Другий рівень пенсійної реформи: великі гроші, але ризики ще більші

У рамках реформи внески до накопичувальної системи планують зробити обов’язковими: у першій рік 2%, з поступовим збільшенням до 7%. Таке рішення може дорого коштувати країні. Ризики такого закону відчутно вищі, ніж потенційні переваги, вважає Марія Репко.  

Що означає другий рівень пенсійної системи

Мета реформи — шляхом введення накопичувальної пенсії забезпечити добробут громадян. В рамках другого рівня кожен громадянин муситиме сплачувати обов’язкові внески (наразі вони є добровільними). Внески кожного українця будуть спрямовані на індивідуальний рахунок, доступ до якого можна буде отримати лише після виходу на пенсію.

В чому бачать переваги такої системи

Україна — не перша держава, що зацікавилася ідеєю пенсій другого рівня. Спроби запровадження такої системи робили Угорщина, Польща, Румунія, Болгарія, Хорватія та навіть Росія. Вважалося, що запровадження обов’язкових внесків дозволить досягти трьох цілей:

• Диверсифікувати ризики та згенерувати інвестиційний дохід;

• Підвищити офіційну зайнятість, адже людина сприйматиме внески як власні кошти і буде зацікавлена в їхньому накопиченні;

• Вивільнити додаткові кошти і таким шляхом стимулювати розвиток ринків капіталу.

Що пішло не так

Сподівання реформаторів не справдилися одразу у кількох напрямках: інфляція часто виявлялася вищою, ніж дохідність накопичувальних фондів, ще дещицю дохідності «з’їдали» адміністративні витрати. Крім того, більшість фондів вирішили не ризикувати і вклали гроші або у державні облігації, або у депозити, тому очікування диверсифікації також виявилося марним.

Зрештою, криза 2008-2009 років поклала край системі другого рівня — більшість фондів були націоналізовані, схеми — скасовані.

Чому система другого рівня небезпечна для України

Фінансова стабільність нашої країни наразі є дуже хиткою, а отже, ми маємо великий ризик повторити помилки попередників. Є декілька ключових факторів, які прирікають запровадження системи другого рівня на провал:

• Потенційна збитковість довгострокових інвестицій через високу та нестабільну інфляцію, фінансові ризики,відсутність правовладдя та геополітичні проблеми;

• Неможливість диверсифікації ризиків через відсутність інструментів та, найвірогідніше, обмежений доступ до інвестицій закордон (держава не зацікавлена у відтоку грошей, до того ж, це може посилити тиск на гривню).

• Падіння споживчого попиту за умови, що українцям доведеться віддавати ще 7-15% зароблених ними коштів. За умови середньої пенсії 2446 грн це означатиме мінус 171-366 гривень з щомісячного бюджету пересічного українця.

• Послаблення економічного зростання через падіння споживання.

Фактично, у нинішньому вигляді реформа — спроба непрямим чином змусити молодих українців кредитувати уряд за власний кошт. Єдині, хто тут виграє — це приватні посередники, які отримуватимуть значні комісійні з операцій.

Ще один серйозний ризик — у випадку знецінення таких накопичень увесь тягар відшкодування може впасти на державу, що завдасть серйозний удар по бюджету.

Введення системи другого рівня та прийняття закону у його нинішньому вигляді — рішення безвідповідальне і шкідливе. План реформи має бути переглянутий таким чином, щоб реформування пенсійної системи принесло користь і пересічним українцям, і державі в цілому.

Марія Репко, заступник директора Центру економічної стратегії.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google