Як кожен постріл змінює хід війни, — розповів молодий артилерист із Тернопільщини

• Він повернувся зі строкової служби всього за кілька місяців до війни, та знову одягнув форму. Молодий хлопець із Тернопільщини сьогодні керує гарматою і рішуче переконаний, що війна має закінчитися лише на наших умовах.
• Ми продовжуємо проєкт «Героям слава», знайомтеся, навідник , а віднедавна — командир гармати тернопільської артбригади на псевдо Граф. 
• «Я відчуваю себе щасливим, коли бачу, як мої побратими, навіть після важких поранень, відновлюються і з ними все гаразд. Це дає сили і надію на те, що все буде добре» 

«Війна — це долі»

Інтерв'ю для нашого співрозмовника було дещо несподіваним, і він не був готовий відповісти на запитання про псевдо. Ми не публікуємо особистих даних, тому побратими дають позивний молодому солдату просто під час розмови: Граф. 

За кілька місяців  до повномасштабного вторгнення він завершив строкову службу, працював вдома, на Тернопільщині, монтером з обслуговування електромереж. 

— З дитинства подобалась військова тематика, у військкоматі дізнався, що була вакантна посада навідника, це мене зацікавило, — починає розмову військовослужбовець. — Донедавна був навідником, зараз тимчасово виконую обов'язки командира гармати. Мотивує те, що не можу погодитись на територіальні відступи своєї країни, втрату земель, війна має закінчитися на наших умовах, вкладено чимало зусиль, багато людських доль, життів залежить від цього. 

Тому найважливішим завданням для Графа є знищення ворога на підступах до перших ліній оборони, зрештою, це і є його буденна військова рутина. 

Незважаючи на молодий вік, він на власному досвіді відчув усі складнощі та виклики сучасної війни. Відданий своїй справі, він активно боронить нашу країну, зберігаючи холодний розум та рішучість у найкритичніших ситуаціях, кажуть колеги по службі.  

Більше, ніж служба 

На фронті кожен день проходить у постійній напрузі та готовності до будь-яких викликів. У таких умовах основою виживання стає командна робота. Граф вважає, що саме завдяки злагодженій співпраці з побратимами вони успішно виконують бойові завдання. Дружба та взаємна підтримка стають невід’ємною частиною їхнього життя, адже кожен знає, що може покластися на свого товариша у найскладніший момент.

— Командна робота — це наше все, — підкреслює співрозмовник. — Це — колектив, на який я можу покластися, усі справляються з обов'язками на відмінно:  хтось на снарядах, хтось на заряджанні, хтось — навідник. Кожен постріл — це робота команди. Завдяки чіткій координації дій та взаємопідтримці ми діємо як єдиний механізм, який забезпечує виконання завдань та збереження життя.

Кожен влучний постріл, за словами військовослужбовця, змінює хід бою. У таких умовах кожне прийняте рішення може мати вирішальне значення. 

Завдяки навичкам і досвіду, здобутим під час служби, Графу вдається вчасно реагувати на зміну ситуації та сприяти успішному виконанню завдань, що, в свою чергу, може кардинально вплинути на подальший розвиток подій, доповнили нашу розмову побратими.  

Щастя в інших вимірах 

Миті щастя теж мають місце у житті фронту. Вони, на думку Графа, мають особливий вимір. 

— Я відчуваю себе щасливим, коли бачу, як мої побратими, навіть після важких поранень, відновлюються і з ними все гаразд, — каже. — Це дає сили і надію на те, що все буде добре.

Нерідко доводилося Графу рятувати життя хлопців при пораненнях. Каже, що у таких випадках набув нових навичок, які можуть бути корисними і в цивільному житті: надати першу домедичну допомогу з холодним розумом. 

— Хвилювання, «мандраж», зазвичай приходить лише після евакуації хлопців, — уточнює співрозмовник, і додає, що втрат у підрозділі, на щастя, не було.  

Також Граф зауважив, що кожна робота підрозділу — це чиїсь врятовані життя, спростовуючи, стереотип що це робота рятувальників чи медиків. 

— В умовах війни кожен постріл, кожна вдало виконана операція — це врятовані життя і долі наших побратимів, — вкотре наголошує. — Таке усвідомлення додає впевненості у необхідності продовжувати боротьбу.

