Іван Мулярчук мріяв бути скульптором ще з дитинства

Автором понад 20 пам’ятників Тарасові Шевченку в Тернопільській, Рівненській та Волинській областях є тернопільський скульптор  Іван Мулярчук. За своє життя він створив понад 200 скульптур - фігури Богородиці, історичних постатей та відомих діячів науки і культури, релігії, героїв спорту і праці. Останньою роботою скульптора стало погруддя Богданові Хмельницькому для музею у Збаражі. Про талант та невтомну працю цього чоловіка вже не раз писала «RIA плюс».

Цього разу розповідями про дідуся ділиться внук скульптора Володимир Мулярчук.  

- Починаючи з 1992 року, Іван Матвійович є членом Національної Спілки художників України. Головною темою більшості його робіт є Шевченкіана та національне відродження, - розповідає Володимир Мулярчук. - У дитинстві Іванові казали, що йому ніколи не бути скульптором, але він довів протилежне.  Скульптором мріяв бути ще зі шкільних років, але заради здійснення своєї мрії йому довелося пройти надзвичайно важкий життєвий шлях.

Іван Мулярчук завжди був спраглим до науки, розповідає його внук. За Польщі він ходив навчатися у єврейське містечко за два кілометри від дому, але німці його винищили. Потім радянська влада збудувала іншу школу. Туди малому Іванові довелось ходити пішки аж 9 км.

- Мій дідусь виховувався в національно-патріотичній родині. Старшого брата Дмитра у 18 років забрали в радянську армію, але він втік в УПА, бо не хотів бути «гарматним м’ясом», - розповідає Володимир Мулярчук. - Згодом брат зник безвісти, ймовірно, таки загинув на війні. Старша сестра Івана Матвійовича була зв’язковою УПА. Його дядька-священика силою вивезли в Росію, в село Сухобезводне Нижньогородської області. Родина майбутнього скульптора дивом врятувалася від такої ж долі.

У Радянському Союзі Івану Матвійовичу вчитися не давали. Через війну школу він закінчив, коли йому було за двадцять. Намагався продовжувати навчання у Львові та Луцьку, але його не брали або відраховували – казали, що бандерівець. Тому у 1960 році майбутній митець був змушений їхати на Кубань – батьківщину своєї дружини. Саме там Іван закінчив Кубанський державний педагогічний інститут у 1965 році, а вже 1970 року скульптор повернувся на Тернопільщину.

- Іван Мулярчук починав свій творчий шлях із живопису. Вперше взяв пензля до рук, будучи семикласником. Перші картини митця були написані олійною фарбою. Це і портери, і пейзажі, - розповідає внук. - Головною ж темою скульптури мого діда є людина. Він працював у галузі станкової монументальної скульптури, використовував мармур, граніт, камінь-пісковик, бронзу й штучний камінь. Творчий доробок склав понад 200 скульптурних робіт. Іван Мулярчук є автором більше 40 монументальних пам’ятників на Кубані, в Оренбурзі, на Волині, в Рівненській області, на Тернопільщині та інших регіонах України й колишнього СРСР. Як згадує Іван Матвійович, колись знайомі художники йому казали: «Ми малюємо Україну, а ти її ліпи». Так воно і сталося.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google