Що робити, якщо сняться померлі родичі: про смерть і траур розповідає о. Олексій Філюк

• Питання потойбічного життя турбують чи не кожного. Але як знайти відповіді на них? Священник Олексій Філюк розповідає, чому не варто боятись смерті та що Церква каже про потойбічне життя. 
• Говоримо на відверті та актуальні релігійні теми зі священником-блогером Олексієм Філюком.

Питання о.Олексію ми просили залишати на нашому сайті. Обрали найцікавіші з них. Якщо ви маєте що запитати — пишіть у коментарях. 

— Що робити, якщо часто сниться родич чи близький, який помер? У мене було таке, що снився і казав, що за нього вже молитись не треба.

 — За що людина переживає, про що думає, здебільшого, це і буде їй снитись. Це з точки зору психології. Якщо в людини є емоційна прив'язка до того чи іншого родича чи друга, і постійно про це думається — то і сни будуть з участю тієї людини. Є і інший момент. Коли хтось з людини помирає, біси, під виглядом померлих родичів, можуть являтись людині в снах та турбувати її. Треба посилене моління, йти у храм, і все буде добре. 

— Як пережити смерть дорогої людини і чи є гріхом надмірна скорбота за померлими? 

— Велика скорбота за втратою дорогої людини справді є гріхом. Згадаємо Слово Боже: "Не сумуйте за померлими, бо прийде час, коли всі, при голосі Архангела вийдуть з гробів...." Слово Боже закликає не сумувати. Бо в Бога усі живі. Життя — то маленька відстань, а основна відстань — то життя вічне. Це можна порівняти з переходом з найманої квартири у власне просторе та гарне житло. Надмірне побивання, надмірна скорбота не є доброю. 

— Часто після того, як помирає близька людина, дехто одягає чорне в знак трауру. Хтось до 9-ти днів, хтось до 40-а, а хтось і на кілька років. Чи каже Церква щось про це, або це просто звичай в народі? 

— Хочу сказати, що сам чин похорону має відправлятись священником у білому облаченні, у білих ризах. І перші християни на похорон теж приходили у білому. І навіть це можна побачити на фото з 1920-их років. Там усі жінки в білих хустинках. Але в Радянський час церкви були закриті, домовини почали робити чорними, люди почали одягатись у чорне на похорони. Це прийшло до нас в ХХ-му столітті. Зазвичай істинні християни не мали б носити скорботу, бо, нагадую, Бог є Богом живих а не мертвих.

Думаю, люди роблять це просто, щоб уникнути осуду. Хтось носить 9 днів, хтось 40, а хтось до кінця життя, бо похоронив рідного чоловіка чи навіть дитину. Це справа кожного. Я, як священник, не можу перев'язати жінку з чорної в білу хустину під час похорону.  

— Нас лякає саме слово смерть. Як уникнути того страху? 

— Так, людям властиво боятись померти. Бо всі ми хочемо жити. Коли ростуть діти, коли підростають онуки, навіть коли вже старість, жити усім хочеться. Християнина не так має лякати смерть, як смерть без покаяння у гріхах. Усім нам рано чи пізно призначено піти. Я часто жартую. Так трішки по-чорному: "Добре вмерти молодим, бо більше людей на похороні буде". 

— Часто родичі в труни померлим родичам кладуть речі, які постійно були з ними. Мовляв, пригодиться у тому світі. Що церква думає про це?

— Це суто народна традиція. Колись наші предки хоронили людей і біля них залишали посуд, їжу і ще багато речей. Дещо з таких передань збереглось і до наших днів. Це тягнеться тисячоліттями. Це людська обрядовість, яка була 200 років тому і тисячу років тому... Людині, що відійшла у вічність, треба щира молитва. Більше нічого їй не допоможе.

— Людей, які вчинили самогубство, не дозволено хоронити зі священником. Чи можна ставити свічки за їх душу та молитись за їх спочинок в церкві? 

— Православна церква вже майже 2 тисячі років за самогубців: утоплеників, повішальників, за усіх тих, хто сам себе позбавив життя, не молилась і не молиться. У думках людина може згадувати людину, як відійшла у вічність, вчинивши самогубство. Церква не молиться. Причиною цього є те, що людина порушила Божу заповідь "Не вбий" і зразу душу віддала Дияволу. Родині я завжди кажу: моліться за своїх дітей і своїх рідних. Бо надмірною скорботою можна накликати біду і на живих. Моліться за те, щоб не повторилась така біда у родині. Живим треба молитись за живих, за тих, хто є поруч. Родина буде сумувати, так це зрозуміло, але на жаль, покійнику вже не допоможеш.

— Кажуть, що до 9-ти днів душа залишається на землі між рідними, далі до 40-а літає також місцями, де колись бувала. Що каже Церква про це? 

— Про це є вчення Церкви, але однозначної теореми немає. Ми не можемо знати, де перебуває душа. Бо в Божому розумінні час не такий, як у земному. Ми кажемо, що до 9-ти днів душа ходить вдома, але я схиляюсь до слів Ісуса: "Про день та про годину ніхто не знає: ні ангели Божі, ніхто не знає...". Так і про душу кажу: ніхто не знає. Часом хтось каже, що відчуває присутність людини на землі, але може та душа просто хоче молитви.

— Чи можна земним життям забезпечити собі місце в раю? Як?

— Потрапити до раю можна лише одним способом: вірити в Ісуса Христа, виконувати Його заповіді. Є ще плюсик: добрі справи. Все. Іншого шляху до раю немає. І пам'ятайте: у гробу немає гаманців. Грошей ніхто ніколи не забрав з собою...

Залишайте своє питання у коментарях. Редакція на власний розсуд обере найцікавіші питання та передасть їх священнику. Отець Олексій вже погодився на них відповісти. І навіть більше відтепер ми спілкуватимемось з ним щочетверга. Публікації шукайте на нашому сайті щотижня у середу о 20.00.

Читайте також: Запитай священника: о. Олексій Філюк відповість на питання, яке ви залишите в коментарях

Хто такий о. Олексій Філюк? 

Отця Олексія Філюка знають у всій Україні. Він об'єднав десятки тисяч користувачів соцмереж у своєму блозі, де розповідає про себе, молиться та готує різні смаколики.

Історію священника з Лановеччини ми розповідали у матеріалі "Любіть людей і сипте цукор до кави": отець Олексій Філюк про церкву, кухню і прийомного сина". Тоді матеріал зібрав сотні позитивних коментарів, а історія чоловіка, який взяв під опіку хлопчика зворушила читачів. Зараз він батько двох прийомних синів та найулюбленіший священослужитель багатьох тернополян.

Кількість  онлайн-парафіян у священника десятки тисяч, а сам він охоче ділиться щирістю та Словом Божим з людьми через соцмережі.  

Людина з відкритим серцем

Отець Олексію Філюк  — людина з відкритим серцем, безмежною вірою та сотнями друзів у рідному селі, всій Україні та в соцмережах.

Парафіяни у церквах сіл Білозірка та Шушківці, що у Лановецькому районі, священика бачать не лише на службах у церкві. Олексій Філюк приходить до них часто, щоб  просто поспілкуватись, поспівати та допомогти у буденних справах.

Зараз священик є ще й соціальним менеджером села від одного із підприємств, що обслуговують пайовиків, та адміністратором спільноти у соцмережі Facebook “Моя Лановеччина”, яку щоденно переглядають майже 100 тисяч людей.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.