Партнер рубрики

Повернувся майже через два роки з російського полону: у Тернополі діти чекають батька

Поліна Дайнега

Єдині родинні світлини, які залишилися після бомбардування Маріуполя

Разом з іншими 229 захисниками вдалося повернувся з російського полону Оганнеса Арутюняна, у якому він був від весни 2022 року.
Дружина Оксана разом із восьмирічним Азізом та 21-річним Ашотом проживають у Тернополі. Зараз плачуть від щастя та мріють обійняти свого чоловіка та батька.

Родина Арутюнян – переселенці з Маріуполя. Навесні 2022 року вони знайшли прихисток у Тернополі. З пані Оксаною, а також малим Азізом журналісти «20 хвилин» познайомилися ще у вересні 2023 року. Тоді вони погодилися взяти участь у нашому проєкті «Діти війни» та розповісти власну історію порятунку з окупованого Маріуполя.

Новини Тернополя - фото з Повернувся майже через два роки з російського полону: у Тернополі діти чекають батька — Молодший син Азіз та дружина Оксана

Під час знімання та спілкування із журналістами малий Азіз згадував свого батька, який з перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати рідне місто від російського ворога, а далі потрапив до ворожого полону.

Він хотів нас захистити…

Оганнес Арутюнян вперше став на захист України ще у 2017 році. Зі слів дружини Оксани, коли Азіз почав підростати, то вирішили, що батько має бачити дітей, а не по пів року бути на службі, далеко від дому. Тож із 2020 року чоловік був інструктором аварійно-рятувального корабля «Донбас» у Маріуполі.

Відео дня

Востаннє дружина, восьмирічний Азіз та 21-річний Ашот бачили голову родини 23 лютого 2022 року, коли його на годину відпустили додому. Ніхто і не здогадувався, що для кожного з них доля підготувала складні випробування: цілодобові бомбардування, вихід із міста та російський полон.

— Зранку 24 лютого чоловік зателефонував і сказав: «Оксано, почалася війна. Збирай дітей і виїжджайте». Я не думала, що все буде настільки серйозно, ми ж у Макіївці переживали вже обстріли. Коли почули вибухи, які лунали біля нашої оселі досить близько, то зібралися і переїхали в Приморський район до бабусі. Я навіть не уявляю, як було складно чоловіку в такій ситуації, як було складно всім захисникам. Оганнес знаходив слова підтримки для нас, коли телефонував. Коли Азіз востаннє говорив з батьком телефоном, то син запитав: «Тату, це вулкани і динозаври, як у мультику?» На що мій чоловік відповідав: «Так, синку, це вулкан, це лава», — розповідає пані Оксана.

У полон окупантів Оганнес Арутюнян потрапив навесні 2022 року. Його разом з іншими побратимами забрали з маріупольського заводу «Ілліча», де він перебував із пораненням обох нижніх кінцівок.

— Коли ми вже вибралися з окупованого Маріуполя, то почали шукати хоча б якусь інформацію про нашого тата. Під час чергових звернень Міжнародний комітет Червоного Хреста офіційно підтвердив нам, що Оганнес знаходиться в російському полоні. Старший син все розуміє і від нього не було сенсу приховувати, а ось Азізу ми казали, що тато бореться з лавою і поки не може зателефонувати нам. Аби молодший постійно пам’ятав про тата, відчував його підтримку та турботу, я на кожне свято спаковувала подарунок не лише від себе, а й від чоловіка. У відповідь на всі подарунки Азіз створював для тата малюнки, — каже жінка.

Ми дочекалися його живим в Україні

Як себе почуває чоловік, чи потребує лікування, чи їв щось – запитання, на які дружина Оксана не мала відповідей майже два роки. Адже росіяни не допускали до полонених представників міжнародних організацій.

Оксана Арутюнян зізнається, інколи навіть доводилося читати ворожі канали з надією побачити свого чоловіка чи почути його голос. Саме звідти вона дізналася, що, можливо, найближчим часом обійме свого чоловіка.

— Напередодні 2024 року в російських групах був список з 300 людей, серед яких і мій чоловік. Там стверджували, що наче дані українських полонених, яких незабаром мають обміняти. Я вірила, сподівалася, але малому Азізу нічого не казала. Думала, якщо дійсно це станеться найближчим часом, то буде справжній новорічний подарунок, — розповідає жінка.

Третього січня орієнтовно о 18.00 стало відомо про повернення з російського полону понад 200 українських воїнів та цивільних. Змучені, безсилі, схудлі – саме так виглядають наші хлопці після перебування під гнітом росії. Оксана Арутюнян зізнається, впізнати ось так на відео майже нереально.

— О 18.00 я отримала повідомлення від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими про обмін. А вже десь о 21.00 представники мені вже зателефонували і передали слухавку чоловікові. Оганнес сказав, що вже в Україні, що живий. Він також був щасливий, бо від березня 2022 року не мав про нас жодної інформації. Листи не можна було передавати. Певно, працівники Координаційного штабу йому все розповіли, так ми почули один одного майже після двох років тиші, — крізь сльози щастя згадує жінка.

Цей обмін став справжнім новорічним подарунком для малого Азіза, адже повернення батька додому – найзаповітніше його бажання.

— Як тільки Азіз почув голос батька у слухавці, то почав плакати, радіти. Він питав, коли той зможе нарешті приїхати до нього, щоб довго обійматися і ніколи більше не розлучатися так надовго. Азіз майже весь вечір ходив біля дверей, чекав, коли ж Оганнес зайде до квартири. Але батько йому пояснив, що зустрінуться не сьогодні. Треба ще трохи почекати, якісь кілька днів, — додає пані Оксана.

За час полону Оганнес схуднув майже вдвічі – з 95 до 52 кілограмів. Також чоловік має проблеми з нижньою кінцівкою та потребує повного медичного обстеження, відновлення документів.

Родина чекає наступного дзвінка від свого захисника. Вони вже готові їхати в інше місто, аби вперше за такий довгий час побачити та обійняти рідну людину.