Наші в Малайзії: карантин почався з релігійного зібрання. Заборонили виходить навіть в безлюдні місця

• Отож, ми застрягли в Малайзії. На дорогах армія з автоматами, люди від вірусу вмирають на робочому місці, скоро прилетять вертольоти і будуть кропити дезинфектором – десь такий зараз настрій в місцевому фейсбуці і групах ВотсАпу, - жартує екс-тернополянин, наш колега-журналіст Андрій Янович. - Насправді, все спокійніше і простіше.

За кілька днів після початку карантину в Україні, Малайзія також оголосила свій «Режим обмеженого пересування». Спочатку ніхто не знав що воно таке, включаючи саму владу, тому доходило до смішного. Ввечері поліція оголосила, що не можна їздити між штатами без дозволу, за годину всі відділки були оточені чергою людей, які просили дозвіл. Хтось таки встиг його отримати, але, оскільки народу в чергах хмара, при тому, що збиратися в групи було заборонено, то поліція відмінила своє рішення, поділився враженнями Андрій.

Поліція приїжджає тричі в день і розганяє людей

- За два дні знову заборонили пересування, але дозволів не видавали – просто поставили блокпости і питають, куди їдеш, - розповів Андрій Янович. - Всі ресторани і забігайлівки залишили працювати в режимі «Взяти з собою». Для Малайзії це важливо, бо тут люди мало готують вдома. Кафешки, звичайно, з радістю видавали їжу з собою, але поки народ чекав на їжу, то всі замовляли по чайку і спокійно тусили в тих же забігайлівках. Це припинилося десь за три дні. Індуска, в якої беремо млинці, доповіла, що тепер поліція приїжджає тричі на день, і якщо бачить більше двох людей біля прилавку, розганяє і погрожує штрафом.
Видно, поліції недостатньо, тому вже на дорогах стоїть армія. Тернополянин з родиною їздив до супермаркету. Каже - виглядає серйозно. Дорога перекрита, стоїть купа поліціянтів, солдати з автоматами – людей 15.

• Я віз в на закупи двох сусідів – з сімей українців, що також застрягли тут, то думали що прийдеться пробиватися з боями – бо ж ніби є вказівка за продуктами їхати по одному, - пригадує Андрій. - Навіть не зупинили. Я тільки привідкрив вікно з традиційним «Хало, босс» - (широко вживане привітання до незнайомої поважної людини), і проїхав далі. Женя – експерт в Азії, припустив, що то малайці, які не говорять англійською, стидаються починати розмову. Може й так. Зворотньою дорогою також не пиняли.

Більшість випадків пов’язані з релігійним зібранням

- Малайзія не припиняла авіаперельоти, але літаки і так не літають через брак бажаючих, - розповів Андрій Янович. - Індонезія - наступна наша точка маршруту, також ввела карантин. В Україну не можна, так що наразі ми тут. Сьогодні перейшли в статус нелегалів (чи напівлегалів). Імміграція закрита, всім з простроченою візою дозволили покидати країну без покарання.
Отож, родина з двома маленькими дітьми на карантині в Малайзії. І застрягли там, кажуть дорослі, надовше, ніж планували.

• Позитив в тому, що то добрий і знайомий Пенанг. Негатив в тому, що Пенанг дуже змінився. До паніки ще не дійшло. Для порівняння треба сказати, що в Малайзії цифра захворілих за весь час десь приблизно як в Італії цифра померлих за вихідні, - каже Андрій. - Але народ тут добряче насторожився, туалетний папір розкупили до карантину, маски зараз – хіба саморобні. Ну і на моральний стан це вплинуло. Якось в черзі супермаркету касирка гавкнула на жінку за те, що та стояла заблизько до мене. Для малайзійців, які завжди будь ласка-перепрошую, гавкання -  то дуже незвичний хід.

Родина помічає, що мораль і рівень харизми падає. Сидіти цілими днями вдома і залишатися адекватним, то це я вам скажу, треба вміти, кепкує Андрій.

• Зараз пішов другий тиждень карантину, і коло «вигулювання» себе і дітей все звужується, - розповів Андрій Янович. - Ми вже давно не ходимо всією сім’єю в магазин чи на ринок. Дозволяємо собі таке, де нема людей. От були варіанти піти в джунглі – тут поруч така гарна асфальтована доріжка попри водозабірну трубу. Так ні – закрили. Була ще така собі підпільна стежка з виходом на ту ж доріжку, і тут вже все. Ми думали, то буде наше спасіння, знайшли гарну водойму, де можна з дітьми похлюпатися, але ж ні. Там також є комунальники і женуть домів.

Уряд сказав сидіти вдома. Кілька днів не було проблем піти до моря – там безлюдно. Тепер там ходять дружинники і махають пальцем на всіх, хто з’являється. Люди вже скоса дивляться на одиноких бігунів вздовж дороги – мовляв, ви чого не вдома?

