У січні 2015 року битва за аеропорт забрала життя Героїв з Тернопільщини - В'ячеслава Мельника, Ігоря Римара, Володимира Труха, Івана Вітишина. Вічна слава Героям!
Мама кіборга Івана Вітишина з села Велика Лука Тернопільського району поділилася з “20 хвилин” спогадами про сина та про січневі події 2015 року.
Нагадаємо, Іван Вітишин був старшим сержантом 81-ї окремої аеромобільної бригади, загинув захищаючи Донецький аеропорт, тримаючи в руках фото своїх дітей. Івана Вітишина посмертно нагородили орденом «Народний герой України».
Ці холодні січневі дні Марія Вітишин переживає важко. Вже минуло чотири роки, відколи не стало сина, та біль у маминому серці не вщухає.
- Січень дуже важкий і тривожний для мене місяць, - каже пані Вітишин. - Хоч вже 4 роки минуло, але щодня мені відтворюється дуже жива картина, починаючи з 13 січня. А те, як мені син подзвонив о 12.00, ніколи не забуду. Було чути, що він втомлений, задиханий, біг і казав мені: “Мамо, моліться за нас, ми входимо у аеропорт”. Я постійно шукаю в інтернеті спогади хлопців і по ниточці намагаюся скласти все те, що з ними тоді відбувалося, що мій син переживав кожного дня. Як виявилося 13 січня у аеропорті був дуже важкий день. Вже всі знали, що просвітку не буде, що це вже все...
Найважчі дні в Донецькому аеропорті відбувалися саме перед Водохрещем.
- Те, що він тоді переживав, я тепер переживаю кожен день, - каже Марія Вітишин. - Згадую той страшний Йордан, який у нас був. З 17 січня ми вже не мали зв’язку з Іваном і на Йордан, коли люди освячували воду, я вже перед собою світу не бачила. У ту ніч, коли підірвали аеропорт і наші хлопці гинули, я не спала.
Марія Вітишин каже, що навіть не знає точної дати смерті свого сина, адже за різними відомостями вона різна - поранений Іван був орієнтовно 19 січня, а помер 20 або 21 січня. У ці дні рідні та друзі Івана зберуться його вшанувати. До речі, побратимів, які воювали разом, залишилося лише двоє. Всі інші полягли там - в аеропорті.
- Іван був дуже сильний чоловік. Коли телефонував, ніколи не казав, що йому важко, що йому холодно чи він голодний. Тільки: “ Мамо, все нормально”, каже мама про сина. - Хочеться вірити, що його боротьба не була даремною. Але іноді дуже сильно болить, що про полеглих швидко забувають. Вони віддали життя в такому пеклі. Читаю спогади хлопців, які були в останні дні в аеропорті, які пройшли полон, просто страшно це читати, важко усвідомити, що там було. Уявіть собі, яку треба мати мужність, щоб знайти ту хвилинку, коли було затишшя, коли не стріляли і зателефонувати мамі і сказати, що все добре. Він не хотів, щоб я чула постріли.
Час гоїть рани, тільки не в даному випадку, каже Марія Вітишин.
- Тут чим більше часу, тим гірше рана гоїться, - каже жінка. - Я важке життя прожила, - вже похоронила чоловіка, батьків. Я важко це переживала, але час трохи все залікував. Але щодо сина, то залишається якась надія, що він живий, я не можу усвідомити, що його нема. Не можу з тим погодитися…
Коли Іван Вітишин загинув, йому було 38 років.
- Він казав, що назад дороги нема. Він більше спілкувався з сестрою, більше їй відкривався, а мене старався оберігати від цієї біди, - каже пані Вітишин. - Якось сказав сестрі: “Якщо на могилі в мене будуть червоні троянди, я знатиму, що це ти приходила...” Сестра на два роки молодша, вони з братом були дуже близькі, мали спільні інтереси. Зараз вона дуже страждає за ним. Вона його шукала... Це дуже страшне для кожної мами втратити дитину на війні. Одних хлопців одразу знайшли, а ми пройшли через таке пекло. Цілий місяць сепаратисти кидали нам відео, ми дивилися, як він там лежить. Дзвонили і казали:”Приезжай и забирай своего 200-го, он нам не нужен”. Коли ми шукали Івана, він приснився молодшій сестрі і сказав: “Нехай мама про мене всім розказує, тоді їй буде легше”. І б хотіла написати спогади про сина, але не маю на це сили. Починаю згадувати це все детально і дуже мені важко…
17 січня у церкві св. Володимира у смт. Велика Березовиця о 8.00 відбудеться заупокійна літургія пам'яті Народного Героя України Івана Вітишина . 21 січня у с. Велика Лука Тернопільського о 9.30 відбудеться заупокійна служба у церкві, а 14.00 панахида на могилі. Прийдіть вшанувати Героя!
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 12 від 19 березня 2025
Читати номер