В сучасній Україні є багато молодіжних субкультур, які вирізняються своєю манерою одягатися і поведінкою. Готи, байкери та панки стали традиційними супутниками життя у великих містах. Менш відомо, що подібні субкультури існували ще у XIX столітті. Про одну з них, - «батярів», розповів дослідник галицьких молодіжних рухів, доцент історичного факультету ТНПУ Володимир Окаринський.
В п’ятницю, 10 березня у книгарні «Є» всі охочі могли послухати про історичні корені батярства. - Слово батяр має, швидше за все, угорське походження, каже пан Окаринський. - В угорській мові «бетяр» - негідник. Так могли називати опришків, які боролися проти офіційної влади. Після революції 1848 року, в австрійській державі більшість охоронців порядку були угорцями. І коли вони переслідували злодюжку, вони кричали «Ловіть, бетяра». Так це слово стало відомо на українській теренах. І приблизно тоді ж, виникає батярство як масовий феномен.
Зростання чисельності міст та кількості населення в них створило нішу для напівкримінального елементу, який відзначався авантюрною поведінкою і любов’ю до різноманітних розіграшів, продовжує дослідник. Наприклад, у Тернополі батяри могли приходити на весілля до незнайомої людини і сідати, непроханими гостями, за стіл. Самого господаря дому вони закривали в клітях, де тримали домашню птицю і перевернувши її, носили по подвір’ю. При цьому господар «купався» у потоці гною, який був у цих клітях.
В Тернополі їх частіше називали «махабундами» від німецького слова зі значенням «волоцюга, бродяга». Батяри збирались у центрі міста: на місці сьогоднішнього театрального Майдану, де стояв пам’ятник Адаму Міцкевичу, на Подолі (в районі вулиці Танцорова) тощо. Вони могли влаштовувати бійки, ледарювати цілий день, зухвало розмовляти з перехожими. Класичним елементом їх зовнішнього вигляду був капелюх-диня та паличка, в якій часто ховали стилет. Використовували вони спеціальний сленг – гвару, від якого залишилось багато впізнаваних слів («шантрапа» - нехлюйська жінка, «харкатися» - сваритися, «спацер» - пішохідна прогулянка і т. д.)
Попри жорстокі жарти і дрібне хуліганство, батярська поведінка стала рольовою моделлю для українських школярів та студентів у 20-х-30-х роках минулого століття. Виказуючи незгоду із польським режимом, вони виклично поводилися під час офіційних державних демонстрацій, влаштовували бійки із польськими націоналістами. Інколи, осередки ОУН навіть маскувалися під звичайні батярські зграї, щоб відволікти увагу поляків від серйозної підривної діяльності.
Батярство виродилося з початком Другої світової війни та приходом радянської влади. Однак, елементи їх поведінки до сих пір використовують представники альтернативної культури та авангардного мистецтва.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 20 від 14 травня 2025
Читати номер