Мама двох особливих діток розповіла, як ніколи не впадати у відчай

Життя кольорове попри всі труднощі, із якими нам доводиться зустрічатися.

До Дня святого Миколая «RIA плюс» продовжує соціальну акцію – цикл мотиваційних публікацій про те, як живуть особливі дітки, яких успіхів вони досягають завдяки підтримці рідних і небайдужих людей.

Юля Гордій та її молодший братик Дмитро кілька років поспіль відвідують Станцію юних техніків. Саме завдяки заняттям у гуртках у дітей, як каже, мама Наталія, виросли крила.

Наказом Міністерства освіти та науки України передбачено визначення інклюзивного навчання. Така форма освіти – «це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей». Впровадження у позашкільних навчальних закладах інклюзивної освіти означає, що всі діти можуть відвідувати гуртки чи секції на рівних умовах. На думку вчителів та батьків, це позитивно позначається на розвитку школярів.

Стала організованою

Юля Гордій – інвалід з дитинства, у неї ДЦП та епілептичний синдром. Вона навчалася в Тернопільському обласному навчально-реабілітаційному центрі. А цього року вже стала студенткою університету. Кілька років поспіль дівчина відвідувала фотогурток.

- Коли моя донечка почала ходити в Станцію юних техніків, я помітила, як вона змінилася, - зізнається мама Наталія. – Вона стала більш організованою, відповідальною та усміхненою! Отримуючи певні завдання, вона докладає максимум зусиль, аби виконати їх якнайкраще.

Жінка розповідає, із яким натхненням її донька бере в руки фотоапарат.

- Вона знаходить незвичайне у простих речах. Буває, побачить якусь квіточку, і давай фотографувати. Ми, дорослі, на жаль, забуваємо життєву істину, що справжнє криється у найпростішому. Але наші діти нам то нагадують, - каже вона.

На заняттях фотогуртка Юля вивчила багато програм для обробки фотографій. Тому тепер вона успішно робить свої світлинами ще кращими. Юна тернополянка неодноразово завоювала призові місця на конкурсах фотомайстерності.

Знайшла однодумців

Юля також отримала змогу спілкуватися з різними дітьми, знаходити однодумців.

- Доня завжди була комунікабельною, - каже мама. – Втім, я боялася, як вона знаходитиме спільну мову з іншими гуртківцями. Але, на щастя, непорозумінь між дітьми не було, навпаки в неї з’явилося багато нових друзів-ровесників. Тепер, коли донька пішла в університет, їй було набагато простіш адаптуватися. Крім того, вона має своє хобі – фотографію. У цій сфері вона краще розуміється, ніж її товариші. Бути компетентною – так приємно (посміхається – прим. авт.).

Про діагноз доньки жінка воліє не говорити. Каже, що з роками вже змирилися. Хвороба Юлі – наслідок важких пологів, зауважує пані Наталія.

- Час не повернеш назад, треба жити тут і зараз, - наголошує співрозмовниця.

У Юлії є рідний братик Дмитро. Йому 11. Він також відвідує Станцію юних техніків. Щоправда, він вже третій рік поспіль вчиться у гуртку технічного дизайну.

Хлопчик має порушення постави, дисплазію сполучної тканини та астегматизм ( дефект зору, пов'язаний з порушенням форми кришталика, унаслідок чого людина втрачає здатність гарно бачити – прим. авт.). Дмитро навчається у спецгрупі ТНВК №28.

Якщо в Юлі проблеми зі здоров’ям почалися з народження, то в Діми – значно пізніше.

- З трьох років ми постійно консультуємось з окулістами, проходимо лікування, син носить окуляри, - розповідає Наталія Гордій. – Чотири роки тому додались ще й проблеми із хребтом. Через порушення постави у Дмитра почала боліти спина, погіршилася робота серцево-судинної системи. Тож ми ходимо на реабілітацію та постійно консультуємось з лікарями.

Має проблеми із зором

Незважаючи на певні проблеми зі здоров’ям, хлопчик, як і його сестричка, має оптимістичний настрій та пробує свої сили в різних напрямках. Окрім гуртка технічного дизайну, він також відвідує музичну та художню школи.

- Діма дуже активна дитина. Він шукає себе у різних сферах. Головне – що йому це подобається. А я, як мама, підтримую дітей у їхніх захопленнях. Не хочу, аби вони зациклювалися на певних проблемах зі здоров’ям, натомість завжди прагнули підкорювати нові вершини, - завершує мама