Готові до найгіршого

У фронтових умовах не завжди є можливим забезпечення життєвого ритму: не всюди вдається досконало облаштувати бліндажі, особливо у складних місцях бойових дій, та кожен новий рубіж потребує ретельного укріплення.

—  Ми постійно змінюємо місця дислокації, виконуємо бойові завдання безперервно, у нас це називається «робота перекатами», — розповідає Граф. — Перше, що ми робимо перед виконанням завдань на нових позиціях — викопуємо ямки на глибину зросту, шукаємо дерево, щоб накрити. А щоб не сипалася земля — добре, якщо знайдемо поліетиленову плівку, пристосовуємося до всіляких умов, аби забезпечити собі хоча б мінімальний комфорт.

Про ворожі розвідувальні БПЛА команду повідомляє українська розвідка, активні рухи на цей час припиняють і чекають, поки мине небезпека.

— Завжди маємо бути готові до найгіршого, — продовжує, — часто обставини змінюють хід подальших дій, постійно покладаюся на вправність, високі професійні вміння побратимів. 

Що дає сили?

Відновлення після стресових ситуацій є важливою складовою для підтримки боєздатності. Чи є час для відпочинку, що допомагає відновити сили, запитуємо.  

—  Я знаходжу розраду в розмовах з сім'єю, а також з побратимами, у відчуттях їхньої вмотивованості,  — ділиться солдат.  — Спільні обговорення пережитого, гумор, найчастіше — чорний, який розуміють тільки свої, допомагають зняти напругу та повернутися до нормального стану. Відпочиваємо ми тоді, коли впевнені, що виконали роботу досконало і не залишили ворогу жодних шансів.   

Взаємна підтримка допомагає не лише фізично, але й морально витримувати труднощі війни. Короткий перепочинок після успішного виконання завдань, розмови з побратимами — цінні моменти, що дозволяють відновити сили та підготуватися до наступних викликів. Дружба, сформована в окопах, стає дійсно щирою і стійкою, вважає наш Герой. 

«Все буде добре, бо хто крім нас?»

Незважаючи на труднощі, він завжди знаходить можливість вийти на зв'язок із сім'єю, навіть якщо це всього лише кілька хвилин по інтернету. Це ті цінності, заради яких він бореться.

Вдома на солдата чекає мама, сестра, дружина. Одружився він під час війни, в період різдвяної відпустки. 

— Дівчина чекала цілу строкову службу, чекає третій рік війни тепер уже в ролі дружини, — каже. — Родина була проти того, щоб я йшов воювати, хвилювалися, але я запевнив їх, що все буде добре, тому що… ніхто крім нас. За кожної можливості виходжу по Інтернету на зв'язок.  Знають про мене все, а, що відбувається довкола — тримаю в собі.

Найчастіше чує: «дзвони частіше, бережи себе, вважай на себе». Для нашого Героя, як і для багатьох військовослужбовців, сім'я є найсильнішим джерелом підтримки і мотивації. Думки про рідних допомагають йому витримувати найважчі моменти на фронті, надають сил і віри в те, що все це потрібно завершити якомога швидше, щоб повернутися додому.

Ще з дитинства він прагнув стати хорошим сином і братом для своєї сім'ї, і сьогодні ці мрії залишаються незмінними. 

Головна ціль — закінчити війну і повернутися додому. Своє майбутнє після війни хоче бачити тихим і спокійним. 

Що кажуть колеги по службі?

Графа побратими та командування характеризують лише позитивно: технічно підкований, завжди готовий допомогти, попри труднощі та навантаження швидко і професійно виконує поставлені завдання. 

— Командиром гармати став нещодавно, але до того часу отримав хороший досвід, — каже його безпосередній командир на псевдо Трой, — знає техніку,  ділиться порадами, користується довірою, хлопці поважають, слухають, також налагоджена хороша і конструктивна комунікація з сусідніми розрахунками.  Командир розповів, як попри 

масивні обстріли Граф успішно виконував завдання, його команда завжди тримає оборону ефективно. 

Також командир Графа пригадав випадок з пораненням друга, де наш Герой професійно надав домедичну допомогу, завдяки чому було врятоване життя. 

При цьому Граф залишається позитивним, вміє і розрадити, і пожартувати, — підтримує бойовий  дух підрозділу на високому рівні. 

Читайте також: Лиш би разом: фронтова історія рідних братів-артилеристів

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.