Тернополянка довірилася родичці і залишилася без квартири

Тернополянка Ксенія Щ. звернулася до апеляційного суду в цивільній справі за її позовом до Світлани К. про визнання удаваним договору купівлі — продажу квартири, повідомляє прес-служба Тернопільського апеляційного суду.

Із матеріалів справи: 20 листопада 2013 року позивачка Ксенія Щ., продала свою двокімнатну квартиру по вул. Академіка Корольова у м. Тернополі Геннадію Я. Договір купівлі-продажу було посвідчено нотаріально та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
12 грудня 2013 року Світлана К., купила у Володимира П. однокімнатну квартиру по проспекту Злуки у м. Тернополі, внаслідок чого стала власником цієї квартири, в якій зареєструвала позивачку.

Дізнавшись, що вона не є власником квартири по проспекту Злуки у м. Тернополі, Ксенія Щ. звернулась до суду з позовом до Світлани К. про визнання удаваним договору купівлі - продажу квартири по проспекту Злуки в частині зазначення покупцем Світлани К., та просила покупцем і власником квартири у спірному договорі визнати її.

Зі слів Ксенії Щ., отримані від продажу 220 тис. грн. вона добровільно віддала далекій родичці Світлані К., а остання повинна була придбати квартиру саме для неї. Однак жодних юридично значущих документів (довіреностей, розписок тощо), які б зафіксували передачу грошей родичці, мету їх передачі — саме для купівлі квартири, а також обумовили права та обов'язки сторін, — не укладала; тобто довірилась далекій родичці на слово та понадіялась на її порядність.

Представник відповідача Світлани К. позову не визнав і пояснив, що спірна квартира по проспекту Злуки у м. Тернополі була придбана саме відповідачкою за її кошти. Продавець за договором купівлі-продажу спірної квартири Володимир П. ствердив, що продав свою квартиру саме Світлані К., саме вона оплатила кошти та придбавала квартиру для себе. Ксенії Щ. він не знає і їй свою квартиру не продавав. Нотаріус також підтвердила, що за спірним договором покупцем квартири по проспекту Злуки у м. Тернополі була виключно Світлана К., котра купувала квартиру для себе, передала гроші продавцю саме вона, будь-яких довіреностей чи інших документів на представництво інтересів Ксенії Щ. у цьому правочині не подавала.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 травня 2019 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу.

Під час розгляду справи Тернопільським апеляційним судом Ксенія Щ. зазначила, що Світлана К. не навідується до неї, не допомагає та матеріально не підтримує, а тому вона просить визнати її власником квартири, яка фактично була придбана за її кошти.

Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, Тернопільський апеляційний суд визнав, що останньою не доведено належними та допустимими доказами, що при вчиненні спірного правочину — договору купівлі - продажу квартири по проспекту Злуки в м. Тернополі дійсна воля обидвох сторін правочину, тобто, як продавця квартири Володимира П., так і покупця — відповідачки Світлани К. була спрямована на приховання іншого правочину (відмінного від договору купівлі — продажу).

Таким чином, апеляційну скаргу Ксенії Щ. Тернопільський апеляційний суд залишив без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду — без змін.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google