Притула оплатив автобус на столичний Євромайдан 20-м тернополянам

Тупорилі жарти,брудне, засмальцьоване волося...

про який імідж йдеться?

Ну, оплатив, і що? Тепер його в задницю цілувати? Притула імідж області такий створив, що не відкупиться вже...

ми розівчились по справжньому любити... та що любити? ми розівчились чесно жити. і не просто чесно перед людьми, а перед самими собою. сьогодні розмовляв про політичне становище в Державі. Чому се?... чому інше?... шукали винних. старались дати аналіз... кожен по своєму підтримумвав розмову і старався в своїх власних очах бути важливим, обізнаним. хотілось просто переконати он того (на другому кінці екрану), а, насправді, -- самого себе, що ти "правильний", що ти хороший (хороша) і не такий як он ті всі "погані егоїсти". що ти он патріот, і що тобі не байдуже се, що не байдуже інше. а насправді ти добре усвідомлюєш, що таткий як і всі інші, якби бодай на хвилинку зупинився і щиро заглянув собі в душу. Що ти так само як і тисячі, як міліони людей (і не тільки в своїй державі, а й у світі), -- де під видом "себе хорошого", -- стараєшся замаскувати "реального себе". того себе, якому насправді ні до чого немає діла. який просто втомився у свої 70-ть... 50-ть... і навіть у свої 16-ть... так так. а можей раніше. який просто хоче мати змогу поїсти те, що хочеться. вдягнутись у те що подобається. Поспілкуватись із тими з ким би хотілось (а не з тими з ким є), і просто бути там де дійсно хотілось би прокидатись, а не в маленькій кімнаті, серед напів приємних людей, сусідів, рідних. до яких ти просто звик. яких ти не вибирав, але які так добре підібрані і дійсно схожі на тебе мов твої дзеркала. такі ж лукаві, такі ж напів щирі, і корисливі егоїсти. Ми нація, і не просто нація, а практично все людство (за винятком тих поодиноких світлих людей, які дійсно стараються жити щиро і допомогти, про яких і пишуться книги, знімаються фільми), просто "вид" людей, який вже тисячоліття, з покоління в покоління, вдало і вишукано бреше самому собі. Бо це просто боляче. це просто зруйнує усе. якщо визнати усю брехню. усю скриту користь. усе те лицемірство. під яким ми кожного дня намагаємось обманути і використати чергову людину, щоб просто задовільнити своє "смачне поїсти", "гарне вдягнути", і бути серед "еліти людства". Серед розкішних апартаментів, машин, тіл, задоволення. і не важливо як кожен з нас старається приховати цю користь і практичне збайдужіння до того -- хто опинився сьогодні навпроти. чи то під видом "турботливого материнського", чи жалюгідного -- я "жертва" і мені повинні зробити скидку і закрити очі на все моє, коли я буду йти по головах отримуючи чергову порцію свого "добового раціону". нічого вже не грає аж такої ролі. є одне тільки моє "Я", приховане за маскою "я гарна вчителька", "водій" чи "батько". де мати виявить, що ніяка вона не матір, а її дитина лиш черговий привід, "засіб", щоб довести світові, батькам, чоловікові, та й просто всім довкола свою "безкорисність"і "важливість". і тут вже не важливо, якої ти національності, кольору шкіри чи віросповідання. в рух вже давно пішло геть усе можливе. усе тепер можна використитати, щоб задовільняючи своє "хочу щоб мені було добре". І рідних, і дітей, і батьків, і чоловіка чи дружину -- до простих перехожих, на яких заробили... зросли... чи просто самоствердились... або ж напали , щоб просто прожити ще один день... тиждень... рік. і кожен знає. що причина усіх негараздів не в черговому президентові, чи збройному конфлікті в тій чи іншій державі, про який можна гарно і довго говорити, будуючи нову кар"єру, зваблюючи чергову наївну душу, чи ще щось. Все в середині. і не важливо який буде "У". формула залишиться такою ж: бери буть-що і буть-кого, -- і використай це як тобі завгодно (головне щоб виглядало морально і не видало твої справжні наміри), коли ти будеш отримувати те що тобі хочеться. ми розівчились не просто любити... бути чесними з самими собою. Обманюючи з покоління в покоління. народжуючи в брехні і лицемірстві дітей. творячи чергову "ідею миру", щоб продовжити бодай ще трохи існвування такого дорогого і важливого нам, назкрізь прогнившого "моє життя". ми вже роками йдемо по головах. Втягуючи в чергову піраміде що одного рідного, лиш би вижити. і навіть не помітили, як використали геть усі новітні технології, геть усе, що до недавна було ще таким святим і недоторканим, -- щоб ошукати власне життя, власних дітей, рідних, державу. та просто усе що тільки можна. Тому тут зовсім не важливо, що буде сказано в чергову секунду з телевізора чи з трибуни тої чи іншої партії? чи що буде зроблено тут чи в іншій державі. все прогнило! і під золотистим фантиком наших модних технологій. кожен гнилий... Я СТАВ ГНИЛИМ! і починати треба з себе і зараз. ЛЮДИНОЮ ПОРА СТАВАТИ! і не важливо вже так дуже -- чи моя держава буде входити в той чи інший СОЮЗ. В той союз прийду гнилий "Я" -- і все зруйную. Тому тягнутись до хорошого варто, але себе спершу треба перебудувати