Як це – бути жебраком: скільки можна заробити? Журналісти «20 хвилин» перевірили на собі

• Чи часто ви бачите на вулиці людей, що жебракують? Історій безліч: комусь потрібні гроші на ліки, іншим на їжу, а декому для хворих батьків. От і думай, кому вірити, а кому – ні.
• Журналісти на собі перевірили, чи вдасться жебракуванням заробити бодай щось, та чи повірять їм звичайні перехожі.

Історію обрали доволі просту. Один із журналістів прикинувся людиною, яку обікрали на вокзалі, а тому тепер йому доводиться збирати гроші на квиток додому.

Відчували на собі погляди перехожих

Навіть налаштуватися на цей експеримент було доволі важко. Перш за все психологічно.

Журналістові у ролі жебрака було важко не тільки попросити гроші у когось, а навіть ходити в тому одязі, який відрізняється від звичайного вбрання перехожих. Він виділявся з натовпу, відчував погляди перехожих на собі.

Одяг обрали максимально зношений і не яскравий: сіра шапка, тьмяна куртка, зношені штани і маска, аби приховати те, що зовнішньо журналіст не надто схожий на людину, котрій дійсно потрібна допомога.

Місце експерименту обрали недарма. Центр міста, та ще й біля Собору. Часто саме тут можна зустріти людей, що просять гроші. Це і не дивно, адже потік людей тут дуже великий.

Дуже великий острах був і в тому, що до нас можуть підійти інші люди, що жебракують та попросити «піти з їх території».

Декілька разів довелося змінювати тактику та дислокацію

Спочатку журналіст сів на лавочці, та успіху це не дало. На те, що йому потрібна допомога було не надто схоже. Ми змінили підхід і присіли на бруківку. Більше людей озиралися на журналіста, вдалося «заробити» декілька гривень.

Тактику довелося знову змінити, адже люди проходили повз нашого журналіста і не помічали. Або вдавали вигляд, що не помічають нас.

Журналіст у ролі жебрака почав сам підходити до людей і напряму просити в них гроші. Цей спосіб виявився дієвішим. Та за деякий час люди просто почали обходити нашого журналіста. Він старався підходити в основному до жінок та старших людей, сподіваючись на їх співпереживання.

Тоді журналісти змінили дислокацію знову. На цей раз просили гроші біля тристороннього годинника. Більше людей почали звертати на нас увагу, дехто кидав гроші.

Загалом журналістам вдалося заробити 27 гривень. Весь експеримент тривав приблизно півтори години.

Федір Восінський, журналіст «20 хвилин»:

– Я - не та людина, котра любить привертати увагу незнайомих людей. Особливо таким способом. Вдалося назбирати невелику суму. Очікував, що приблизно стільки коштів мені й дадуть. Гадаю, що справжні жебраки за півтори години назбирали б в рази більше. Дуже важко було дивитися на людей, котрі кидають гроші, адже знав, що обманюю їх. Ідучи вулицею, я все одно швидше за все кину гроші людині, яка про це попросить. Звичайно, ситуації бувають різні, але мені хочеться довіряти людям і тому даю гроші в надії, що жебраку вони допоможуть і він купить на них ті самі ліки чи їжу.

Вадим Єпур, журналіст «20 хвилин»:

– Я рідко даю гроші жебракам на вулицях. У мене немає довіри до них. Сам бачив як до людей, які годинами сидять біля ринку на інвалідних візочках підходить чоловік, забирає гроші і йде. Але я часто допомагаю людям, які просять допомогу через благодійні фонди. Вони справді можуть довести, що ці гроші не підуть в кишеню незрозумілим людям або на випивку. Але люди все одно продовжать кидати гроші шахраям на вулицях. Це справа кожного. Але коли ви бачите явно підозрілих людей, які залучають до жебрацтва дітей – краще не проходити повз, ніби нічого не відбувається, а викликати поліцію.

Назар, перехожий тернополянин:

– Я часто даю гроші людям і навіть не задумуюсь, хто вони і чи справді вони потрапили в скрутне становище. Звичайно, є багато шахраїв, але є і справді ті, кому потрібна допомога. До того ж, багато людей, які дають гроші жебракам так "підправляють собі карму"

Читайте також, як безхатьки реагували на хліб, який їм у День благодійності роздавали журналісти "20 хвилин".

А ви часто даєте гроші людям, що жебракують? Діліться своїми думками в коментарях.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google