За свічку у подарунок готуйте викуп

Народний майстер Катерина Крупніцька виставляє свої свічки на фестивалях, продає через Інтернет. У планах жінки - відкриття власної крамнички

Повертаються часи, коли свічки доводиться запалювати вдома не лише для романтики. Яку свічку краще обрати, щоб не псувала повітря, яскраво і довго горіла та не зашкодила здоров’ю, знають тернополяни, які самі виготовляють цю річ.

Справжній віск – кольору маршрутки

Тернополянин Теодор Когут вважає, що вдома треба користуватися лише свічками з натурального воску, бо вони цілющі.

- Віск від бджоли і парафін з нафти - це небо і земля, - переконаний пан Теодор. – Це те саме, що літр бензину і літр свіжого молока. Коли горить свічка з парафіну і свічка з воску – неважко відчути різницю. І як ви себе почуватимете після однієї свічки і після іншої - теж відрізнятиметься. Вдома користуюся лише натуральними свічками. Натуральний віск має настільки приємний запах, що хочеться його з’їсти.

Чоловік багато років допомагає батькові на пасіці. Його батько і дід - професійні бджолярі. Сімейній пасіці в Гусятинському районі уже 60 років. У себе на пасіці пан Теодор робить свічки різних розмірів, в основному округлі стандартної форми. Коштують вони від 20 до 100 грн. Найбільша свічка горить понад 10 годин. 

Усіх нюансів виготовлення свічок майстер не розкриває, бо витратив на опанування процесу два роки. Утім, завісу таємничості трохи привідкрив.

До речі, у продажу не так просто знайти свічку з натурального воску, який оброблений за правильною технологією, зазначає чоловік.

- Натуральний віск має яскраво-жовте забарвлення, як сонечко, - зазначає пан Теодор. - Чи такий колір, як переважна кількість маршруток у Тернополі. Він може мати темніший чи світліший відтінок, але у жодному разі не коричневий, як продають на базарі. Я дуже часто бачу, що віск має забарвлення такого кольору, як молочний шоколад. Можна сказати, що це вже не віск, а щось середнє між воском і нафтою.

Для підготовки воску до виготовлення свічки, зазначає чоловік, потрібен певний температурний режим, який порушувати не можна.

-Як мед не можна підігрівати при температурі понадніж 40С, бо тоді це вже солодка речовина, а не мед, так само - і з воском, - наголошує пан Теодор. - Якщо топити його на відкритому вогні, то це призводить до знищення і руйнування всього цілющого, що в ньому є. Це один із наших секретів. Щоб отримати віск як сировину для виготовлення свічки, з батьком перетоплю рамки у спеціальній паровій воскотопці. Це своєрідна водяна баня.

Теодор Когут має намір знайти за кордоном спеціальні силіконові форми для виготовлення свічок, щоб вдосконалити сімейне виробництво.

До речі, він каже, що дарувати свічку не можна - є така прикмета. А коли вже даруєте, то треба брати відкупне – є такий народний звичай. За неї слід брати символічну плату, так само, як роблять, коли дарують ніж чи годинник.

Свічку „купає” 40 разів

Тернополянка Катерина Крупніцька вважає свічку символом життя, сонця, очищення. Вона часто запалює свічку для створення спокійної атмосфери вдома. При запаленій свічці добре думається, мріється. Катерина вважає свічку найкращим подарунком на хрестини, день народження, іменини чи інші важливі події в житті.

Майстриня займається виготовленням декоративних різьблених свічок більше двох років. Побачила відео в Інтернеті і захотіла таке зробити. На майстер-клас їздила на Івано-Франківщину. Перша свічка, пригадує майстриня, вдалася. Жінка побачила, що може цим займатися. Купила верстат, парафін, барвники, різці. На перших 50 свічках, як каже Катя, набивала руку і щоразу ускладнювала конструкцію.

Спочатку майстрині матеріалами допомагала сестра, яка була в Америці: форму надіслала, натуральні ароматизатори для свічок, інструменти. Парафін і гніт майстриня замовляла в Україні.

-Це харчовий парафін, яким покривають тверді сири, - каже Катерина. – Він нетоксичний, добре очищений. Барвники спочатку купувала німецькі, бо в нас таких не виготовляли. А коли цей вид мистецтва поширився в Україні зявився, український виробник.

Процес виготовлення свічок Катя ділить на нудний, коли чекає, поки застигне форма, і цікавий, коли експериментує з кольорами і різьбить візерунки.

- Заливаю парафін у форму у вигляді шестикутної зірки, щоб були грані й було видно, де зрізати елементи, прикріпляю гніт, додаю ароматизатор, - пояснює майстриня. - Форма застигає п’ять-шість годин. Потім настає найцікавіший етап - нашарування кольорового парафіну. Є в мене верстат на 10 кольорів, у кожній ємності - парафін іншого кольору. Це той самий парафін, що і в формі, але з барвником. Потім 40 разів занурюю форму в ці ємності в різній послідовності, залежно від того, які кольори хочу мати на свічці. Треба знати основи кольорознавства, тобто як кольори між собою поєднуються, бо можна знайти нові відтінки.

Якщо форма готова, то на виготовлення свічки йде до 30 хв., залежно від розміру. За 20 хвилин майстриня наносить колір, а потім упродовж 10 хв. треба встигнути вирізати візерунки, завитки. Довше не можна, бо парафін застигає.

До речі, такі різьблені свічки можуть служити досить довго навіть після того, як їх використали за призначенням - якщо за ними правильно доглядати.

-Коли товста свічка горить, всередині утворюється колодязь, - розповідає Катерина Крупніцька. – Потім свічку можна використовувати як вазу чи підсвічник, від пилюки її можна мити у мильній воді. Але не можна не залишати свічку, коли вона горить, напризволяще. Погоріла годинку – дати їй трохи охолонути. Потім знову нею можна користуватися. Тоді зовнішні елементи не пошкодяться.

До речі, кожна свічка має свій колір горіння, зазначає майстриня. Якщо свічка холодного кольору, наприклад, блакитного, то і вогонь зсередини буде синім. Покупці часто обирають свічки за кольором горіння вогню.

- Обирати свічку краще ввечері, - радить майстриня, - бо можна ліхтариком посвітити, і буде видно, яким кольором горітиме свічка всередині.

Різьблені свічки коштують від 45 до 130 гривень. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.