«До останнього подиху був у перших рядах бою»: Тернопіль прощається з командиром Юрієм Костюкевичем
- Юрій Костюкевич – командир батальйону 141-ї окремої піхотної бригади. Він загинув 11 березня під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, що на Донеччині.
- Дякуємо за захист, мужність та відданість Україні. Назавжди пам’ятатимемо…
Панахида за загиблим воїном розпочалась о 19:00 в Домі печалі, що на Микулинецькій.
Помолитися та вшанувати пам’ять загиблого захисника України зібралися рідні, друзі, знайомі, побратими та просто небайдужі тернополяни.
Вони принесли із собою квітів та залишали їх біля труни із загиблим воїном. Присутні на панахиді люди не стримували сліз.
Серед присутніх помічаємо і посестру загиблого Юрія Костюкевича. Вони разом несли службу на Куп’янському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Дівчина одна з останніх бачила командира живого.
– Він йшов на позиції і обіцяв повернутися за чотири години. Я досі чекаю, що він прийде. Я не можу зайти до зали, щоб з ним попрощатися, бо не вірю, що загинув. Досі пам’ятаю ці пекельні години, як чекали, що його мають евакуювати. Ми залучали всі можливі групи, щоб це зробити швидше у надії на те, що він живий. У ту ніч він не мав йти на позиції, але був відповідальний. Дев’ять поранень витримав, а ось десяте забрало його життя, – розповідає військовослужбовиця.
Третього березня Юрію Костюкевичу виповнилося 48 років. Він був геройським хлопцем, ніколи себе не жалів, міг сказати влучне слово, підтримати, згадує товариш Леонід.
– Він майже закінчив Одеський інститут сухопутних військ, а в лютому 2022 року добровольцем пішов до війська. Свій шлях почав з рядового у 110-й окремій механізованій бригаді, де отримав військове звання молодшого лейтенанта, був призначений командиром роти. Напередодні загибелі отримав два поранення, останній раз відмовився навіть їхати в шпиталь. Він заводив особовий склад на позиції, під час якого отримав серйозне поранення через ворожий скид, – згадує пан Леонід. – Він був веселим хлопцем, завжди міг сказати влучне слово. Він пройшов від рядового до командира батальйону. Йому вистачило понад рік, щоб проявити себе. Він сам бігав відбивати позиції, постійно допомагав побратимам. В Юрія залишилася дружина, донька та двоє синів.
У соціальних мережах знайомі, друзі загиблого пишуть, що Юрій Костюкевич був людиною слова, ніколи не ховався за спинами інших, тому з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини.
Роман Бронецький – близький товариш, кум загиблого захисника. На власній сторінці у Фейсбук він написав, що Юрій був справжнім чоловіком, воїном, багатогранною хорошою, навіть унікальною людиною. Боєць писав вірші, грав на гітарі класичну музику, міг підтримати високо інтелектуальну бесіду, завжди був готовий прийти на допомогу.
– Він пройшов шлях від рядового до капітана (посмертно майора), шлях до посади командира батальйону. Завжди був у найгарячіших напрямках: Авдіївка, Куп'янськ, Покровськ, за що отримав багато нагород. Мав дев’ять офіційних поранень, купа дрібніших, але завжди достроково повертався на фронт. Він до останнього подиху був в перших рядах в бою. Він ніколи не здавався, попри обставини й несправедливість, він стояв до кінця, – написав Роман Бронецький.
Слова співчуття висловила і ветеранка, волонтерка Олена Кукла. З її слів, Юрій Костюкевич – взірець українського офіцера, людина честі, такий як він одиниці.
– Юро, ти ж казав, що з тобою все буде добре. Ти скільки разів хапав ті кляті осколки, але одразу тікав зі шпиталю, як тільки тебе зашивали…Дев’ять поранень і жодного долікованого. Ми втрачаємо кращих. Честь тобі, командире! – написала Олена Кукла.
Військовий Андрій Нога каже, звістка про смерть Юрія Костюкевича впала на голову, як бетон.
– Петрович не з тих командирів, які безвилазно сидять у штабі. І цього разу він сам заводив людей на позиції. Він не боявся йти вперед і вести за собою людей. Любив ходити в розвідку на передній край і навіть в тил ворога. Іноді я уявляв, як після війни ми всі разом зустрінемось, посидимо в дружній компанії… Що ж, зустрінемося тепер хіба в кращому світі. Спочивай з миром, командире, де звитяжні Герої бережуть небесний фронт, – написав Андрій Нога.
Чин похорону відбудеться 15 березня об 11.00.
Читайте також:
Після важкого поранення воїн здобув срібло на «Іграх Нескорених»
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Рідним і близьким щирі співчуття!