Вона жила рестораном, і «Європа» померла разом з нею: історія культового ресторану Тетяни Яковлєвої

Ми продовжуємо серію публікацій про «культові» заклади Тернополя, яких вже не знайти на гастрономічній карті Тернополя.

Українська «Ґазда», у якій подавали каву по-турецьки

Першим закладом, що створили тернополяни Володимир Яковлєв та його дружина Тетяна, була «Ґазда». Невеликий сучасний заклад у самому центрі Тернополя, який відкрили всередині 1990-их років.

– На місці «Ґазди» раніше була кімнатка, у якій заправляли сифони – пристрої для газування води. Там продавали біляші та пиріжки, – розповідає пан Яковлєв. – Це приміщення було власністю невеликого тернопільського заводу, у якому займалися переробкою креветок.

Директор заводу та головний інженер вийшли на контакт до родини Яковлєвих та запропонували в приміщенні зробити кафе. Причина їх пропозиції проста, адже підвали даного приміщення вже належали родині Яковлєвих.

Назву «Ґазда» придумав Володимир Яковлєв. Чоловік хотів назвати заклад незвично і щоб в Тернополі ще про таку назву не чули.

Дизайнер, який виконував ремонтні роботи був з Росії та запропонував концепцію для «Ґазди» музичного закладу. Посередині був великий стіл у вигляді кришки від рояля, а навколо нього було 12 стільців. У другій половині закладу – барна стійка, біля якої також розмістили стільці.

– Заклад дуже скоро став популярним за рахунок кави. У ті далекі роки каву продавали в декількох місцях. Ми ж робили каву по-турецьки, яку заварювали в турках та на спеціальному нагріваючому приладі. Напій цей в нас був настільки популярним, що в день продавали понад 100 порцій, – продовжує співрозмовник.

Та одна з проблем полягала в тому, що каву в зернах у той час в Україні було дуже важко знайти. Тому пан Яковлєв часто шукав шляхи, як її роздобути. Інколи її привозили аж з Москви.

Взагалі асортимент напоїв був величезним, але переважна більшість з них були закордонного виробництва. Вина – угорські, пиво  – зі Словаччини. Горілки в «Ґазді» не продавали. Щодо їжі, особливою популярністю користувалися курячі стегна та піца.

– Попри те, що співвласників у закладі було декілька, включно і з директором заводу, який запропонував нам створити кафе, керувала всім моя дружина Тетяна, – каже пан Яковлєв. – Тобто співвласники вклали певні гроші у створення кафе та отримували свої дивіденди. Все було прозоро, адже ми час від часу збиралися на збори та аналізували доходи.

Вітражі робили чотири місяці

Після п’яти років існування «Ґазди» з’явилася пропозиція придбати ресторан «Європа». На той час він вже існував, але мав далеко не той вигляд, яким його запам’ятали відвідувачі на початку 2000-х.

Як пояснив Володимир Яковлєв, колишні господарі закладу мали виїжджати у Швецію, але термін угоди оренди приміщення вже закінчувався.

– Ми запропонували їм викупити їх право на оренду. До того ж ми мали бути перші в черзі по приватизації. Тобто перша пропозиція щодо приватизації мала йти нам, – каже він. 

Так наприкінці 1990-их в «Європі» розпочали ремонт. У ресторані було дві зали – «червона» та «зелена». Перша виконувала роль танцювального майданчика, адже там була сцена та місце для оркестру. «Зелена» – суто для гостей, які бажають присісти та за світською бесідою провести час.

«Європа» на журнальних фото

Оскільки грошей, щоб відремонтувати дві зали, у співвласників не було, розпочали ремонтні роботи із «зеленої». Працівники, які переробляли та оздоблювали приміщення, були зі Львова.

– Особливої уваги заслуговували вітражі, адже багато гостей пізніше дуже захоплювалися ними, – пригадує Володимир Яковлєв. – Оформляв їх молодий львівський хлопець, який вже мав у Львові власну майстерню. Він займався вітражами, раніше оформляв у Польщі костели.

На задньому фоні ви можете побачити як виглядали вітражі «Європи»

На те, щоб зробити самі вітражі, у працівників пішло чотири місяці. Скло виплавляли у Львові, а в Тернополі за спеціальним малюнком вже вирізали скельця та паяли їх.

– За час цієї роботи в них згоріло 30 паяльників. Труд був каторжний та кропіткий. Але цей львівський хлопчина горів ентузіазмом, – каже чоловік. – Пізніше мої знайомі з Москви приїжджали в «Європу», захопилися вітражами та зацікавилися майстром. Вони забрали цього хлопця в Москву та дали йому квартиру і машину.

