Що робити, аби діти не втікали з дому

Про те, як розпізнати перші ознаки втечі, де найчастіше переховуються втікачі, як поводити себе з дитиною після її повернення та як змінити ставлення чада до вас та своєї поведінки, говорили під час прямого ефіру минулої п’ятниці.

Гості онлайн чату розповіли також про те, як знайти золоту середину у вихованні та пояснили, чим небезпечні «кнути» і «пряники». Усі недоліки, пов’язані з гармонійними стосунками батьків з дітьми, якраз і проявляються, коли останні досягають підліткового віку.

Практичний психолог, знавець гештальт-терапії з дітьми та сім’єю, позитивної терапії Валентина Цепенюк пояснила, коли саме починається перехідний період і як він дає про себе знати.

- У цей час якраз міняється світогляд дитини, її вподобання, смаки та поведінка. Насправді дуже часто у батьків виникають проблеми із чадами-підлітками, і в дітей з дорослими – також, - каже вона. – От такий кризовий період може наступати вже в 10-11 років.  А тягнеться аж до 17 років. Нерідко в такому віці юнаки тікають з дому. Вони просто не знаходять іншого вибору, ніж таким чином демонструвати свій спротив.

Причин втечі може бути багато. Перш за все, підлітки розуміють, що не можуть вплинути на ситуацію, яка їм не подобається. По-друге, до такого коку можуть спонукати і непорозуміння з батьками, коли останні не сприймають захоплення сина чи доньки, їхнього оточення. По-третє, до цього можуть призвести конфлікти у школі – із вчителями чи учнями.

- Звісно, батьки люблять своїх дітей та хочуть, аби ті отримували найкраще. Втім, якщо контроль надто активний, то в пошуку забраної волі дитина тікає з дому, - говорить фахівець. – Подібний ефект справляє і гіперопіка, коли любові вже забагато. Не виняток також і дитячі маніпуляції по відношенню до батьків.

Гості ефіру:

• Практичний психолог, знавець гештальт-терапії з дітьми та сім’єю, позитивної терапії Валентина Цепенюк;
• Психолог, арт-терапевт Зоряна Михальська.

Найцікавіші обговорення з сайту «20 хвилин»:

Тернополянка

Як знайти золоту середину у вихованні?

Зоряна Михальська

Потрібно, аби батьки вже з малечку будували зі своїми дітьми довірливі стосунки. Таким чином, вони дають можливість доньці чи сину розкривати власне «я», висловлювати свою думку, а не задавлювати їх своїми амбіціями. Діти повинні знати, що вони мають право помилятися, що рідні їх сприймають такими як вони є, що вони не зобов’язані жити за чиїмись стандартами.

Працюючи з підлітками, помічаю, коли у них та батьків вибудувані довірливі стосунки, то таких негативних ситуацій майже не виникає. Якщо не вдалося стати друзями раніше, то в перехідний період це навряд вдасться. Адже підлітки не хочуть ділитися проблемами, вони закриваються від усіх. Натомість вони шукають будь-які шляхи, аби показати свій бунт. Батьки повинні подумати, як сприяти самовираженню дитини. Ми часто помиляємось, коли записуємо чад на десять секцій, які їм просто не потрібні. Не варто тиснути на дітей, переконувати та наполягати. Безперечно, кожен випадок індивідуальний, адже є такі підлітки, котрим насичений ритм життя навпаки до вподоби.

Від редакції

Можливо, наша ментальна модель поведінки батьків з дітьми просто не да нам вийти за рамки дозволеного. Орієнтуючись на досвід виховання в інших країнах світу, що б ви порадили?

Валентина Цепенюк

Діти переймають звичаї, уклади своїх батьків. Ми виховуємо дітей так, як виховували нас. Устрій ще Радянського Союзу вкоренився в українські родини. Можна так і не можна інакше. Так нас навчали. На щастя, нині ці звичаї починають відходити. Усе більше батьків прагнуть бути друзями для своїх дітей. Потрібно аналізувати, робити висновки і міняти те, що шкодить нам. Варто відмовитись від директивної форми виховання. Натомість, потрібно знаходити час на довірливе спілкування.

