Дощ надворі нарешті закінчився, коли ми з Оксаною увійшли до приміщення секс-шопу. У цей день було багато приколів, але час, проведений у цьому магазині продовжив моє життя мінімум на день.
У приміщенні були дві жінки і чоловік. Усі продавці. Щойно ми зайшли, чоловік одразу дав нам зрозуміти – ми зробили правильний вибір. Стільки уваги, прихильних поглядів і компліментів за хвилину я взагалі за усе життя не отримувала. Жінки ж поки що мовчки сиділи на підвіконні.
— Що бажаєте, дівчата? Можемо зачинити двері - чоловік (чи, може, хлопець) поглядом обіймав Оксану.
— А ви що, вже ідете? – запитала я.
— Ну, може, ви соромитеся мене - такого молодого..
Я нагнулася до вітрини. Там стояло стільки всього цікавого... Погляд прикували до себе маленькі пляшечки із рідиною.
Відвівши погляд від Оксани, продавець пояснив, що коли я покроплюся із пляшечки, у чоловіків волосся ставатиме дибки. Правда, не пояснив - від захвату чи, може, жаху і у якому місці. Тоді хлопець одразу чомусь вийшов.
Залишилися жінки. Дуже приємні, до речі. Та й у магазині усе було таке рожеве і пухнасте.
— А ви робите товари на замовлення?
Жінки хитнули головою, мовляв, так.
— А ви можете зробити зліпок... з мого хлопця?
Мені дуже сподобалося, як збільшилися очі у продавця. Друга жінка витягла шию, Оксана посміхалася до вітрини.
— Що-що? Можете повторити?
Я так і думала, що з такими питаннями до них іще не зверталися.
— Розумієте, мій хлопець іде до армії і не хоче, щоб під час його відсутності я... ну... ви ж розумієте?
Продавець сказала, що, мовляв, розуміє, і порадила магазин, де роблять керамічні вироби. Я пояснила, що не хочу “його” із мармуру. Вперлася, що то не моя затія, а хлопця. Тоді жінка почала відмовляти мене від цієї ідеї і натякнула, що зробити, звісно ж можна, але дуже дорого. Наскільки дорого, вона не сказала, тільки посміхалася загадково.
Хоч бажаного зліпка в цьому магазині ми не отримали, однак мені тут видалося приємно. Оксані теж, до речі.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 20 від 20 травня 2026
Читати номер