Старовинні дерев'яні храми на Тернопільщині нищать будматеріалами

Унікальні дерев'яні церкви збереглися майже в кожному районі Тернопільської області. Однак більшість цих храмів нині потребують реставрації. Її важко провести, бо бракує грошей і заважає бюрократія.

Проблеми зі збереженням старовинних дерев'яних храмів дійсно є, визнає начальник відділу містобудування, охорони пам'яток і нагляду за будівництвом управління містобудування та архітектури обладміністрації Ярослав Пелехатий. Він уже не один рік працює над цією тематикою і констатує: таких храмів у нас багато, але стан більшості викликає тривогу.

- Допомагати треба церквам уже майже в кожному районі – Бережанському, Заліщицькому, Зборівському, Кременецькому, Лановецькому, Монастириському, Підволочиському, Шумському, - перелічує пан Пелехатий.

Замуровують цеглою чи фарбують

Дерев'яна архітектура, за його словами, може зберігатися сотні років, але вона при цьому є найбільш вразливою. Зашкодити здатні як сніг, так і невеликий дощ. Якщо вода затече у щілину, то нищитиме стіни та дах.
- Невипадково дахи у дерев'яних храмах набагато стрімкіші, ніж у мурованих. Це для того, щоб швидше сходив сніг і волога не затрималася на даху, - пояснює співрозмовник. - Також часто церкви мають піддашшя. Інколи - до двох метрів виносу, щоб максимально відвести вологу від стін. Крім того, у спекотну погоду в піддашші люди під час богослужіння могли сховатися від сонця.

Потерпають пам’ятки не лише від погодних умов і недотримання вимог пожежної безпеки, а й від самих людей, наголошує фахівець.

- На Львівщині недавно згоріли кілька старих дерев'яних церков. Наскільки знаю, часом люди самі їх підпалювали, щоб на тому місці змурувати нову велику церкву, - каже він. – Вони – несвідомі того, які пам’ятки знищують і що нащадкам не буде що показати. Добре, що в нас немає таких трагічних випадків. Та проблем теж вистачає.

Наприклад, дерев'яні храми на Тернопіллі покривають бляхою, "заліплюють" вагонкою, замуровують цеглою або фарбують старовинні бруси і гонт в яскраві жовтий, синій, зелений та інші кольори. Із таким "ремонтом" церкви втрачають автентику, дух епохи.

- У багатьох селах фарбують церкви фарбою для підлоги. Але ж це не сприяє захисту брусів! Та й естетичний вигляд такого храму псується. Краще вони покривали б стіни спеціальною рідиною для захисту від вогню, - пояснює фахівець. – У селі Волиця Гусятинського району відреставровану дерев'яну церкву взагалі за кілька років обклали цеглою! Це теж не сприяє збереженню брусів, бо дерево має дихати. Вони просто знищили культурну спадщину.

Велика відповідальність при цьому, за його словами, лежить і на священиках. Вони мали б пояснити громаді, як треба берегти старовинні дерев'яні храми.

- Якщо в селі хочуть ремонтувати церкву, а вона є пам’яткою архітектури, громада і священик мають звернутися до нашої інспекції за дозволом на ті роботи. Але до нас не завжди приходять, - бідкається пан Пелехатий. - Ми вже навіть у парафіяльні управління зверталися, щоб там розповіли священикам про реставрацію дерев'яних церков. Щоб вони не спотворювали старі храми сучасними будматеріалами.

Нема ні грошей, ані фахівців

Реставрувати дерев'яну церкву не так просто, як видається. Мало того, що потрібно багато грошей, купу дозволів різних інстанцій, каже фахівець. Ще й фахівців-проектантів і реставраторів не вистачає.
- Почнемо з грошей. Більшість церков – у селах. Громади сільські часто нечисельні, до того ж діляться на кілька конфесій. Тому люди не мають змоги зібрати суму, необхідну для сплати за реставрацію, - пояснює Ярослав Пелехатий. – А це – дорога робота. Треба виготовляти науково-проектну документацію, розробляти технологію процесу і аж тоді реставрувати. Лише розробка документації коштує 30-100 тисяч гривень. Усе залежить від розміру церкви.

Сама реставрація "тягне" сотні тисяч гривень. Звідки в селах візьмуть такі гроші? Більше того, як каже чоловік, у нашій області немає фахівців-проектантів, які займалися б саме реставрацією дерев'яних церков. Такі спеціалісти є у лише Львові – працюють у "Укрзахідпроектреставрації".
- Але вони – нарозхват, бо працюють по усій Україні. Власне, реставраторів, які вміють працювати з дерев'яною архітектурою, у нас - теж одиниці. Та й матеріал – брус, гонт – треба діставати в Карпатах, у нас його не виготовляють.