«З інвалідного візка життя почалося»: після травми Іван Космина організовує сплави та став депутатом

Коли тобі кажуть, що ти ніколи в житті не встанеш із ліжка, не зробиш крок – це надзвичайно страшно. Хочеться кричати зі страху і зневіри, але згодом настає момент усвідомлення, що ти маєш право жити, а не існувати, радіти, бути щасливим, бути особистістю, новим собою, розповідає житель Тернопільщини Іван Космина.

Він заснував на Гусятинщині громадську організацію «Гусятинське районне об’єднання людей з інвалідністю «Вікторія» - аби люди з інвалідністю розуміли, що життя на діагнозі не закінчується, а лише починається. Іван Космина – депутат Гусятинської ОТГ. Активно реалізовує десятки соціальних програм для молоді свого рідного села Вільхівчик та Гусятинського району загалом. Крім того, саме завдяки його праці в районі встановлюють пандуси, так необхідні для мобільності людей на інвалідних візках чи мам з дитячими візочками.

Травмувався, коли стрибав у воду

До 2010-го Іван жив, як і всі, працював на будівництві у Києві. Заробляв добре, робота подобалася. Одного спекотного дня разом з хлопцями вирішив покупатися і стрибнув у ставок. І потім його життя перевернулось. У нього був перелом шийних хребців.

- У воді я відразу зрозумів – щось зламав, – пригадує Іван. – Але вперто не хотів вірити, що це шия… Спершу подумав – руки, тому через шок я не можу рухатися…

Чотири дні в реанімації на межі між життям і смертю. А потім десятки довгих днів, проведені у лікарняних палатах, реабілітація та повернення додому… Іван зізнається, що тоді він впав у страшний відчай.

- Мені здавалось, що до травми дерева були вищі, дівчата кращі, а життя цікавішим... – зізнається співрозмовник. – Але у березні 2011-го у лікарняній палаті познайомився зі студенткою медуніверситету, яка своєю присутністю змінила світогляд і наповнила моє серце любов’ю. Тоді я зрозумів, що життя з інвалідністю не закінчується! Якщо людина діє і любить, то не залишається часу на погані думки і депресії.

Саме тому у 2012 році чоловік почав свою громадську діяльність, створивши спортивно-оздоровчий рух "Вікторія". Разом з місцевою молоддю вони збудували спортивний майданчик. Кожного року оновлюють на ньому тренажери.

За встановлення пандусів

Одним із напрямків, які активно курує ГО «Вікторія», є доступність для людей на візках тротуарів, магазинів, аптек. Ситуація з пандусами (похила доріжка для забезпечення переміщення колісних транспортних засобів – прим. авт.) в Гусятинському районі, як і по всій Україні, плачевна. Вони начебто є біля кожного магазину, аптек, державних установ, але 85% цих пандусів не відповідають державним будівельним нормам (ДБН).

- Довелось з багатьма людьми пересваритися, щоб встановити пандуси НА стадіон, районної лікарні та до водолікарні у Гусятині. Я сам вкрай рідко користуюсь цими заїздами, але інші люди зможуть безперешкодно рухатися, мамам не потрібно тягнути візочки з дітьми на руках, - наголошує він.

Співрозмовник каже, щоб дуже хотів, аби в містах чи селищах створювали умови для того, аби люди з інвалідністю могли жити.

- Багато не потрібно, звертаючись до влади та підприємців: просто врахуйте висоту підйому тротуару чи пандуси біля магазинів, аптек, лікарень, - каже чоловік.

Відсудив кошти у міського голови

Крім пандусів, у нього багато ідей та планів. Нещодавно організував зустріч випускників, минуло 15 років із дня закінчення школи. А наразі силами місцевих активістів намагається встановити пліт біля сільського клубу. До речі, на гроші, які у якості компенсації моральної шкоди йому заплатив колишній міський голова Гусятина Михайло Левицький.

- На одній із сесій я, як депутат, запитав його, чому не встановлюють пандуси, він зухвало відповів, що моя травма нібито через те, що я напився горілки і скочив у воду. Попросив його вибачитися, адже насправді такого не було. Він відмовився, і я звернувся до суду. Тепер 7 тисяч компенсації моральної шкоди хочу витратити на облагородження рідного села. Закупив усі необхідні матеріали, а друзі обіцяли допомогти змайструвати пліт.

Улітку Іван Космина традиційно організовує у рідному Вільхівчику Свято здоров’я. 

- Хочу, аби молодь вела здоровий спосіб життя, щоб діти любили спорт, щоб більше проводили часу на свіжому повітрі та спілкувалися, - каже він.

Дбає про місце, де живе

Завдяки допомозі небайдужих нещодавно Іван Космина сприяв придбанню професійного стола для армрестлінгу, аби хлопці у селі могли займатися.

Чотири роки герой публікації є депутатом Гусятинської ОТГ. Каже, що за той час здобув цінний досвід – добиватися свого, миритися із заздрісниками та недоброзичливими людьми, спокійно реагувати на безпідставну критику.

- Я щодня працюю над тим, аби зробити кращим місце, де живу. Нарешті до села з’явилася хоча б якась дорога, раніше був лише напрямок. Хочу, щоб у Вільхівчику був свій спортзал. Заступник голови "Народного руху України" Михайло Савчук який є моїм добрим товаришем допоміг розробити проектно-кошторисну документацію, яку можна буде реалізувати. Разом із сільським головою Оксаною Чичун будем старатися, аби розпочати роботи вже цього року, - говорить він.

До своїх ініціатив Іван часто залучає молодь. Нещодавно разом із дітками вони прибирали спортивний майданчик у селі. Навели чистоту. Дітки отримали подяки від місцевого управління освіти.

- Моє село – це як моє подвір’я. Коли воно чисте, я радію. Мені подобається працювати саме з молоддю, вона швидко підхоплює ідеї, хоче щось змінювати, аби жити було краще,  - наголошує співрозмовник.

Має багато хороших друзів

Живе Іван разом із мамою, яка є його вірним помічником і товаришем. У чоловіка – лише пенсія, каже, що для щастя насправді небагато потрібно.

- Я не витрачаю на себе великих коштів, хіба на лікування треба. Живемо скромно. Але я щасливий, що можу виїхати на вулицю, поговорити з людьми, щасливий, бо можу щось робити. Нехай це для когось виглядає і неважливим, мізерним, - додає він.

Минулого року Іван Космина організував сплав по Збручі для людей з інвалідністю. На майбутнє він хоче частіше організовувати такі інклюзивні виїзди, де люди (з інвалідністю і без) вчились би нормальній комунікації.

Друзі підтримують і допомагають реалізувати багато ідей Івана. Він усім-усім дякує за витримку та допомогу. Чоловік також спілкується і з людьми, які живуть на інвалідному візку. Подружжя Пчолкіних – його друзі та натхненники.

- Уляна - українська професійна каратистка, громадська діячка, телеведуча. Фіналістка першого у світі конкурсу краси Miss Wheelchair World 2017, Польща, Варшава. Вони з чоловіком Віталієм займаються реабілітацією людей з інвалідністю, реалізовують багато важливих проектів. Я дуже пишаюся, що знайомий із ними, - наголошує Іван.

Чоловік каже, що друзі не жаліють його, а підтримують, і він дуже боїться їх підвести.

- Я хочу бути самодостатньою особистістю. На інвалідності життя не закінчується, потрібно просто жити далі, робити щось, не чекати жалю чи милостині, не замикатися в чотирьох стінах і не бути злим на увесь світ. Багато людей, здорових чи не зовсім, помирають не від травм, а при житті. Це – найстрашніше для мене!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.