Старожили Тернополя про 9 травня 1945 року

20 хвилин

Фото Про все

Масовою стріляниною і гулянням солдат по всьому місту запам'яталося 9 травня 1945 року тернопільським старожилам. Як вони пригадують, вже о 4-й ранку почали лунати постріли і люди думали, що це облава. Натомість преса писала про "салют".

Два варіанти святкування у Тернополі перемоги над фашистами подають радянські газети і старожили міста. Офіційна версія - помпезна і культурна, усні ж розповіді говорять про страх і депортації, йшлося у статті "RIA плюс" від 13 травня 2015 року.

"Вулиці м. Тернополя почали наповнюватися людьми ще о 3-й ночі. Біля репродукторів зібралися великі юрби народу. Кожному хотілося особисто послухати довгождану звістку про остаточну перемогу над німецькими бандидами, які по-варварськоуму знищили красень-Тернопіль, замордували десятки тисяч його мешканців, - у такій тональності писала радянська преса Тернополя про завершення війни в Європі у травні 1945.

Повну версію статті можна прочитати ТУТ в pdf- версії видання

Наш кореспондент Володимир Мороз вивчав старі газети того часу і спілкувався з очевидцями тих подій, зокрема з відомою тернопільською старожилкою Іриною Максимовою.

Про перемогу основна маса тернополян, за спогадами Ірини Максимової дізналася о 6-й ранку, коли запрацювало радіо.

- Нема що згадати за 9 травня 1945 року, окрім стрілянини, яка не припинялася довший час, спочатку думали, що то облава, але потім вирішили, що на облаву це не схоже, - розповідала очевидиця.

"Сьогодні ми свідки перемоги світла над темрявою, правди - над несправедливістю, демократії над тиранією, писало "Вільне життя" 12 травня 1945 року.

Та просвітлюватися навіть для тих, хто до того не розумів, що за демократію несе із собою радянська влада, почало майже одразу.

- Спершу взялися за тих, хто мав гарні будинки, господарства, - розповідає тернополянка Ірина Максимів. - Зовсім мало часу пройшло від їхнього приходу, як почалися депортації. Ешелони стояли аж до "Нового світу" (від залізничного вокзалу). Багатших відправляли, бідних не рухали. Ми були серед бідних. Тато не мали ні у що вбратися, ні взутися...

А потім почалися добровільно-примусові паради на честь перемоги.

- Якби ти не пішов, то давали догану. Пізніше, коли запровадили 13-ту зарплату, то її позбавляли, - розповідає жінка

І так тривало десятиліттями, говорять старожили. Іншого вибору просто не було, як іти і святкувати.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

Прокоментуйте