JazzBez 2018. День 3: харизматичний Vinx і колоритні Leleka

Діана Олійник

Фото Ольга Рагуцька

Leleka навчили зал співати джаз разом з ними, а неймовірний Vinx шле повітряний поцілунок для тернополян і зізнається в любові до України – таким було завершення міжнародного джазового фестивалю в Тернополі.

Вікторія Корнійкова і гурт Leleka з Берліна відкривали концертну програму JazzBez 2018 у неділю, 9 грудня. Берлінський гурт виконує українські пісні, поєднуючи український мелос із джазом. Назва Лелека – це задум і мрія Вікторії. Для неї це символ весни, а також коли старі пісні знаходять нове життя.

- Ми дуже щасливі, що ми сьогодні тут. Це наш самий перший раз в Тернополі. Ми в Тернополі? Так? – (а у залі сміх і оплески – прим. авт). – Перепрошую (сміється), - почала свійт виступ Вікторія Корнійкова. – У нас так багато міст, що я трошки не встигаю. Ми зараз будемо грати українські пісні як це відчувають німці, а відчувають вони це, як на мене, дуже добре. Мені трохи незвично, що не треба пояснювати публіці, як роблю в Німеччині, про що я співаю.

Незважаючи на напружений графік виступів, музиканти таки встигли побачити центр Тернополя.

- Ми побачили це велике озеро красиве озеро зі сходинками, всі ахнули, бо ми не очікували такого, виглядає воно як море, - ділиться враженнями Вікторія. - І там ще по ньому люди ходять, сидять там, ловлять рибу, це дуже вразило, особливо хлопців. Вони теж хотіли на лід, але я їх не пустила, ще проваляться, адже ще концерт був попереду.

Розповідаєчи про музику колективу ведучий вечора Сергій Лазо зазначив, що якісно поєднати етно і джаз – це досить складно.

Я пам’ятаю радянські часи, якими були спроби зробити радянський рок-н-рол і що з цього вийшло, це був кошмар, це був і не рок-н-рол, ні та естрада, від якої було дуже сумно, - каже артист. – Тут це саме та золота середина, коли фольк не заважає джазу, а джаз зливається з енто і ми отримуємо абсолютно новий фантастично цікавий продукт.

Бенд вперше в Тернополі. Команді 2,5 роки. Це два німці, які грають на фортепіано і ударних, і поляк, який грає на контрабасі. Інструмент Вікторії – голос. Ним вона може передати найрізноманітніші звуки – від шелесту дерев до співу пташок.

Я завжди мріяла співати джаз, - розповідає Вікторія Корнійкова. – Мріяла дізнатися, що це таке, бо я з міста, де це не таке відоме; і українські пісні я люблю, тому було мрією щось таке створити, але не знала як це зробити. Німці запропонували робити бенд, але я довго не відчувала себе готовою до цього. Власне вони мене надихали на створення колективу.

Вікторія розповідає, що зустрілася з німецькими музикантами в Берліні, на підготовчих курсах. Потім вони знайшли басиста. Він етнічний поляк, але народився в Німеччині.

Вікторія розповідає, що в Німеччині активно сприймають український мелос. Мовляв, українці ж теж колись не знали, про що співають «Біттлз», але це не заважало їм повторювати Yerstaday.

Сама Вікторія з Києва, навчалася в інституті Карпенка Карого, стала актрисою, потім брала приватні уроки вокалу в Болгарії, а зараз у неї німецький період – вона навчається на третьому курсі Дрезденської консерваторії.

- Я мріяла навчатися в Берліні, але два роки тому отримала можливість обирати консерваторію, тож обрала Дрезденську через професорку, яка там викладає. Вона неймовірна, дуже яскрава і різноманітна, вона може абсолютно все – від бразильських і африканських ритмів до написання музики до електронних інструментів, - розповіла солістка.

Вікторія розповідає, що завжди хотіла співати, але спочатку отримала акторську базу, що є непогано для співачки. Трохи працювала в «Молодому театрі», а потім відчула, що потрібна музична база. Брала приватні уроки в Болгарії, а потім поїхала в Німеччину.

На запитання, чому обрала саме народні народні пісні, а не, наприклад, оперу, співачка відповіла, що це пов’язано з дитинством.

Мій батько працював в танцювальному колективі «Славутич», а у них був хор і балет, - розповідає Вікторія. - В хорі співали українські пісні, і я їх чула з дитинства і мені це дуже подобалося.

Перші пісні, які вона запропонувала команді, були ще з її дитинства – «Ой там на точку» - це жартівлива пісня з Дніпропетровщини, у наступний період вона приносила усі пісні, які співала в «Молодому театрі» з вистави «Сватання на Гончарівці». А потім почала шукати в архіві рідкісні пісні, які подобаються чи близькі за текстом. Також співачку надихає творчість Мар’яни Садовської, одну пісню якої має в репертурі Вікторія.

Завершувала фестиваль фантастична команда з Угорщини. Це інтернаціональний мікс, у якому грають угорці, а співає з ними містер Vinx зі США.

Це легендарна постать, - зазначив Сергій Лазо. – Він співпрацював з такими легендами як Стінг, Шеріл Кроу, Бі Бі Кінг.

На запитання, що про себе Vinx хотів би сказати тернопільській публіці, він сказав, що він любить Україну, а все інше можна побачити в музичному форматі.

- Команда, яка виступатиме з Вінксом, – це Silhouette з Угорщини, – її засновник колись зустрівся з Вінксом на одному з фестивалі, де у нього виникла проблема з барабанщиком, угорець замінив його і з того часу почалася співпраця гурту з Вінксом, - розповів ведучий. – А потім переросла і в спільну творчість. І в результаті ми отримуємо мікс американської та східно-європейської культур.

Vinx – визнанний майстер імпровізації. Під кінець пісні на біс він почав співати «я був дуже радий вас бачити, дякую, що ви всі прийшли», але він продовжував співати, і хто зрозумів, той почав аплодувати, а хтось подумав, що то така пісня, а потім проспівав, що «наступного тижня у нього буде особливий день – йому виповниться 61 рік» – і це все йшло під час пісні, і хто уже почув про день народження, - то почали вигукувати і аплодувати, і він дуже з радів з цього.

Vinx вперше в Україні. Зі сцени драмтеатру сказав, що в Україні дуже красиві жінки. Зал зреагував на ці слова оплесками.

Угорці з гурту Silhouette, з якими виступає Vinx, говорили з залом російською. Гурт «Силует» - це барабанщик, клавішні і синтезатори, бас-гітарист, саксофоніст і гітарист.