Тернопільський Сірий розказав, як фанатка заради "Вар'ятів" зробила тату на животику

Творчість Сергія Притули та його колег по цеху із команди «Вар’яти» завжди викликає цікавість у тернополян. Тож «RIA плюс» підготувала інтерв’ю про те, що чекає на шанувальників найближчим часом.

На Андрія улюблений тернополянами колектив «Вар’яти» завітає у наше місто.

- 13 грудня виступатимете у Тернополі. Який сюрприз готуєте для наших глядачів?

- Ми залишаємось вірними собі – привеземо до Тернополя на 100% оновлену програму, порівняно з попереднім виступом. Не знаю, сюрприз це чи ні, але тернополяни побачать дуже багато матеріалу, якого немає в телеверсії «Вар’яти-шоу» на Новому каналі. Грубо кажучи буде певний ексклюзив!

- Які найбільші, на Ваш погляд, досягнення «Вар’яти-шоу» за цей рік?
- По-перше, ми видали другий сезон телеверсії «ВШ», збільшивши не тільки кількість випусків, а й хронометраж кожного на 15хв. По-друге, ми знову цього року перетнули «гросмейстерську» позначку у понад 100 концертів на рік (концерт у Тернополі буде 106-им за ліком у 2017-му), по-третє, ми зняли «пілотний» випуск нашого скетч-шоу (і, сподіваємось, Новий канал замовить у 2018-му перший сезон цього проекту). І, по-четверте, і це головне – наш колектив залишається незмінним, ніхто не має бажання його покинути, натомість, ми активно шукаємо нових акторів та авторів, які б підсилили наш колектив!

Підкорюватимуть і Штати

- Що найбільше цінуєте у своїй команді? Із якими людьми Вам легко працювати, а з якими – навпаки?  
- Щирість і здорову атмосферу. Дуже важко залишатись у доброзичливих стосунках із людьми, із якими ти на рік проводиш більше часу, аніж із дружиною. Ми – сім’я. І, звісно ж, бувають різні ситуації. Проте все рятує той факт, що у структурі «ВШ» («Вар’яти-шоу») працюють люди, які люблять один одного. Немає жодного деструктиву. Тому працювати легко зі всіма. Ну, буває, що сваримось по роботі, але то ж робота. На стосунки вона не впливає.

- Ви нині досить активно виступаєте за кордоном. На Вашій офіційній сторінці була інформація про те, що і міграційна служба США нарешті дала «зелене світло», тож скоро «Вар’яти-шоу» будуть підкорювати і Штати. Як сприймають ваші виступи за межами України, чим відрізняється тамтешня публіка від нашої?
- Ми ще на концертах у Празі та Лондоні побачили, що ніякої різниці між глядачами там і тут немає. Закордоном нас сприймають дуже гаряче. Все ж, люди сумують за Батьківщиною і приїзд будь-якого артиста з України – це подія! В США ми полетимо в кінці січня, а в Канаді дали два концерти у листопаді, ще – у Торонто та Монреалі. Отримали масу задоволення. Обов’язково повернемось туди у 2018-му, розширивши географію за рахунок Саскатуна, Манітоби, Ванкувера, Едмонтона.

Вдруге – на Євробачення

- Вас обрали ведучим Національного відбору на Євробачення 2018. Що це означає для Вас у професійному плані? І чого Ви  очікуєте від конкурсного відбору учасників?

- Коли тебе другий раз поспіль запрошують вести конкурс, де визначається, хто з українців буде представляти країну на головному європейському музичному конкурсі, – це, звісно ж, дуже окрилює. Це певне мірило твоєї професійної придатності! Я доволі непогано провів цьогорічний відбір. Тепер у мене головне завдання – не занизити планку у новому сезоні. Готуюсь вже.

