“Я не той адвокат, який буде “вмонтовуватись” в систему”: Ростислав Небельський про роботу і особисте

Адвокат каже, що найголовніше у його роботі - працювати за законами моралі.

Ще під час навчання у Харківському університеті ім. Ярослава Мудрого Ростислав Небельський звернувся до суду з проханням визнати рішення Харківської міської ради та розпорядження мера Геннадія Кернеса про демонтаж пам’ятної дошки видатному мовознавцю Юрію Шевельову незаконним. Суди тягнулись кілька років, але закінчились перемогою. Після навчання він повернувся у Тернопіль, але не залишив боротьбу зі свавіллям місцевої влади. Активний та комунікабельний Ростислав Небельський, здається, встигає бути одночасно у кількох місцях.

На інтерв’ю до журналістки “RIA плюс” адвокат приходить після відрядження у Київ на зібрання адвокатів та за кілька годин до прес-конференції, де роз’яснить деталі перемоги у справі скандального наказу про оплату 1215 гривень за відвідування садочків дітьми, що не зареєстровані в Тернополі.

- Ви взялись за справу “Революції тернопільських мам”, потім подали позов на міськвиконком у справі щодо підняття тарифі на проїзд. Що вами керувало та чи не боялись тиску влади?

- Це, мабуть, сталось через мою особисту позицію. Вперше я взяв участь в суспільно-важливій справі ще під час навчання у Харкові. То був п’ятий курс, я дав інтерв’ю для одного із місцевих видань і вже потім, прочитавши його, я сам зрозумів значення цих слів. Я сказав, що юристи мають особливу місію у державі. Особливо у країні, де ще не повністю працюють усі інституції, юристи мають своєю участю перекривати недієвість влади. Там, де немає прокуратури - юристи мають бути і прокурорами. На жаль, у теперішній країні це неможливо.

- Якою ви бачите правову систему нашої країни зараз і в майбутньому?

- На жаль, зараз багато хороших юристів не можуть займатися суспільно-важливими справами, бо вони зациклені на комерції і вони розуміють, що такі справи призведуть до погіршення стосунків із суддями. У таких випадках буде відбуватись неминуче: на суддів будуть здійснювати вплив інші сторони і суддя може підігравати тому впливу. Адвокат має протидіяти  тому. Зараз же в нас більшість юристів будуть мовчати. Я не є тим адвокатом, який буде вмонтовуватись в систему. Я ніколи не піддавався на це і коли виникають пропозиції піти на змову з ситуацією з такою несправедливістю я ніколи не був пішаком, бо вважаю, що краще пожертвувати особистими можливостями професійними, але протидіяти несправедливості. Це єдиний шлях, за яким ми зможемо змінювати цю ситуацію в правовій системі і в країні загалом.

Боровся зі свавіллям місцевої влади під час навчання у Харкові

- Яка справа була найскладнішою у Вашому досвіді?

- Напевно, це була Харківська справа. Вона тривала більше п’яти років. Зараз таки прийняли рішення про встановлення дошки Юрію Шевельову, за яку ми боролись і навіть більше - харків’яни хочуть це зробити за власні кошти, а не за кошти меценатів. Але спочатку була одна поразка, друга поразка. Потім справа йде у Вищий адміністративний суд, який тільки тоді скасовує рішення і направляє на новий розгляд. Потім знову поразка. Складність була в тому, що я розумів, як важко боротись із несправедливістю. Це очевидно, рішення незаконне, але нічого не допомагає. Більшість суспільно-важливих справ є важкими саме у тому, що відбуваються впливи на суддів.

- Чи змінили б щось зараз, якби могли подати позов із теперішнім досвідом?

- Ні, я не робив би нічого по-іншому. Навпаки, я зараз думаю, що у студентські роки я дивився на світ ширше. Завдяки теорії я міг будувати практичні переконання. Можливо, це через тодішнє спілкування із друзями з Харкова, яке допомогло вже тоді сформулювати власні переконання.

- Якими були Ваші роки навчання? Чому вирішили таки повернутись із Харкова у Тернопіль?

- Я одразу знав, що повернусь сюди, що варто присвятити свої знання рідному місту. Щоправда, я таки зрозумів, що Тернопіль надто складний, щоб потребувати таких переконань справедливості. Воно надто захоплене корупцією. І, напевно, найгірше, що я побачив, що Харків і Тернопіль по суті є більша і менша форма того самого. Просто в Харкові все було маніпулюванням “руского языка”, а в Тернополі це було маніпулювання патріотичними гаслами. По суті, з того часу в правоохоронній системі нічого не змінилось.

"Більшість перемог в судах для мене - просто очевидні речі".

- Яке воно відчуття перемоги, коли виходите із судової зали і розумієте, що Ви це зробили?

- Я в більшості випадків я не відчуваю перемоги, я просто відчуваю те, що вдалося встановити справедливість. Більшість перемог в судах для мене - просто очевидні речі. Тільки вони часто є неочевидними для суддів. Тому, що для них питання справедливості  не на першому плані. Навіть у  цій справі про оплату 1215 гривень за садочки. Тут можна було прийняти рішення навіть в межах одного місяця. Тим не менш з моменту першого звернення судова “тяганина” тривала дев’ять місяців.

- Чи було у Вашій роботі таке, що доводилось у суді захищати людину, яка порушила закон? Як ви чините у такому випадку?

- Ніколи не було такого. До мене були звернення у справах, які я визнавав очевидно неправою. У тому випадку я можу відмовитись від справи.  Я маю привілей порадіти і заявити, що я ніколи не брав участь в справах, які мали протиріччя моїй моралі.

- Якби ви могли запросити на обід будь-кого із людей, хто б це був?

- Перший, хто спав на думку після запитання - це перекладач Андрій Содомора. Я просто дуже його поважаю, я часто читаю його тексти. Зараз він у дуже поважному віці і це було б цікаво.

Про особисте

- Влітку минулого року у мережі опублікували рейтинг найбажаніших наречених Тернополя, Ви були у цьому списку. Чи не плануєте ще одруження та чи вільне Ваше серце зараз?

- Наразі я не перебуваю у серйозних відносинах тому і одружуватись ще не планую.

- Якою для Вас є ідеальна жінка?

- Ідеальнна жінка - це та, з якою можна виховати ідеальних дітей (посміхається прим. ред.)

- Ви кілька років не вживаєте м’яса. Чому?

- Насправді я з дитинства не їм м’яса. Я не можу сказати точно, що вплинуло на моє так рішення. Може, це було розуміння несправедливості щодо тварин, яких тримають в жахливих умовах тільки заради того, щоб дати поживу людині, яка може обійтись без м’яса. Насправді це доволі легко. Але зараз у закладах міста не так багато страв для вегетаріанців, хоча людей, що відмовляються від м’яса, дедалі більше.

- Як вам вдається поєднувати адвокатську, громадську діяльність і при цьому у вас доволі багато друзів?

- Суди забирають багато часу та енергії, але якщо ти любиш те, чим займаєшся - то нічого надзвичайного у тому немає. Робота юриста - це та робота, яка передбачає постійно бути “на зв’язку”. Дуже багато звернень, ситуацій, які потребують негайного реагування.

На запитання, чи була перемога у Львівському суді остаточною у справі “Революції мам” Ростислав Небельський достеменно відповісти не може. Він каже, що все залежить від того, чи виконуватиме управління освіти вимоги суду. Але одна річ у його переконаннях залишається беззаперечною: справу залишати він не збирається у будь-якому випадку.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.