24-річний Художник Сергій Марунич народивсяу Харкові, але з дитинства живе у Тернополі.
- З 5 по 11 клас я навчався в Тернопільській обласній комунальній експериментальній школі мистецтв, - розповідає Сергій. - Потім поступав в ТНПУ, але через корупційну схему не пройшов на державну форму навчання. Я вважаю, що освіта наша взагалі відірвана від реальності, тому мені важливіше було самореалізовуватись та набиратись досвіду. І на п’ятому курсі я кинув навчання, бо я ярий противник освітньої системи.
Поки одногрупники Сергія вчились, амбітний хлопець працював у видавництві художником-ілюстратором, мав багато замовлень на портрети, займався дизайном, web дизайном, розписами інтер’єрів та екстер’єрів.
- Ми з знайомими створили проект, який і зараз розвивається у Тернополі, - продовжує хлопець. – Але сидячи за комп’ютером я зрозумів, що мені все-таки подобається саме живопис. І я сказав хлопцям, що йду з дизайну, і я пішов у живопис. Я маю два критерії в роботі: краса та якість. І я зрозумів, що якщо малюватиму на замовлення, то я піду в кількість і втрачу якість. Буду як конвеєр, я зароблятиму, але це будуть невеликі гроші.
Писав портрети Гросуляка та Зіброва
Тому художник вирішив придумати щось глобальне і "стрибнути вище голови". Так він створив проект з портретами українських знаменитостей. Щоб намалювати ці портрети, Сергій вивчав біографії цих відомих людей.
- Я хотів зробити виставку у Тернополі і запросити цих відомих людей, - каже Сергій. - Проблема була у тому, що я був ніким. Ця подія провалилась, бо відомі люди дуже зайняті. Я шукав, де тільки можна номери зірок. Знайшов лише до тернопільських відомих людей – Михайла Гросуляка та Тараса Демкури. І до них було страшно телефонувати, бо це успішні люди, а ти по суті ніхто. Але через них я шукав номери до інших знаменитостей.
Оскільки ідея з виставкою провалилась, то хлопець просто дарував ці портрети. Одні зірки платили, інші просто дякували.
- Найщедрішим був Михайло Гросуляк, ми з ним досі співпрацюємо, - каже Сергій. - Тоді він запросив мене в «Грибову хату», то ми з дівчиною їздили на чотири дні відпочити. Останній проект я віддав Зіброву і ще хотів намалювати Ірину Білик. Але вона відмовилась, сказала, що у неї уже достатньо портретів. Тоді я зрозумів, що не буду більше цим займатись, бо в ці портрети я вклав дуже багато, а по суті ні резонансу, ні заробітку не було.
Створив власного персонажа Річі
Хлопець почав шукати чим зайнятись далі. Як розповідає сам художник, він дослідив художній ринок і зрозумів, що на ньому є два табори.
- Художники, які малюють будь-що і цю творчість розуміють одиниці та художники, які малюють те, що зрозуміти можуть всі, але повторити лиш одиниці, - пояснює художник. - Себе я відношу до другого табору і почав шукати ту емоцію, яка подобається мені.
Сергій Марунич любить речі люкс-класу та успішних людей. Хлопець знає історію всіх авто люкс-класу, брендів одягу, годинників. За його словами, йому завжди було цікаво, як люди досягли такого успіху.
- Я знайшов емоцію багатства та розкоші, яка робить тебе особливим, - продовжує співрозмовник. - Я створив персонажа Річі, який відображає цю емоцію, яка є в кожному з нас.
Річі – це не людина. Це образ, який символізує стиль життя, успіх, реалізацію, можливості, свободу, незалежність. І це життя, до якого варто йти.
- Звісно, є хейтери, які кажуть, що гроші це зло, - каже хлопець. - В мене одна відповідь: можна жити для грошей, а можна жити з грошима і витрачати їх на самореалізацію та втілення своїх ідей. В мене лише позитивний посил.
Надихнула Сергія відома художниця Євгенія Гапчинська. Як каже хлопець, якби не вона, то він, напевно навіть і не малював би зараз.
- Після того, як я вник у цей художній світ, то зрозумів, що там побудовано все на лицемірстві та епатажі, - каже хлопець. - А Євгенія ідол для мене – вона і багата людина, і художниця, і малює усім зрозумілі речі. І вона без лицемірства та епатажу, вона скромна.
Для свого проекту хлопець зробив серію робіт – 27 картин, які представив на виставці у Києві, яка відбулась у серпні. Художник хоче зробити каталог зі своїми роботами, а також зображати Річі на футболках та інших речах.
- Я дуже хочу розвивати цей проект, - додає Сергій. – Завдяки ньому я хочу змінити негативне ставлення людей до грошей та успіху. Бо ми ще не відійшли від 90-х років. А коли ми зможемо полюбити гроші та навчимось їх вкладати у свій розвиток, тоді це буде по-європейськи.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер