МВС презентувало книгу про Голодомор: архівні документи, свідчення очевидців
У МВС України презентували книгу — «Голодомор 1932-1933 років: геноцид українського народу. Збірник документів і матеріалів».
Про це повідомили в Департаменті комунікації МВС.
Презентація відбулася в межах круглого столу «Диджиталізація документів Галузевого державного архіву МВС: оприлюднення правди про злочини комуністичного тоталітарного режиму». Захід об’єднав науковців, освітян, студентів і представників державних інституцій.
Електронна версія книги доступна на вебпорталі МВС, а друковані примірники отримали університети, бібліотеки та наукові установи.
Що у книзі?
За словами Інни Ящук, Державного секретаря МВС та голови редакційної колегії, це перша публікація, що вводить до наукового обігу унікальні документи та усні свідчення, які раніше не публікувались.
«Книга розкриває правду про масштаб злочину. Архів МВС — це не лише документи. Це — голоси загиблих, які ми нарешті почули», — зауважила вона.
Науковий редактор і упорядник збірника, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Володимир Щербатюк, окреслив наукову концепцію видання:
«Голодомор — це геноцид. Це не лише сторінка історії, а злочин, що має бути вивчений. Оскільки нині фактично вже немає очевидців подій 1932–1933 рр., архівні документи стають одним із основних джерел у дослідженні Голодомору.»
Водночас упорядник збірника звернув увагу на важливості співпраці з Національною спілкою краєзнавців України, зокрема на залученні до досліджень матеріалів місцевих краєзнавців та краєзнавчих музеїв, де нині зберігаються зібрані раніше спомини очевидців.
Визначаючи стратегію дослідження Голодомору 1932–1933 рр., професор В. Щербатюк підкреслив:
«Цю трагедію потрібно вивчати як геноцидну політику радянського режиму щодо українців в контексті інших Голодоморів – 1921–1923 та 1946–1947 років і яка продовжується нині російською федерацією в сучасній російсько-українській війні. Також Голодомори в Україні слід досліджувати не лише в історичному чи політичному аспектах, а комплексно, використовуючи критерії оцінок інших наук: медицини, соціології, психології, географії.»
У книзі оприлюднено кримінальні справи з фонду 32 Галузевого державного архіву МВС, які — як зазначив Юрій Сокур, кандидат юридичних наук, доцент і співавтор збірника — дають моторошне, але правдиве свідчення:
«Життя людей тоді кваліфікували як… майно. Людей, доведених до канібалізму, судили за розбій. Чому? Бо покарання за розбій — розстріл. Це була політика знищення українців, у першу чергу, за національною приналежністю, тобто йдеться про геноцид.»
У аналітичній довідці про результати опрацювання архівних справ фонду зазначено, що радянська влада брехливо виправдовувала свій злочин тим, що більшість українських селян не вступали до колгоспу й так би мовити свідомо наважувались на канібалізм, були «ледарями та становили елемент суспільства, який розклався» і тому вони ніби становили загрозу радянському суспільству і повинні бути знищені (міра покарання – розстріл) або ж ув’язнені на різні строки.
Книга стала результатом співпраці МВС із науковцями Національної академії внутрішніх справ, Національної спілки краєзнавців України та краєзнавчими музеями. Про практичну реалізацію ідеї розповів співавтор книги Дмитро Байкєніч, кандидат історичних наук і військовослужбовець НГУ:
«Ми відібрали найбільш репрезентативні документи, які відображають весь ланцюг подій — від передумов до трагічних наслідків Голодомору. Архів говорить сам за себе.»
Під час роботи зі справами архіву МВС було виявлено ряд документів, які висвітлюють переддень і перебіг Голодомору. Серед документів знайдені унікальні та добре збережені матеріали. Оприлюднили їх у 4 розділі збірника.
Опубліковані документи унаочнюють, як режим накладав непомірні оподаткування та платежі, постійно намагався роз'єднати суспільство за соціальним і матеріальним станом.
Відповідальний за випуск книги, доктор філософії з галузі публічне управління та адміністрування, начальник управління медіамоніторингу та аналітичного супроводження Департаменту комунікації МВС Андрій Загорулько зазначив:
Документи архіву МВС допомогли нам дослідити трагедію українців, яким під час Голодомору випало пережити найгірше. Документи свідчать, що спочатку режим довів господарів до зубожіння та крайнього виснаження, штовхнувши у божевілля. А потім ще й покарав таборами.
Для кого ця книга?
«Це не просто збірка документів. Це — інструмент освіти, внесок у збереження національної пам’яті українського народу та протидії забуттю трагедії», — зазначив Максим Пендюра, завідувач кафедри теорії, історії та філософії права Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент, наголосивши на важливості залучення молоді до досліджень цієї теми.
Історія дослідження Голодомору в НАВС започаткована зусиллями професора Василя Сокура і в різні часи підтримувалася науковцями — Олександром Кузьмінцем, Володимиром Щербатюком, Валерієм Калиновським, Оленою Шкуратенко, Дмитром Курасом, Юрієм Сокуром та Андрієм Загорульком. З їх ініціативи за участі здобувачів вищої освіти проводилися численні академічні наукові заходи – відкриті лекції, конференції, круглі столи, наукові семінари, що були присвячені не лише подіям 1932–1933 рр., а й Голодоморам 1921–1923 та 1946–1947 років.
Книга «Голодомор 1932–1933 років: геноцид українського народу. Збірник документів і матеріалів» — ще один крок у поверненні українцям правди про себе. Це — про відповідальність. Про пам’ять.
Нагадаємо, раніше «20 хвилин» повідомляли, що у Тернополі презентували унікальну мапу «Голодомор — геноцид українців».
Читайте також:
Їли горобців та мишей: в Україні вшановують жертв, закатованих голодом
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
