«Діти ховалися від війни в театрі, а вони скинули бомбу»: у Тернополі провели акцію на підтримку маріупольців
- У Тернополі пройшла мирна акція під назвою «ДЕ ТИ». Захід присвячений одній з найбільших трагедій, що сталася навесні 2022 року в Маріуполі. Саме 16 березня минулого року російські військові скинули на будівлю Драматичного театру бомбу та забрали життя людей.
- Журналісти «20 хвилин» долучилися до акції та разом з маріупольцями згадали ту страшну трагедію.
Під час акції всі присутні запалили лампадки, вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та заспівали Гімн України. А також зробили на Театральній площі напис «ДЕ ТИ».
Трагедія навіки
Драмтеатр в Маріуполі став символом російсько-української війни – символом безжальності та жорстокості російських окупантів. Вороги поцілили в будівлю, де перебувало понад 1000 мирних мешканців Маріуполя. Внаслідок авіаудару під завалами театру загинули люди, серед яких чимало дітей.
— ДЕ ТИ – цей напис з’явився перед маріупольським Драмтеатром за декілька днів до трагедії. Це спроба показати, що в будівлі перебувають мирні маріупольці, які шукають прихисток і мають надію на порятунок. Побут в театрі був організований небайдужими людьми: створили окремі «служби», які стежили за запасами води та їжі, готували на польовій кухні, заготовляли дрова, підживляли багаття, надавали медичну допомогу, підтримували чистоту. В якийсь час в театрі перебувало понад 2000 людей. 14 березня 2022 року з’явилася інформація про можливість виїзду з оточеного Маріуполя, і люди на власних автівках намагалися вирватися з пекла облоги. Станом на ранок 16.03.22 за свідченнями очевидців в театрі перебувало близько 1000 мирних мешканців, — розповідає координаторка акції Алевтина Швецова.
Російський авіаудар по Драмтеатру Маріуполя зруйнував його центральну частину, а уламками завалило вхід у бомбосховище, яке знаходилося в будівлі. Розбирати завали та надавати медичну допомогу фактично не було можливості, тому що обстріли міста не вщухали ні на хвилину. Точну кількість жертв, які загинули внаслідок авіаудару по Драмтеатру в Маріуполі, складно назвати й досі.
— Сьогодні ми проводимо акцію вшанування роковин авіабомбардування Маріупольського драматичного обласного театру. Ця трагедія сталася рівно рік тому — 16 березня 2022 року. У той час Маріуполь вже був оточений і люди, які шукали прихисткок, знайшли його в театрі. 16 березня на наш театр росія скинула авіабомбу, не дивлячись на те, що в середині перебували мирні жителі, а перед будівлею білою фарбою було написано російською «Дети», що українською є діти. І сьогодні ми перед Тернопільським драмтеатром написали «Де Ти», щоб знати, де наші маріупольці, щоб вони разом з тернополянами долучилися до акції. Ми хочемо, щоб люди сьогодні помолилися і згадали трагедію в маріупольському драмтеатрі, — каже культурна організаторка центру «Я — Маріуполь» в Тернополі Наталя Коломієць.
Це ж наш рідний Маріуполь…
Під час мирної акції учасники не стримують сліз. Трохи заспокоївшись вони діляться з нами своїми спогадами та історіями. І знову на їх очах з’являються сльози. Люди кажуть, Маріуполь був, є і буде українським містом, а на те, що з ним зробили окупанти боляче дивитися.
Маріуполь прийшли підтримати подружжя переселенців Олена та Микола. Востаннє своє місто бачили 19 березня, а чи зможуть повернутися – не знають. Вони переконані, жителі Маріуполя – одна велика родина. І хоча вони та їх рідні ніколи не переховувалися у театрі, але загибель інших у той день – велика втрата та біль.
