Вчителька з Кременеччини голодувала 16 днів. Чого досягла та як почувається – розповіла «20 хвилин»
-
Надія Медецька п'ять років віддала вчителюванню в невеликій сільській гімназії у селі Чугалі, що на Кременеччині.
-
А коли заклад почали реорганізовувати? вона встала на захист дітей, батьків і викладачів та оголосила голодування.
-
Чи вдалося досягнути того, заради чого вона не їла 16 днів? Як далі складеться її доля, чи буде мати роботу? Про це і не тільки педагог розповіла журналісту «20 хвилин».
Нагадаємо, що своє голодування Надія Медецька розпочала 8 вересня, та оголосила про це на одній з акцій протесту біля Тернопільської ОДА.
– Я не знаю знаю, як правильно виявляти протест. Не знаю, чи таку дію потрібно реєструвати, чи треба сидіти біля установи з пов’язкою цілодобово. Але восьмого вересня 2021 року від самого ранку пила лише воду, чай та каву без цукру, – говорить вчителька.
А все через те, що місцева влада влітку прийняла рішення про реорганізацію Чугалівської гімназії у початкову школу. Дітей, які навчалися в п’ятому-дев'ятому класах, пропонували возити на навчання в місто, з чим не погоджувалися ані батьки, ані вчителі. Бо відстань надто далека, і школяр просто будуть знесилені та не завжди в безпеці.
У що це вилилося та як розвивалися події, ви можете прочитати у наших матеріалах:
На третій день її стан погіршився... Історія вчительки із Тернопільщини, яка заявила про голодування
Повністю вимог так і не виконали
Тепер же, після 16 днів голодування, вчителька прийняла остаточне рішення завершити його.
– Повністю моїх вимог так і не виконали. Я хотіла, аби скликали позачергову сесію та дозволили існування гімназії. Оскільки цього не зробили, як альтернативу, пропонувала зробити підвіз автобусом до навчальних закладів дітей з села, – коментує пані Медецька.
Другою вимогою вчителька вимагала покарати винних в тому, що оптимізацію закладів здійснювали неналежним чином. Як результат, догани отримали перший заступник міського голови Кременця Олександр Маринюк та керівниця місцевого відділу освіти Наталія Щербатюк.
Та сил у пані Надії, аби продовжувати такий протест, більше немає. Вона пояснила, що буде ініціювати перевірки та звертатиметься до депутатів щодо неналежного здійснення оптимізації.
– З понеділка, 13 вересня, ніхто й не думав, що я голодую. За мене переживала лише моя сімейна лікарка, – продовжує пані Медецька. – Сил у мене вже немає. Я продовжуватиму боротьбу за справедливість і маю намір звертатися з позовом до суду щодо порушення моїх прав. Але вже без голодування...
Жінка зізнається, що планувала завершити голодування ще в понеділок, 20 вересня, але міська влада її вимог так і не виконала повною мірою. Зокрема, за її словами, депутати обіцяли не передавати на баланс іншої школи шкільний автобус чугалівського навчального закладу. Та обіцянки так і не стримали.
– У свій час сільська рада більш ніж на третину оплатила вартість цього автобуса, а тепер його відбирають, – каже вона. – Виходить, що діти і в кращу школу не потрапили, маю на увазі матеріальну базу, і ще й автобус відібрали.
Понад два тижні пила воду, чай та каву без цукру
Стан здоров’я після тривалого голодування у жінки погіршився. Каже, люди відзначають зміну її вигляду.
– Я була абсолютно здоровою, та зараз з’явилися проблеми, дуже велика слабкість, проблеми з нирками. Поки нічого не їм, бо 24 вересня піду на прийом до сімейного лікаря і там будемо обдумувати, як з мінімальними ризиками припиняти голодування.
Лягати в лікарню не хоче, пояснює, що дуже багато хворих у палатах, до того ж там дуже холодно, адже опалювальний сезон ще не розпочався.
Вчителька запевняє, що протягом всього періоду голодування не вживала їжі. Та й голодувати почала без підготовки та консультацій з лікарем. Всі дні пила теплу воду, спочатку ще вживала чай та каву без цукру, чого, як дізналася пізніше від лікарки, робити категорично заборонено. Ці фактори, підозрює, і підірвали її здоров’я.
– Щоб виводити з організму ацетон, пила ще ліки «Бетаргін», він має у складі цукор. Оце все, що вживала протягом голодування, – пояснює.
Своє життя після голодування жінка детально не планує. Хоче стати на біржу праці, аби отримувати хоч якийсь дохід. За цей час підшуковуватиме роботу.
– Думаю, не пропаду, якщо захочу працювати в школі. Та з таким керівництвом і з таким підходом до вчителів, як нас у районі, точно в школу працювати не піду, – каже вчителька. – Чи планую змінити місце проживання? Не знаю. Поки про це ще не думала.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.