За рік після відкриття «зеленого» залу, власники приступили до ремонту «червоної» зали. У ньому пофарбували червоним кольором стіни, розставили дивани чорного кольору, сучасну барну стійку.

– Заповненість була майже завжди максимальною. А щодо цін, то вони в нас не були надто високими, особливо в молодіжній червоній залі. У зеленій подавали вишукані продукти та страви з них, тому і ціна була відповідною.

За десять років роботи співвласники – родина Яковлєвих та Івченко, знову вирішили реконструювати заклад, а також домовилися, що червона зала перейде родині Івченко, а зелена – Яковлєвим.

Рестораном займалася Тетяна Яковлєва

Всю організаційну роботу проводила Тетяна Яковлєва, яка не мала відповідної освіти, але її знайомі та чоловік розповідають, що «Європою» вона жила.

– Вона вчилася на Сахаліні, батьки її з Тернополя. Після закінчення школи Тетяна приїхала в Тернопіль та закінчила політехнічний інститут. За освітою – інженер-механік, але мала дуже хороший смак, – каже він.

Тетяна Яковлєва захоплювалася кухнями світу і купувала дуже багато книг та не раз їх перечитувала, а за кілька десятків років мала цілу бібліотеку.

– Вона любила говорити: «Я читаю рецепт і вже уявляю страву на тарілці. Обмірковую, чого їй не вистачає та чи буде вона мати попит в закладі». Тетяна в цьому мала талант, – продовжує пан Яковлєв.

На жаль, серце жінки перестало битися в лютому 2017 році, коли вона поверталася з відпочинку… Невдовзі згасла і «Європа».

Про відомих гостей

Майже всі політики, які у свій час займали керівні посади, буваючи в Тернополі, відвідували «Європу».

– З найбільш знаних – Яценюк та Луценко. Щодо першого був цікавий момент, адже з ним завжди було багато правоохоронців, які були і біля дверей, і надворі, і біля самого політика. Пізніше, коли Яценюк покинув пост прем’єр-міністра, він також відвідував «Європу», – каже Володимир Яковлєв. – Одного разу він зайшов і сказав: «Привіт Європа. Що у вас тут нового?».

Офіціант запропонував політику котлети з кролика.

– А поза очі Яценюка називали кроликом. І ми навіть не могли уявити, якою буде реакція політика на запропоновану страву. Та він лиш усміхнувся і сказав: «Ні, кролика їсти не можна. Це священна тварина», – каже чоловік. – Тобто в людини не було якоїсь зверхності. Він з офіціантами здоровкався за руку.

Володимир Яковлєв пригадує, яким був візит колишнього генпрокурора Юрія Луценка. Тоді правоохоронці увійшли до «Європи» та сказали, щоб відвідувачі покинули заклад щоб гарантувати безпеку політику. Луценко виступив категорично проти і сказав: «Всі люди залишаться на своїх місцях. Що це ви влаштовуєте?».

Ще один гість, добре знайомий прекрасній половині людства – французький модельєр-кутюр'є, революціонер у світі моди 1960-х років Пако Рабанн.

Він був кілька днів у Києві, а назад повертався через Тернопіль і зупинився у Файному та відвідав «Європу».

– Його гід повідомив, що модельєр буде в закладі не більше години. У результаті він був у нас понад три години. Пам’ятаю, замовив він тоді рибу, яка супроводжується білим вином, але Пако Рабанн попросив налити йому червоного, – продовжує пан Яковлєв. – Крім того, він ще має декілька магазинів з кондитерськими виробами і дуже хвилююче було, коли він замовив у нас десерт. Після обіду в «Європі» Пако Рабанн сказав: «Передайте особливу подяку кухарю за десерт».

І вже перед виходом в нього попросили автограф. Модельєр намалював малюнок на пам’ять для власників закладу.

Чому закрили та чи варто очікувати відродження «Європи»?

Після смерті Тетяни Яковлєвої заклад ще існував кілька років, але врешті-решт його закрили.

– У чому була головна проблема? Дружина померла і займатися закладом було нікому. Багато конкурентів в Тернополі, щоб тримати його на гідному рівні, потрібно постійно бути в ресторані, вдень та вночі. Мені 73 роки і займатися цим самому було б важко.

Володимир Яковлєв зізнався, що була ідея продовжити ресторанну справу і зберегти його. Але все ж вирішили здати приміщення в оренду.

– Чи варто чекати відродження «Європи»? Тільки не в Тернополі, адже тут вже все поділено… – підсумував Володимир Яковлєв.

А ви були в «Європі»? Яким запам’ятали заклад? Пишіть у коментарях.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.