Зоряна Михальська

У нас лише починається розвиватися культура самоаналізу, самовдосконалення. Коли батьки в змозі задати собі питання, чому вони кричали на дітей, знаходять в собі сили вибачитися, тоді довірливі стосунки якраз і закладаються. Коли ж ми тягнемо з минулого стару модель поведінки, коли ми не хочемо мінятися, а з дитини вимагаємо бути іншою, тоді і народжується серйозний конфлікт поколінь.

Наталка

Як на практиці показати, що розумію дитині?

Валентина Цепенюк

Не потрібен жорсткий контроль, цікавтесь життям дитини. Після школи чи садочку обов’язково запитайте, як у неї минув день, розкажіть про свій. Діліться з дітьми своїми історіями, плануйте разом, домовляйтесь про все. Дуже часто діти тікають через жагу пригод. Значить, батьки повинні створити ті умови, аби задовільнити дитячу жагу до адреналіну. Наприклад, разом можна провести вихідні з наметами на природі, поїхати в гори чи ще щось. Не можна дитину, як тварину, посадити в золоту клітку і не випускати. Вона потребує спілкування і розвитку. Що дамо своїм дітям, те вони дадуть нашим внукам, скільки любові в них вкладемо, стільки вони й віддадуть потім вже своїм.

Сокол

Що робити, коли в дитини дурне оточення?

Валентина Цепенюк

Часом від свого страху батьки самі роблять нерозумні кроки. Не можна тиснути на дитину, тим паче, залякувати. Треба розібратися в ситуації, пояснити.

Дарина

А що робити, коли в сина чи доньки «велика любов», і те, що їм кажуть батьки, ні по чому?

Зоряна Михальська

Перш за все, раджу, ніколи не говорити дітям, що це не любов. Треба поважати почуття і вчити дітей любові. Можливо, це не взаємно, але почуття є. Можна скерувати цю дитячу енергію в мистецтво, наприклад. Нерідко в період закоханості діти починають писати вірші чи малюють. Як арт-терапевт, я працюю над тим, аби через творчість показати всю красу любові. Якщо підлітки тягнуться до творчості, то це дуже класно. Трагізм має місце бути, але це минає. Потрібно вчити дітей поважати свої почуття, вміти їх сприймати, щоб у майбутньому вони не закривалися від любові.

Від редакції

Якщо довірливих стосунків немає, як їх вибудувати?

Зоряна Михальська

У підлітковому віці варто переходити вже на той рівень, коли батьки готові поділитися власним досвідом. Можна просто ненав’язливо розповісти історію своєї юності. По-дружньому. Коли батьки діляться своїм досвідом і дітьми, ті не сприймають їхні поради агресивно.

Оксана

Розкажіть про те, чому підлітки втікають з дому на тиждень, а потім приходять, як нічого не сталося? Як реагувати?

Валентина Цепенюк

Не накинутися одразу, то однозначно. Треба дитину прийняти, дякувати Богу, що прийшла здорова. Але і не можна просто закривати очі на те, що трапилось. Треба пояснити синові чи доньці, що батькам довелось пережити. Такі дії просто не можуть не мати наслідків.

Зоряна Михальська

Щоб не пішли повторно, не треба кричати і читати нотації. Набратися терпіння і плавно розібрати ситуацію.

Оля

Куди тікають діти?

Валентина Цепенюк

Перш за все, подумати про те, де дитині комфортно, - друзі, улюблені місця.

Від редакції

За якими ознаками помітно, що дитина вже на межі того, аби піти з дому?

Валентина Цепенюк

Дитина може не раз погрожувати, що вона піде, і рано чи пізно таки піде. Якщо вона агресивна, замкнута мовчазна, треба звернути на це увагу. Якщо був конфлікт у школі, у колі друзів чи ще якесь непорозуміння, це також може стати поштовхом для втечі.

ДОВІДКА

Запис онлайн-трансляції відбувся з технічної підтримки компанії MagneticOne.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.