозувати подальші дії окупантів, навіть визначають походження особового складу і національність — приміром, кадирівці там чи буряти. Їх з перехоплень радіообміну видає мова. Особливості характеру мокшанських народностей, віросповідання допомагають визначати їх рівень агресивності, наміри, характер дій, спроможності.  Обробка розвідувальних даних, вивчення матеріалів про противника — це звичний і безперервний робочий процес, каже Володимир. 

 — Наша розвідка ретельно вивчає соціально-демографічну обстановку,  вивчається кожен тактичний епізод, розбирається на складові, проводиться глибокий аналіз, — по-військовому пояснює Золотий. — Треба розуміти де противник, його пункти управління, розташування батарей. Далі, за результатами аналізу, а це — дані з усіх видів і засобів розвідки, різних сфер, складається відповідна картинка, за якою можна спрогнозувати майбутні дії. 

По сто ворожих об'єктів щодня

Усю розвідувальну інформацію передають у штаб, а звідти командир бригади визначає, по чому буде нанесене вогневе ураження. Вогневі підрозділи подавлюють, знищують або забороняють дію артилерії. 

— Найважливіше завдання — виявляти цілі, коригувати вогонь та знищувати противника,  — додає офіцер, — хороший противник — це мертвий противник.

Скільки ж цілей виявляють, цікавимося. Такої статистики не ведуть, та за день, приміром, можуть виявити до ста ворожих об'єктів і це не є складно, адже працює цілий колектив. 

З таким професійним підходом наша розвідка про ворога, мабуть, знає все, припускаємо. 

— Всього неможливо бачити, — спростовує співрозмовник, і тут же додає, що  успішне ведення бойових дій змушує противника повернути в стрій старі зразки техніки. Московити вилучають техніку національної економіки, не призначену для війни, і екіпурування, за словами Володимира, у них старе. Утім, навіть те радянське барахло стріляє і частково виконує свої завдання, на жаль. І іноді це призводить до непоправного — втрат з боку ЗСУ. 

— У нашій армії життя людини — найцінніше, а росія своїх солдат не рахує, — констатує Золотий. — Ми виграємо в якісному підході. Важливо відчувати, що з кожною виявленою ціллю — наближаємо перемогу.

Дали “по зубах” у перші дні 

Однією із найуспішніших робіт Золотий вважає виконання завдань під час оборони столиці — бої за Київ і за Макарів. Пригадує, що було дуже багато противника — колони стояли від білоруського кордону майже до київської траси. І приємно вражений відмінно виконаним обов'язком своєї команди: маючи тоді десятикратну перевагу, противник був вимушений перейти від наступу до оборони.  

— Ми вели контрбатарейну боротьбу і нанесли противнику дуже багато втрат, він був змушений змінити свою тактику — розповідає підполковник. — Це було велике піднесення для підрозділу бригади.  

Наші артилеристи тоді прикривали 95-ту бригаду на трасі Київ-Чоп і відбили наступ на Макарів. Місто було звільнене. 

Саме тоді, після кількаденного відчуття тривожності, прийшла впевненість — після перших перемог — на 4-5 день війни. 

Тепер ворог відчутно збавив оберти.  Уже не ведуть себе так нагло і розкуто. 

— Раніше противник  проводив штурмові дії, та тепер відмовився від своїх планів, — ділиться офіцер, — зараз він в глухій обороні. Розуміє, що за ними здійснюється постійний  вогневий контроль. Тактика проста: 5-6 вистрілів з однієї позиції і здійснюють позиційний маневр, а раніше вистрілювали велику кількість боєприпасів.  

І найважливіше, відзначив наш співрозмовник, що цей злам відбувся завдяки самовідданості і рішучості українських солдат, тих, які зустріли колони окупантів першими. 

Жити життям підрозділу

Усе, чого досягають офіцери, — завдяки солдатам, вважає Золотий. Все взаємопов'язано, каже. 

— Не завдяки мені чи командиру, а саме завдяки злагодженій роботі підлеглих особового складу нам вдається виконувати поставлені цілі і йти вперед, — веде далі офіцер. — Було, що довелося  відходити під тиском противника, тоді кожен в душі відчував гіркоту і біль, а бувало, що всі розуміли: треба бити до кінця і ніхто не задумувався, що буде завтра. 

На запитання про те, як вдається молодому офіцеру досягати такого рівня згуртованості, відповідає, що треба жити життям підрозділу.  

— В моєму колективі — люди різного віку, та більшість — старші за мене. Шукаю підхід. Велику роль грає розуміння, вміння комунікувати з кожним, — і, задумавшись, додає: командиром треба бути завжди, та в окремі моменти — другом, братом, а у кризових ситуаціях “вмикати” холодний розум.  

Його ж, нашого героя, охарактеризував нам сам командир Тернопільської артбригади.  

— Наполегливий в роботі, вимогливий до себе, справедливий до підлеглих, ненавидить все, що пов'язане з руснею, — коротко і ствердно підсумував полковник.