— Ой, дитинко, наше місто бомбили і бомбили. Це було так страшно, кожні 10-20 хвилин вибухи, страшні звуки. Ми не ходили до театру, ми переховувалися у підвалі своєї багатоповерхівки. Ми чули вибухи, але ми не думали, що саме влучили у театр. А ще 23 лютого ми обговорювали, що треба сходити на виставу. Бо в театрі провели реконструкцію і ми так хотіли подивилися, який він. А зараз тільки руїни залишилися. Як боляче це усвідомлювати. Скільки там людей загубили, — розповідає пані Олена.
А ось пан Микола чітко пам’ятає той день. Нам каже, там було стільки людей, стільки діток маленьких. І в один момент від них нічого не залишилося. Навіть не хоче уявляти, що вони відчували в той момент.
— Я пам’ятаю той день, бо 16 березня на драмтеатр кинули ту бомбу, а вже 17 березня – в нашому дворі. І в один момент не стало три 12-поверхівки. Це страшна картина. Щодня прокидаєшся і думаєш, чи не влучать зараз в нас, чи не скине літак щось ще. Якщо говорити за театр, то там стільки людей було багато. Вони ж з лівого берега їхали в центр, збиралися біля театру на евакуацію. А скільки разів окупанти не випускали людей з міста? То вони розверталися і приїздили в театр, щоб переночувати, а на ранок знову спробувати виїхати. Але ніхто не знає, скільки там загинули. Будівельники відмовлялися розбирати завали, бо такий сморід стояв. Стільки тіл вже перегнили. Окупанти приховують свої злочини. Вони вивезли залишки бетону, конструкцій разом з тілами на звалище. Це жах, — розповідає чоловік.
З маленькою свічечкою в руках на акції помічаємо і переселенку з Маріуполя пані Ніну. Жінка розповідає, її родині вдалося врятуватися з того пекла, що влаштували російські військові. Вона досі не розуміє, як можна спеціально обстрілювати будівлю біля якої написали «ДІТИ».
— Театр – центр нашого Маріуполя. Якщо призначаєш зустріч у центрі, то всі розуміли, треба прийти до драматичного театру. Вибухи були постійно, то я вже потім дізналася, що окупанти влучили в театр та пологовий. Там же були люди, як так можна. Це такий біль. Вони в тому театрі нікому не заважали, вони там рятувалися. Ось так їх врятували. Від життя, від щастя, від незалежності. Російські військові не тільки обстрілювали, а й влаштовували обшуки. Ой, вони скрізь нишпорили, скрізь заглядали. Як приставлять зброю до голови і починають випитувати все. Це жах, дитинко, такий жах. Боляче згадувати, — каже пані Ніна.
Підтримати переселенців з Маріуполя прийшли і місцеві жителі Тернополя. Вони закликали людей триматися, вірити в найкраще і пам’ятати, що тернополяни завжди поряд. За потреби завжди простягнуть руку допомоги.
— Серцем і душею ми завжди з вами, дорогі маріупольці. Ми плачемо і переживаємо як за Україну, так і за вас. Я собі лиш уявляю, що у вас робиться на душі, коли з великими втратами та сльозами на очах ви залишали рідний дім. Ми на трохи їдемо зі свого Тернополя і вже болить серце, але ми можемо повернутися. А ваш дім знищений та загарблений… Вклоняємось вам низько та дякуємо, що ви українці і підтримуєте свою державу! — зі сльозами на очах сказала Ярослава Декалюк.
Нагадаємо, мирна акція «ДЕ ТИ» пройде ще в семи містах України, серед яких: Львів, Київ, Івано-Франківськ, Черкаси, Кривий Ріг, Ужгород та Чернівці. І всі збираються саме біля місцевих театрів.
Ми назавжди пам’ятатимемо про російські злочини, ми ніколи не пробачимо народ країни-агресора за всі заподіяні нам лиха та біль. Ми віримо, світло переможе темряву, добро переможе зло, а наша Україна переможе росію.
Автори: Поліна Дайнега, Андрій Менько
Читайте також:
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
