Дід Майдан: “Юлю – на білого коня, Януковича – на відра з вугіллям”

Дід Іван на тернопільському Євромайдані — від самого початку. З того часу уже став місцевою знаменитістю. За свою добродушність і працьовитість одержав почесне звання “Дід Майдан”. Такого прізвиська, каже, не цурається. А для підтвердження поважного статусу навіть носить бейджик із вказаною посадою. Себто “Дід Майдан — обозний”.

- Обидва таких імення мені дав пан професор із тернопільської політехніки, - з усмішкою пояснює співрозмовник. - Як у козаків був обозний, що варив їм юшку, куліш та борщ, ось так і я тут подібне роблю.

Іван Мандрик, попри свій похилий вік, виглядає нівроку. Аби не мерзнути, закутався у теплу зимову куртку, вдягнув три пари штанів, а на ноги узув валянки із калошами. Чоловік щодня порається біля казанів, де варять чай або гарячі страви. Крім того, стежить, щоби не згасало багаття у діжках-обігрівачах. А ще - повчає неохайних тернополян, які смітять на Театралці, що “починати будувати Європу потрібно із себе самого”.

- Я — дитина війни. Народився 17 червня 1941 року, - розповідає Іван Степанович. - Коли почався Майдан, я пройшовся тутка панською вулицею, де я за молодості кавалєрував. Побачив, що людям треба допомоги в роботі з обігрівом, приготуванням їжі для пікетувальників і всіляке інше. То й вирішив, що і сам мушу взятися до праці. Я помітив революційний рух у діях молоді. Тому ми, пенсіонери, повинні їх підтримати морально, матеріально, духовно, фізично... Словом, хто як може.

На своєму відповідальному посту Дід Майдан - майже цілодобово. На час пікету поселився у драмтеатрі. Дідусь пояснює, що так може і допомагати Майдану, і економити на харчах, бо пенсія — мізерна. Планує стояти на майдані до перемоги. Мовляв, іншого шляху просто немає.

{photo_gallery id=2324|}

- Колись я працював на різних роботах. Вибирав, яка буде моя улюблена. І вибрав — інженер-механік на м'ясокомбінаті, - розповідає пенсіонер. - Я там пропрацював 30 років. Зараз пишу маленьку книжку “Іванові шляхи”. Це - про моє рідне село. Я там народився. А мешкаю тут, у Тернополі. Побудував хатину із покійними дружиною та батьком. Маю дачну ділянку в Смиківцях. У планах - зробити якийсь прихисток для безхатченків. Думаю, увійду в довіру до міської управи, і вони мені таки дадуть приміщення в оренду під цю справу.

Пригадуючи кривавий розгін столичного Євромайдану 30 листопада, пан Іван назвав його “другими Крутами”.

- Я дуже жалкую, що наша молодь тоді так попала під роздачу “Беркута”, - бідкається співрозмовник. - Я закликаю всіх трактористів-бульдозеристів, відставних офіцерів усіх родів військ, міліції та Служби безпеки... Всіх, хто навчені, як можна протистояти тим силовикам... Нехай вони відправляються у Київ у перші ряди Майдану. Нехай захистять нашу молодь. І захистять самих себе від цієї страшної влади!

Дід Майдан сподівається, що до 19 грудня політична ситуація у країні кардинально зміниться.

- До свята Миколая, надіюся, Клички візьмуть владу президенства у свої руки, - каже Іван Мандрик. - Тоді Тягнибок повинен у Верховній Раді сказати провладній більшості: “Пацани, вийдіть і залиште Раду нам для роботи із законами”. Арсеній Яценюк має керувати урядом. Він, здається, на другому чи третьому курсі університету став мільйонером, разом із парою хлопців-студентів. Він знає, як вести справи...

Діючій владі колоритний тернополянин прогнозує кардинально іншу долю.

- Миколу Азарова — у Калугу, бо звірі повертаються у місце народження, - каже Іван Степанович. - Юлію Тимошенко, щоб не образити, посадити на білого коня. Вручити їй гетьманську булаву і супроводжувати гнідими та чорними кіньми до Києва. Її не треба ображати. Вона — розумна жінка. Хоча... також із Лазаренком себе в пушку показала. Ну, а Янукович і ті всі повинні іти далеко у копанки й там носити відрами вугілля для Путіна та Медвєдєва.