Як тернополяни ділились кров'ю із нашими Захисниками? Репортаж із Центру служби крові

• До Дня закоханих у Тернопільському обласному центрі служби крові провели акцію «Поділися любов’ю». Усі охочі могли здати кров для тих, кому вона потрібна на лінії вогню або у тилу – наших Воїнів. Навіть тривала повітряна тривога не завадила містянам активно долучитись до донорства. Вони запевняють – ділитись любов’ю справді легко.
• Ми побували на цій акції та поспілкувались з кількома тернополянами, які здали кров. Чому роблять це роками, чи не бояться донації та чи пригадують свій «перший раз» у донорстві?

Стерильна чистота, дуже багато світла у залі, метушливі медичні працівники і хоча й трішки стурбовані, проте усміхнені донори, які прийшли сюди пожертвувати частинку «себе» для військових і, можливо, навіть врятувати чиєсь життя. А ще кров, багато крові… Гемофобам (люди, які її бояться) тут було би непереливки. Саме такою нам запам’яталась акція «Поділися любов’ю».

Подібний захід до Дня Святого Валентина у цьому закладі відбувається майже щороку, розповідає в. о. генерального директора (головного лікаря)  КНП «Тернопільський обласний центр служби крові» Петро Лучанко. Але нинішня акція, додає він, особлива, адже проходить в умовах повномасштабної війни з ворогом. З початку вторгнення Центр служби крові отримав нове завдання – забезпечити кров'ю поранених та хворих українських солдатів.

– Ми намагаємось це зробити, виконуємо всі ті обсяги, які перед нами ставлять. Інколи, буває, перевищуємо ту кількість крові, яку повинні зібрати. Дехто каже, що резерв крові обмежений, донорів мало. Але у Тернополі такого немає. За останні роки, як правило, містяни з розумінням ставляться до цієї справи, приходять і добровільно здають кров. Ми все робимо спокійно, не афішуємо. Коли росія напала, спершу була метушня, стояли черги, всі поспішали. Та невдовзі все внормувалось. Ми і тепер продовжуємо працювати на благо людей, – говорить Петро Лучанко.

Тож і сьогодні, 14 лютого, ні повітряна тривога тривалістю у дві години, ні прохолодна погода й дощ, що накрапав, ні інші звичні нам побутові клопоти не завадили небайдужим тернополянам прийти сюди і здати кров для потреб Воїнів. Охочі зробити це могли попередньо зареєструватись на сайті «Донор.ua», аби працівники Центру заздалегідь розрахували навантаження і змогли прийняти всіх у комфортний спосіб і без черг. Та дехто прийшов у заклад і без реєстрації. Ба більше, зізнались нам, навіть не знали про акцію. Однак, з перших днів російсько-українського протистояння ці люди діляться кров’ю з нашими оборонцями. Нам тут вдалось поспілкуватись з кількома донорками.

Прагнули долучитись до доброї справи

Двадцятирічна Ірина здає кров вперше. Але, ділиться з нами, дуже давно цього хотіла, планувала це зробити, та все якось не виходило. А коли дівчина випадково дізналась про акцію до Дня закоханих, зрозуміла – момент настав, адже можна ще й допомогти захисникам. Вона набралася сміливості і прийшла у Центр служби крові, попередньо промоніторивши інформацію про донорів.

– Трішки страшно. Я не боюсь крові, та все одно хвилювання є. Я дуже відповідально віднеслась до цього всього. Ретельно готувалась, три дні не вживала ті продукти, які не можна їсти, навіть закони читала. Адже відчуваю на собі велику відповідальність за цю справу, – каже нам Ірина.

Натомість пані Марія прийшла пожертвувати свою кров до Центру вже вдесяте. Їй 59 років, вона працює помічницею вихователя в одному з місцевих дитсадків. Про акцію для військових прочитала в Інтернеті. Приїжджала сюди ще вранці, через тривогу довелось повернутись додому. Та це жінку не зупинило, і як тільки пролунав «Відбій» – вона тут як тут. Цікавимось, чому вирішила стати доноркою, можливо, має рідкісну групу, якої потребують хворі. Відповідає: ні, просто хоче допомагати людям.

– Нині хочу солдатам допомогти. Вперше, коли здавала кров, хвилювалась. А тепер аж ніяк! Навпаки, закликаю тернополян приходити сюди, ставати донорами, долучатись до доброї справи. Після того, як здам кров, навіть себе здоровішою відчуваю, – усміхається пані Марія. – Мій син теж донор, я йому розрекламувала цю справу. Щоразу приїжджаємо здавати кров саме сюди, на вулицю Клінічну, 8.

