Воював з 2014 року. Тернопіль прощається з загиблим бійцем «Правого сектору» Вадимом Гайдіним

• Вадим Гайдін захищав Україну ще з початку російської агресії у 2014 році на Донбасі.
• 20 березня із загиблим бійцем попрощалися у Тернополі.

- Друзі, із сумом і болем повідомляємо, що в ході проведення операції розвідки по пошуку ворожих ДРГ і корегувальників, від численних осколкових поранень загинув боєць ДУК «Правого сектора» Тернопільщини Вадим Гайдін друг «МАЙСТЕР», - повідомляють на фейсбук-сторінці Добровольчого Корпусу.

Троє бійців розвідгрупи отримали легкі осколкові поранення і контузії. Друг Майстер йшов в головному розвіддозорі групи.

Майстер командував відділенням батальйону Донбас в 2014-2015 роках. З початком повномаштабної інтервенції росії з доблестю і честю виконував бойові завдання в складі Другої роти Другого Окремого Батальйону ДУК.

Зробив тату на честь батька

– Я запам'ятав його найкращим батьком. Він завжди знаходив на мене час. Це була людина, з якою я любив спілкуватися. Коли був малий, просив, щоб він просто сидів біля мене. Я любив проводити з ним час і відчував себе в безпеці біля нього, – каже Герман.

Саме завдяки батькові чоловік став архітектором.

– Коли був маленьким, просив батька малювати мені динозавриків, як він приходив з роботи. І тато малював, хоч і був втомленим, – продовжує Герман.

Саме на честь батька син зробив собі татуювання у вигляді сходів. Друзі Германа думали, що це кар'єрні сходи, абощо.

– Коли я ще вчився у школі, тато забрав мене на будову і показував як він працює. Я так запам'ятав це, – каже він. – Тому це сходи, якими він повів мене у життя. Шкода тільки, що чим старший я ставав, тим менше з татом спілкувався. Хотів би з ним більше проводити вечорів на кухні, як ми любили, посидіти, поговорити.

Пішов воювати після розповідей сина

Народився Вадим Гайдін у Запоріжжі в 1968 році, працював на будові. У 2014 році добровольцем пішов у батальйон "Донбас". 

– Це сталося після подій на майдані. Я був там, а потім у Київ приїхав тато і я показував йому де колись стояла наша палатка, де робили коктейлі Молотова, де помер мій одногрупник Олександр Пліханов.

Вадим Гайдін побачив, як син в сльозах розповідає про всі події, що пережив і записався у загін самооборони Запоріжжя.

– Я був такий радий, що тато прийняв таке рішення. Пишався ним. А потім він пішов на фронт у батальйон "Донбас", – продовжує співрозмовник. – Я не міг його стримати, як і мама. Ми знали, що він така людина, яка завжди стоятиме за правду і справедливість.

В 2015 році у свій день народження, чоловік отримав тяжке поранення в Іловайську. 

– Тоді він набрав мене, сказав що живий, але деякий час буде на зв'язку, бо йому проводитимуть операцію. Я нервував, бо не знав, що за поранення, – каже Герман.

Вадим Гайдін пережив контузію і тяжку травму ока. Після операції та відновлення, за зброю не брався, але не припинив допомагати нашим бійцям, багато займався волонтерством.

– Він любив військові речі, тому часто їх носив. А ще завжди був відповідальним і любив порядок. Саме завдяки батькові і таким як він люди почали забувати, що десь триває війна. Бо коли ти живеш в Києві, знаєш, що міцні плечі наших бійців захистять нас, – говорить Герман Гайдін.

Тато, я замовив тобі екіпірування

Коли почалася повномасштабна війна в перші ж дні Вадим Гайдін повернувся у стрій "Правого сектору". Воював на Півночі країни.

– В той же день, коли він вступив до "Правого сектору", зателефонував до мене і радісно про це розповідав. Був задоволений, що їх не будуть навчати, а одразу відправлять на фронт, адже він вже має досвід бойових дій.

Коли чоловіка відправили на фронт, він попередив сина, що деякий час його не буде на зв'язку.

– Кілька днів тому, коли вони мали можливість відпочити, він подзвонив до мене і сказав, що вони самі собі шиють підсумки під гранати. Мені так хотілося йому допомогти, – продовжує співрозмовник.

Останнє повідомлення, що написав син батькові: "Тато, я замовив тобі підсумки та екіпірування з Америки". На жаль, Вадим Гайдін не встиг прочитати це повідомлення.

Він любив Тернопіль

Після 2015 року, хоч сам чоловік народився у Запоріжжі, але дуже багато часу проводив саме у західних областях, а особливо в Тернополі. Наше місто він вважав малою Батьківщиною.

Допоміг відкрити в Києві музей Майдану, багато допомагав волонтерам. 

– Він просто віддався Західній Україні. Після фронту тато переродився, перестав говорити російською, подорожував Західною Україною. А Тернопіль став його улюбленим містом. Тут багато його друзів. Я радів цьому і підтримував, – каже Герман Гайдін.

Про смерть батька чоловік дізнався 19 березня. До нього зателефонували з "Правого сектору".

– До мене набрала жінка. Чую по голосу, що плаче. Одразу зрозумів у чому річ. Потім вона запитала: Ти вже знаєш?" "Ще не знаю, кажіть". Вона сказала, що батько загинув. На той момент у мене не було ніяких емоцій, просто шоковий стан, – розповідає син Захисника.

Помер Вадим Гайдін виконуючи завдання у складі тактичної групи розвідки. Він йшов попереду трьох побратимів і ворожий снаряд поцілив поблизу захисника. Чоловік помер від осколкових поранень.

В той же день коли Герман Гайдін дізнався про смерть батька, він поїхав із Вінничини, із селища, де вони тимчасово приютулися у батьків дружини, до Тернополя.

– Був вибір, повезти тіло у Запоріжжя або у Тернопіль. Знаючи, як тато любив ваше місто і наскільки він віддавався всьому західноукраїнському, Тернопіль здався правильним вибором.

Попрощалися із загиблим бійцем 20-го березня о 13:00 в Домі печалі (Микулинецька 27).

Вадим Гайдін похований на Алеї героїв на Микулинецькому цвинтарі.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.