«… вішаю тенісну ракетку на цвях»

• Якось я поліз через паркан на наш закритий тенісний корт, - пригадує Андрій Янович. - Ключа до нього не візьмеш – бо карантин. Ну, думаю, як буду там сам, то, може, нікого то не буде хвилювати. І що б ви думали? Хтось викликав поліцію. Приїхали аж четверо на мотоциклах і культурно мені пояснили, що я злий порушник і через мене карантин можуть продовжити. Ну що ж – порушник. Вішаю ракетку на цвях, бо карантин, певне, продовжать - зі мною чи без.

Проблема Малайзії в тому, що за тиждень до введення спеціального стану тут відбулося велике релігійне зібрання, на яке з’їхалося чи не 15 тис. людей з цілої країни. Вони там може і молилися, щоб вірус оминув країну, але за що боролися, на те і напоролися. З того зібрання ростуть ноги більшої половини всіх зареєстрованих в країні випадків захворювання коронавірусу, каже Андрій.

• На той весь карантин наклався ще наш нюанс з візою, термін якої офіційно закінчився, - розповів Андрій Янович. - Ми мали квиток на Індонезію, але переліт скасували, бо і Індонезія почала карантин. На Україну не добратися, консульство пропонувало самостійно летіти в Емірати, звідки буде організований переліт Українців додому. Наступного дня Емірати закрили  в’їзд для іноземців.

Через карантин закрили також місцеву імміграційну службу. І всім з простроченою візою дозволили покидати країну без штрафу.

• Всі наші плани наразі звелися до правила – плануємо день за днем, - каже Андрій. - А тим часом закупили борошна. Дружина Оксана, яка вдома з дітьми почувається набагато краще, ніж я, запланувала зайнятися випічкою. Сьогодні у них вже був арт-урок з фарбами і крейдою на балконі. Урок вдався. Дітей ледве віддраяли.

В Андрія з дітьми інші розваги. Придумали ходити парковкою і читати номери автомобілів – добре для вивчення букв і цифр. Правда, і це невдовзі можуть заборонити.

Як подолав коронавірус Сінгапур: садять за годування голубів

• У мене запитували, як вдалося Сінгапуру все подолати, - поділився Андрій Яновтч. - Вони нібито маленькі, компактні. Але я б, певно, почав з того, що це країна, де реально садять за те, що людина годує голубів. Країна, де садять за багато чого, і такий режим там з 63-ого року. Три покоління, і тепер, я так розумію, там нікому двічі повторювати не треба. Сказали не шастати по кафе і сидіти вдома, коли кашляєш, – всі чемно так і роблять. Важливо ще й те, що з 63-ого року Сінгапурська влада, попри свій авторитаризм, показує результат. Відповідно, люди бачать результат дії правил.

Люди довіряють керівництву, керівництво довіряє людям. І плюс освіта. Середній сінгапурець має якісну вищу освіту і говорить двома-трьома мовами. І тому в країні, де майже 6 мільйонів народу живе на площі меншій за Київ, і які одні з перших отримали коранавірус з Китаю, до березня справлялися з функціями найбільшого хабу в цій частині світу.

Читайте також Наші у Швейцарії: люди без грошей не залишаться. Або виплатить біржа, або маєш власні заощадження
- Круїзні кораблі (італійські в тому числі) обслуговувалися до того часу, поки всі сусідні країни не закрили їм в’їзд, і круїзи, як вид бізнесу, припинив існування, - каже Анжрій Янович. - Тільки зараз Сінгапур призупинив транзит і обмежив масові зібрання (понад 250 людей). При цьому більшість підприємств продовжують працювати. Вони просто відслідковують кейси захворілих, і всіх успішно ізолюють/лікують.  Про всяк випадок, ввели штраф в 10тис$ за приховування інформації про перебування від медичних служб.
В більшості інших країн, Україна тут не унікальний виняток, де народ не вірить владі, влада народу і народ при тому слабо освічений, маємо те, що маємо.

- Люди, яким варто самоізольовуватися, ходять в гості, закрили метро - всі заполонили маршрутки, - каже Андрій. - При цьому всьому храми закликають на спільні молитви і лікування цілющими дзвонами! Влада, яка є просто трішки успішнішою частиною того ж неосвіченого народу, гепає чоботом і каже – поки плану нема, все закрити, все заборонити. Майбутнє якесь туманне.
Ми можемо жалітися на владу, на історію, на сусідів тощо, але є дрібничка, якою ми можемо інвестувати в майбутнє, переконаний Андрій Янович. Замість включити дитині на карантині телевізор – почитайте їй книжку. Будемо мати надію, що, виростивши освіченіше покоління, виростимо нову владу. І з наступним вірусом будемо справлятися краще.
Читайте також Наші в Канаді: тут вищий інстинкт самозбереження. Ніхто не протестує проти профілактики та обмежень
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.