- Ваш вокальний дебют відбувся у складі групи «Клей Угрюмого». Разом ви записали літній трек «Я на неї запав». Чи буде продовження? І слухачі чекають на кліп))

- Люди, дайте спокій. Все було дуже банально. Мій кум, Тимур Усманов (до речі, має моцне відношення до Тернополя, бо саме тут колись виграв Гран-Прі фестивалю «Кришталевий Жайвір»), який продюсує групу «Клей Угрюмого», зателефонував і попросив начитати шматок тексту у новій пісні гурту. Ви б куму відмовили? От і я ні! Тому, називати це «музичним дебютом» - ну, трохи занадто! 

Тату на животику

- У Сумах, здається, шанувальники вам подарували вишиванки. Які подарунки від публіки для вас найцінніші, крім оплесків, звісно?

- Будь-який подарунок, якщо він зроблений щиро, дуже приємний.  Люди приносять квіти, наші портрети, сувенірну продукцію із зображенням видатних місць у тому чи іншому місці. Хоча, звісно ж, ту дівчинку з Дніпра, яка зробила на животику татуювання із логотипом «Вар’ятів» буде важко комусь переплюнути!

- У якій сфері, крім журналістики, себе бачите? Ким би могли працювати, не будучи ведучим?

- Замолоду спробував себе у різних сферах: був різноробочим на будовах, вантажником, офіціантом, барменом, радіоведучим, бюджетником на ставці директора центру молодіжних ініціатив у тодішньому ТАНГу. Зараз, якби, боронь Боже, моя кар’єра телеведучого загнулась, я міг би працювати поза кадром керівником авторської групи чи редактором тої чи іншої програми. Зрештою, досвід 6-ти років роботи креативним продюсером програми «Хто Зверху?» дозволяє мені претендувати і на вищі посади.

- Незважаючи на постійну зайнятість, Ви продовжуєте займатися волонтерством та допомагаєте бійцям на Сході Значну частину витрат на обладнання для військовослужбовців покривають гастрольні виступи «Вар’яти-шоу», частину надсилають люди та жертвують благодійники. Чи зменшилась нині підтримка громадян, у порівнянні з початком подій в зоні проведення АТО?

- Якщо порівнювати із 2014-2015-ми роками, то так. Якщо із 2016-им, то ні. Відверто кажучи, розмір пожертв напряму пов’язаний зі станом справ на фронті. Коли там відносний спокій і затишшя, то і люди менше дають. Коли загострення і гинуть наші хлопці, то і люди «прокидаються».  Загалом, конкретно по своїх волонтерських потугах, підтримкою людей задоволений. До кінця року вийдемо на показник 6,7-7 млн зібраних коштів за рік. Це круто. Особливо, якщо зважати на те, що у 2016-му було акумульовано всього 4,5 млн.

У Тернопіль – як на свято

- Чи вистачає Вам часу для рідних за частими поїздками, зйомками?
Як любите проводити час сім’єю?

На жаль, б’єте по болючому «мозолю». Останніх два роки родинні та сімейні посиденьки звелись до мінімуму. Робота заповнила всі можливі і неможливі часові вакууми. Цього року навіть відпустки не було. Дружина мирилась із таким станом справ, аж поки не народилась наша Соломійка. Далі я почав трошки корегувати робочі графіки, але суттєво то не помогло. У результаті, пообіцяв і собі і сім’ї ще у жовтні, що у 2018-му трохи спинюсь і пожертвую частиною робочих графіків на користь сім’ї. І ось, зараз ламаю голову, що ж «відсікати»… бо все люблю.

- Як часто приїжджаєте в Тернопіль сім’єю. Які враження від міста у Вашої дружини?

- Останнім часом, на жаль, з причин, пов’язаних зі здоров’ям, мама частіше буває у Києві, ніж ми сім’єю у Збаражі чи Тернополі. А враження від міста зазвичай формують люди. Слава Богу, що у Тернополі у нас є достатньо кумів і друзів, які кожен приїзд перетворюють на свято!
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.