Творці фільму «Старий і мімоза» розповіли, за що їх хотіли бити продавці квітів

З особливим трепетом і хвилюванням чекали на цю подію усі ті, хто причетний до роботи над фільмом. Зокрема, режисер і сценарист, випускник театрального відділення тернопільського педуніверситету Андрій Мрига, продюсер, студент факультету мистецтв педуніверситету Анатолій Осадчий, оператор Іван Заставецький. А також актори –  Михайло Безпалько, Віра Самчук, Євген Лацік, Ірина Складан, Маргарита Василишин, Юлія Небесна, Софія Капуш та інші.

Фото 1 з 3

Previous Next

1. 
2. 
3. 

Previous Next

Почуття, як гілочка мімози

Оскільки режисер фільму Андрій Мрига не зміг приїхати на прем’єру, то перед початком сеансу, показали його відео звернення, де  він повідомив, що планує скоротити стрічку на 12 хвилин і зробити її театральну версію для розміщення в Інтернеті. А також попросив глядачів писати свої відгуки у соцмережах.

На екрані з’явився головний герой – Михайло Безпалько, який іде у вечірню пору вулицею Валовою і розминається з молодим чоловіком (Євгеном Лаціком). Пройшовши кілька метрів у протилежному напрямку, вони раптово зупиняються, оглядаються і кілька секунд пронизливо дивляться один на одного. Таким був початок і закінчення фільму про людяність, благородство, велике кохання, доброту, співчуття і любов до ближнього.

Творці стрічки майстерно представили історію, яка вселяє надію і не дає втратити віру людям, які опинились у складній життєвій ситуації. У старого чоловіка є важкохвора дружина, яку він хоче привітати з 8 березня. На останні гроші збирається купити їй гілочку мімози. Але жінка, яка продає квіти, сприймає його за жебрака і дуже зверхньо з ним поводиться, відламуючи найменшу гілочку. Схвильований старий плаче від гіркоти й приниження. Та раптом у цю сцену втручається молодий чоловік, який купує цілий букет квітів, а також торт і пляшку вина, щоб засмучений старий зміг достойно привітати свою дружину. А далі – вражаюча сцена, яка викликала сльози у більшості глядачів, коли хвора жінка здивовано усміхається, коли бачить букет мімози в руках свого коханого.

Актори вийшли на сцену

Після перегляду короткометражки глядачам показали фільм про роботу над стрічкою «Старий і мімоза». Відтак творців під бурхливі оплески присутніх запросили на сцену для обговорення. Слово надали продюсеру Анатолію Осадчому.

- Робота над фільмом розпочалася ще у 2016 році, – розповів він. –  Ідея щось зняти виникла у нас з Андрієм Миригою ще кілька років тому, коли ми почалися навчатися на театральному відділенні педуніверситету. Сам сюжет знайшла викладач Ірина Складан. Робота над фільмом почалась о третій годині ночі, коли Андрій написав мені: «Чи згоден ти разом зі мною зняти фільм?» Я погодився, навіть не знаючи про що саме буде ця стрічка. Продакшн і постпродакшн тривав майже до сьогодні, тому що фільм про фільм, соціальний ролик і анотація писалися протягом року.

Наступним привітав жінок зі святом актор Михайло Безпалько. Своїй дружині по фільму, партнерці по сцені, актрисі Вірі Самчук він подарував гілку мімози, ставши на коліно.

– Сьогодні я подвійно схвильований через прем’єру цього фільму, а також тому, що саме на цій сцені 60 років тому я починав свою творчу діяльність, – сказав артист. – Після зйомок фільму, продавці квітів про мене не забули, цього разу вони подарували мені букет із мімози.

Зіграти любов було легко

Про свою роль у фільмі розповіла актриса Віра Самчук.

- Я прочитала сценарій і погодилася зіграти, хоч на той час  почувалась пригніченою після похорону мами, – зазначила вона. – Андрій мене попросив і я не змогла відмовити, бо хотіла, щоб у його починанні не було перешкод. Можливо, у майбутньому він стане великим кінорежисером. Цей фільм показує ті скарби, які є в душі кожного з нас. Мені здається, якщо кожен підняв би їх з глибин, то не було б у нашій державі тієї ситуації, яку маємо тепер.

Також пані Віра зізналася, що коли приступила до роботи, то не знала про що саме цей фільм. Їй лише розповіли про важкохвору героїню, роль якої вона мала зіграти.

– Не було додаткових дублів, все знімали з першого разу, – продовжила свою розповідь Віра Самчук. – Кадр, де моя героїня дотягується за гілочкою мімози, був моєю імпровізацією, але сталося так, що я випадково витягнула саме ту найменшу гілочку, за яку заплатив мій чоловік по фільму. А щодо нашої любові, то хочу сказати, що з перших днів моєї роботи в театрі, я усвідомила, що Михайло Васильович дуже хороший, правдивий і чесний партнер, з яким дуже легко зіграти таку велику любов.

Знімали шість днів

Актрисі Ірині Складан у фільмі дісталася роль хамовитого продавця квітів, а ще саме вона знайшла оповідання, на основі якого написали кіносценарій.

- Людей, які продавали і купували квіти, не попередили про зйомки, тому кілька жіночок поривалися бити мене за те, що я нахамила старшому чоловікові, – пригадала пані Ірина. – Продюсери зупинили одну таку жінку, не даючи їй увірватися в кадр. Щодо ідеї фільму, то все почалася з однієї замітки у тернопільській газеті, де було надруковане оповідання «Старий і мімоза». Оскільки я викладаю сценічну мову в педуніверситеті, то зацікавилась цим твором  і запропонувала одному студенту прочитати це. Згодом оповідання побачив Андрій Мрига, написав сценарій і зняв фільм.

На сцену запросили також батька режисера стрічки «Старий і мімоза» – Петра Мригу. Він подякував усім творцям і акторам фільму і додав, що зйомки тривали шість днів. Чистого матеріалу було три години, після монтажу залишилось 45 хвилин, проте стрічку зроблять ще коротшою.

- Фільм однозначно вдалий, – поділилася враженнями завідувач літературною частиною Тернопільського драмтеатру ім. Т. Шевченка Ірина Папуша. – Мені сподобався сюжет. Гра акторів неперевершена. Я не змогла стримати сліз. До речі, Михайло Васильович зі своєю дружиною разом вже 50 років, тому добре знає, що таке велика любов, яку так майстерно втілив у цьому фільмі разом із актрисою Вірою Самчук.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.