Спорт як шлях до повернення: Тернопільський обласний ветеранський простір допомагає ветеранам відновити активне життя

• Упродовж літа футбольне поле в різних куточках Тернопільщини стає значно більшим, ніж просто місцем для гри.
• Тут зустрічаються ветерани, військовослужбовці, родини полеглих Захисників, діти й односельці. Тут збирають кошти для армії, згадують тих, хто вже не повернеться додому, і вчаться бути поруч із тими, хто повернувся з війни.
• Саме таку мету ставить перед собою комунальна установа Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний ветеранський простір», яка впродовж літа спільно з територіальними громадами проводить благодійні ветеранські турніри. 

Життя починається після демобілізації

Уже відбулися заходи в Озерній та Зборові, три неділі поспіль спортивні майданчики збирали людей у Шумську, Петрикові та Бережанах. Попереду — Ланівці, Козова та інші громади області.

— Для ветерана повернення додому не завершується в день демобілізації. Найважче часто починається саме після цього. Людині потрібно знову знайти своє місце серед людей, відчути, що вона потрібна громаді, що її розуміють і підтримують. Саме тому ми проводимо такі заходи не лише у великих містах, а й у невеликих громадах і віддалених селах. Тут ветеран живе поруч із сусідами, друзями, знайомими, і саме громада має навчитися бути для нього простором підтримки. Спільний спорт, пам'ять про полеглих, благодійність — це ті речі, які сьогодні об'єднують людей набагато сильніше за будь-які слова, — говорить директор Тернопільського обласного ветеранського простору Дмитро Харчук.

Після поранень і полону

У ветеранському турнірі в Бережанах взяли участь чотири команди: три місцеві і одна з Козови. До фіналу вийшли збірна Бережан та «Козова УБД». Обидві команди зібралися лише за кілька днів до турніру, і футболісти вперше вийшли на поле разом саме в таких складах. У збірній Бережан грали ветерани та діючі військовослужбовці, а «Козова УБД» об’єднала лише учасників бойових дій. У фіналі козівчани перемогли господарів із рахунком 3:0.

Це хлопці, які люблять футбол і грають у нього багато років. До війни вони зустрічалися на недільних місцевих матчах. Деякі після поранень, деякі повернулися з полону. У воротах «Козова УБД» стояв колишній голова Козівської РДА Василь Вітровий, а в одному з матчів на поле вийшов гравець на протезі — розповіли фахівці із супроводу ветеранів, які працюють у Козові, саме вони активно підтримали ідею турніру та зібрали ветеранів у команду.

Команду Бережан готував Віктор Сторож — ветеран війни, представник ампфутбольної команди «Вікінги».

А футболом спортивний день не обмежувався. На окремих локаціях ветерани могли спробувати петанк, стрільбу з лука, жим гирі та веслування на тренажері.

З одного села — шістнадцять полеглих

Петриків став ще однією громадою, де цей задум зібрав людей навколо спільної справи. Турнір присвятили пам'яті загиблих Захисників із села.  

Організатори кажуть, що такі зустрічі народжуються не лише заради спортивного суперництва. Вони покликані допомогти громадам краще зрозуміти ветеранів, навчитися бачити їхні потреби, підтримувати родини військових і водночас берегти пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну.

— На сьогодні лише в Петрикові, де я здійснюю супровід ветеранів і їхніх родин, шістнадцять наших Героїв повернулися на щиті. Тому такі заходи — це не лише про спорт. Це про пам'ять, про єдність і про те, щоб ветерани, військові та їхні сім'ї відчували, що громада живе разом із ними одними цінностями, — говорить провідний фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Роман Павлишин.

Донати — з молотка

Кожен турнір має ще одну важливу складову — благодійну. Поки на полі триває боротьба за перемогу, поруч розгортаються аукціони, де кожен лот має власну історію.

Футбольні м'ячі з автографами відомих футболістів, прапори підрозділів, трофеї з війни, розписані артилерійські гільзи, картини українських художників, сертифікати на зустрічі чи тренування з футбольними командами, інші цінні пам'ятні й символічні атрибути перетворюються на допомогу для українських військових.

До заходів долучаються місцеві артисти, творчі колективи та виконавці, працюють польові кухні, дитячі локації, спортивні майданчики. День поступово перетворюється на справжнє свято села, яке збирає разом кілька поколінь.

Втім, Дмитро Харчук наголошує: помилково сприймати такі події лише як розваги.

— Часом можна почути думку: «Одні воюють, а інші святкують». Але це зовсім не про наші заходи. Наші захисники борються не для того, щоб у тилу панували безнадія й відчай. Вони воюють за те, щоб українці жили, працювали, виховували дітей, збиралися разом і підтримували одне одного. Саме тому ми поєднуємо пам'ять, реінтеграцію ветеранів, підтримку армії та життя громади. Наш обов'язок — не лише донатити, а й зробити все, щоб ветерани після повернення відчували себе потрібними, а родини полеглих не залишалися наодинці зі своїм болем. Коли громада об'єднується навколо цих цінностей, це і є найкраща підтримка тих, хто сьогодні тримає фронт.

Не футболом єдиним

Ще одна важлива складова цих турнірів — партнерство з громадами, зазначає Дмитро Харчук. 

— Жоден такий захід не можна зробити самотужки, — пояснює директор Ветеранського простору. — Ми щиро вдячні керівникам територіальних громад, які підтримують нашу ініціативу й беруть на себе значну частину організаційної роботи та витрат: забезпечують нагородну атрибутику, допомагають із підготовкою локацій, інформаційною кампанією, залученням учасників і всім тим, без чого свято громади просто не відбулося б.  

До організації кожного заходу долучаються волонтери, активісти та організації. Уже традиційно польову кухню, безкоштовну для гостей та учасників, та виставку військового спорядження забезпечує  отаман Тернопільського Коша Українського Козацтва генерал-хорунжий Володимир Мосейко. 

Свої локації представляють партнери, які популяризують різні види спорту, тож кожен охочий може спробувати себе у петанку, стрільбі з лука та інших активностях. Саме завдяки такому поєднанню пам'яті, спорту, благодійності й родинного дозвілля турніри стають подіями, на які приходять цілими сім'ями.

— Ми хочемо, щоб ця ініціатива зростала. Тому розраховуємо на підтримку соціально відповідального бізнесу, меценатів, фермерів, благодійників і всіх небайдужих людей, — підсумовує Дмитро Харчук. — Кожен партнер — це можливість провести ще один турнір, залучити ще одну громаду, підтримати ще більше ветеранів і зібрати більше коштів для наших військових. Чим більше людей об'єднуються навколо цієї справи, тим сильнішими стаємо всі ми.

Читайте також:  Кров, яка їде на фронт: Захисники просять допомогти врятувати «кровомобіль»

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google