39-річна тернополянка Олександра – донорка із багаторічним стажем. Вперше прийшла пожертвувати кров ще коли була студенткою університету. Вигляду крові, посміхається, не боїться взагалі, адже за спеціальністю вона – медик. Деякий час у Центр не приходила, та відколи почалась повномасштабна війна – робить це регулярно. Пояснює нам, що має рідкісну групу крові.

– Я не знала, що сьогодні тут якась акція. Але і так довгий час вже здаю кров для наших хлопців. Аби організм повністю відновився, це слід робити раз на два місці. Якраз термін минув і я запланувала прийти сюди. Не страшно зовсім, я себе прекрасно почуваю після цієї процедури, – каже Олександра.

За час війни зібрали на третину крові більше

Цікавимось у в. о. генерального директора (головного лікаря) Центру служби крові Петра Лучанко, що далі буде з кров’ю, яку зібрали у рамках акції «Поділися любов’ю». Чоловік пояснює – кров, здана у будь-який день, відповідно до вимог, має пройти обстеження. Далі плазма пів року стоїть «на карантині», а червона кров і еритроцити зберігаються упродовж 42 днів. Опісля кров передадуть тим, кому вона призначалась – нашим захисникам, які лікуються у Тернополі чи деінде.

Петро Лучанко також додає – Центр служби крові повноцінно функціонує з перших днів війни, адже колектив із понад сотні працівників чудово розуміє, що зараз їхня праця важлива, як ніколи. Немає жодного такого дня, аби Центр комусь не допомагав кров’ю. Адже вони обслуговують пацієнтів усіх лікувальних закладів області й міста Тернополя, у тому числі перинатальний центр, дитячі лікарні, онкодиспансер тощо. Всі ці установи щодня потребують крові різних груп та у різних об’ємах.

– Ми свої завдання виконуємо на максимум. Наразі забезпечені всіма розхідними матеріалами, аби заготувати та зберегти кров, зробити її обстеження. Наші працівники працюють коли треба і як треба, ніхто ніколи не скаржиться. У важкі часи – навіть ночували на роботі. Адже після того, як взяли кров у донорів, її потрібно обробити, відсортувати, промаркерувати згідно чинних документів. За майже рік війни ми заготували на  25-30% крові більше, ніж передбачалась. Вона пішла на потреби не тільки хворих у Тернопільській області, але й для воїнів і переселенців, – каже лікар.

На початках російського вторгнення у Центрі служби крові приймали до 400 осіб на день. Та сьогодні у цьому потреби немає. Слід берегти донорський резерв, зазначає пан Петро, адже здавати кров можна лише раз на два місяці. Тепер, коли воєнна ситуація напружена, але все трохи вгамувалось, на місяць у закладі приймають до 700 донорів. Це приблизно 35-40 осіб щодня.

Хто може стати донором?

До Центру служби крові можна приходити не лише на подібні акції, а й в інші дні. Такі рішення містян тут повністю підтримують, пояснює Петро Лучанко, бо донорство слід пропагувати. Чимало людей, які відвідують заклад, раніше навіть гадки не мали, що стануть донорами. Але десь побачили чи почули про це, усвідомили, що їхня кров може врятувати бійця Збройних Сил, допомогти вагітній жінці або хворому, і вирішили доєднатись. «В усьому світі і у нашій державі донорський рух має залишатись на вустах» – запевняє головний лікар. А донорами крові в Україні можуть стати люди віком від 18 років.

Які умови донації? Людина повинна бути здорова, не мати проблем із легенями, нирками, серцем, не переносити серйозних оперативних втручань. У Центрі служби крові ретельно перевіряють кожну особу, яка виявила бажання стати донором. Їй вимірюють тиск, роблять аналізи, з усіма проводять бесіду сам на сам, радять, що можна робити, а що ні. А також, додає Петро Лучанко, ви повинні прагнути здати кров, бути морально налаштованими, а ще дотриматись правил.

Як підготуватись до здачі крові? В. о. генерального директора (головного лікаря) Центру служби крові Петро Лучанко дає кілька порад. За два-три дні напередодні донації варто відмовитись від жирної їжі, молочних продуктів, алкоголю, важкої праці. Тим, хто працює у нічному режимі, краще прийти у Центр через день. Організм має бути не виснажений, активний. Перед самою здачею, випийте води. Утримайтесь від керування автомобілем у той день, коли здали кров. Адже опісля стан у кожного різний, можна знепритомніти. Після донації тернополян у Центрі пригощають чаєм, соками, печивом. Їх рекомендують цього дня трохи відпочити, морально і фізично розвантажитись.

А опісля донації ви живете звичайним життям! Єдине – знаєте, що у ці холодні лютневі дні підтримали когось, хто від вас далеко, примножили тепло і любов. А зробили це… власною кров’ю.

Читайте також: Де у Тернополі можна здати обов’язкові щорічні аналізи і чи дорого це коштує? Ми перевірили (ОГЛЯД)

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.