"Слідство у справі розстрілів на Майдані зайшло у глухий кут"

Устим як і всі молоді хлопці, каже мама, мріяв здобути освіту, отримати хорошу роботу. Але себе бачив тільки в Україні

- Планів в Устима було дуже багато, - каже жінка. - Не кажу, що якихось дуже великих, він же був простим хлопцем. Навчався на третьому курсі Бережанського інституту. Як і всі молоді, хотів здобути освіту, знайти роботу в Україні –  себе він бачив тільки тут.

Та як тільки побачив заклик в Інтернеті до студентів їхати у столицю, зголосився. Їздив він, оскільки вчився у Бережанах, від тамтешнього штабу спротиву. Був і волонтером „ДемАльянсу”, був у 38-й сотні.

- Повертаючись у минуле, дивлячись на всі ці події, я дійшла одного висновку, – додає мама, намагаючись не розплакатись. - Устим був воїном. Він був народженим для того, щоби відстоювати правду, захищати когось.

Хто вбив її дитину 20 лютого і хто відповість за це - жінка майже не сподівається почути. На її думку, слідство у справі розстрілів на Майдані зайшло у глухий кут.

- Устимів батько - працівник міліції, у тих питаннях більш компетентний. Він подавав заяву у прокуратуру і їздив до Києва, - додає жінка. - Наскільки мені відомо, все це було тільки для галочки. Всі ті слідчі дії були непрофесійними. Слідчі проводили слідчий експеримент навіть не на тому місці, де убили Устима. І це тоді, коли є відео з місця. Дивлячись на такі деталі, можна зробити висновки: правоохоронці невідповідально  ставились до роботи. Неправильно вели протоколи.

Так, на Інститутській було багато слідів після розстрілів – від куль на стовпах, на деревах. Але дерева позрізали, сліди на стовпах позамальовували, каже жінка. Тож де тепер і серед чого проводити слідчі дії, обурюється жінка.

У важкий для згорьованої матері час її підтримували як психологи, так і звичайні люди. Хтось запитував, чи треба побути поруч із нею, хтось – чи треба поради, допомоги.

- Тепер трохи інші проблеми – війна на Сході, - додає жінка. – Це зараз головне.