Степан Гіга: “Українські артисти — не “у форматі!..”

Гіга ж дякував глядачам по-своєму, і доказом цьому був чи не найдовший концерт принаймні за останні років з десять — він тривав чотири години і закінчився о 1.15 ночі! — Такого тривалого концерту у мене, напевне, ще не було, — розповів стомлений, але задоволений Степан нашому кореспонденту (розмова, до речі, розпочалася одразу ж по закінченні концертної програми, о пів на другу ночі — прим. авт.). — Мені приємно, що людей не злякала злива і майже всі залишилися на концерті. Це ще нічого! А коли ми кілька днів тому виступали у Львові, тільки вийшов на сцену — почався град... — Цей тур містами України проходить на підтримку нового альбому “Троянди для тебе”. Розкажіть детальніше про новий диск. — Закінчили ми його приблизно у квітні і відтоді представляємо своїм шанувальникам. Диск випустила студія “6 секунд” з Калуша. Туди увійшли мої нові композиції — всього 17. Музика — моя, вірші — Анатолія Фіглюка, Василя Кузина, Михайла Ткача, Вадима Крищенка і Марії Бойко. “Обманули як мене, так і глядачів” — Ви почали тур з Франківщини і давали концерти й у районних центрах. Чи буде таке на Тернопіллі? — У тур Тернопільською областю я мав їхати ще минулого літа. Але, як ти пам’ятаєш, його відмінили. І не тому, що я відмовився! Таке вперше трапилося у моєму житті. Досі не знаю, чому відмінили концерти. Напевне, їм було мало грошей, а людям, які вже купили квитки, вони розказували, що артист відмовився виступати. Це неправда! Я хочу реабілітувалася перед мешканцями Тернопільської області. Знаю, що там у мене шанувальників чимало, тому обов’язково співатиму для них. “Скрипач всегда в законе...” — Степане, ви сьогодні заявили, що цей концерт — не політична акція і не проходить на підтримку жодного із кандидатів у президенти. Але вже почалися політичні перегони і, напевне, вам таки надходили пропозиції від кандидатів. Чи братимете участь у політичній агітації? — Не знаю, чи доведеться мені взяти участь у передвиборчій кампанії. Справа у тім, що я, мабуть, у цей час гастролюватиму Америкою. Але якщо пропозиції будуть серйозними, я таки подумаю. — А якби надійшла пропозиція про співпрацю від котрогось із лідерів виборчих перегонів? — Поки що не буду про це говорити. Я не є заполітизованою людиною і вважаю, що ніхто з артистів не має права бути у ніяких опозиціях чи партіях... — Тобто?! — Ти ж знаєш, “скрипач всегда в законе”. Скрипаль має робити музику, а не політику. У нас, в Україні, вистачає тих, хто робить політику. А ми повинні гуртувати і розважати людей. — А якщо згадати наших шановних нардепів — народних артистів Поплавського і Білозір? — Поплавський передусім — шоумен. Він сам про це говорить. Він не артист, а продюсер. Це зовсім інше. А співає, бо йому це подобається. І сам жартує, що так, як Поплавський — не потрібно співати. Я його надзвичайно поважаю як людину, комерсанта. Ви подивіться, крім Тернополя і, напевне, Полтави, більше ніде на радіостанціях не йде трансляція українською мовою. Те саме і на телеканалах. Як розповідав Іво Бобул, мовляв, приносиш на TV матеріал, а там кажуть — “не формат”. Українські артисти — не “у форматі”! А Поплавський робить неможливе! Він створив українську аналогію московської “Пісні року”. У його новому проекті, що називається “Наша пісня”, знімаються абсолютно всі — від іменитих до зовсім невідомих артистів-початківців. І ніхто не платить жодної копійки. — Раніше у ЗМІ була інформація, що серед учасників “Нашої пісні” буде той, хто представлятиме Україну на “Євробаченні”. І саме з цього проекту йому оплатять поїздку на конкурс. Але, напевне, важко буде когось вибрати після виступу Руслани. Кого, наприклад, ви, як фахівець, бачите на “Євробаченні-2005”? — Важко сказати. Навіть не можу собі уявити... Я після Русланиної перемоги був у Німеччині, Польщі. Мої закордонні колеги говорять, що нарешті впізнали Україну! Не важливо, балет виграв чи Руслана. Вони перемогли! І це було обличчям України. Як Руслана це зробила — її справа. Але вона таки це зробила. А решта... Митець ніколи не повинен судити іншого митця. Хоча цього року на конкурсі був страшенно низький рівень. — Але хтось із виконавців вам подобався? — Мені особисто? Так, представник Сербії. Дівчинка зі Швеції надзвичайно сподобалася. Я чув навіть, що вона була нездорова, але дуже класно заспівала. Та вони не робили шоу, а напевне, саме воно було потрібним на такому конкурсі. Саша Пономарьов також співав. І непогано співав... А результат? Крім Руслани — нікому — І все-таки, якщо згадати всіх українських виконавців — і молодих, і більш відомих, — кого з них ви бачите на “Євробаченні-2005”? Хто зміг би скласти конкуренцію Руслані? — Не знаю, справді не знаю. Але дуже правильно сказано, що там мають брати участь молоді, бо ми, старше покоління, вже своє зробили. А на “Євробаченні” державу має представляти молодь. Але з молодих, на жаль, більше і немає нікого. Хоча дивує — в Україні стільки фестивалів! І чомусь всі вони закінчуються заключними гала-концертами. Ніхто більше про переможців не чує. На мою думку, потрібно зібрати переможців усіх фестивалів і визначити, хто з них найкращий. А далі вже його підтримувати, розкручувати... — Які конкурси в Україні можна назвати професійними? — Конкурс Івасюка — це найкраще. Він “народив” Сашу Пономарьова, Таїсію Повалій. Фестивалі “Таврійські ігри”, “На хвилях Світязя” — там теж серйозний відбір, критерії. — А чи реально зробити в Україні проект, подібний до російської “Фабрики зірок”? — Ти помітила, що на кожному концерті я представляю молодих виконавців? Хоча мені частенько дорікають. Мовляв, ми приходимо на концерт Гіги, а доводиться слухати якихось молодих і невідомих. А де їх показати? Хто піде, якщо зробити для них окремий концерт? А так я включаю їхні виступи у свою програму і тим самим даю їм шанс. — А Віктор Грибик, який раніше незмінно виступав разом з вами? Його тепер на ваших концертах немає. Може, він якраз скористався подібним шансом? — У Віктора, наскільки я знаю, зараз сольна програма. Вдала програма чи ні — судити не мені. Нехай про це скажуть глядачі, які приходять на його концерти. Довідка “RIA плюс” Степан Петрович Гіга народився 16 листопада 1959 року у с. Білки Іршавського району Закарпатської області. 1980-1983 рр. — навчання в Ужгородському музучилищі, яке закінчив на рік швидше, склавши іспити екстерном. 1983 р. — вступає до Київської консерваторії. 1988 р. — стає солістом Закарпатської обласної філармонії. 1995 р. — перший повноцінний сольний альбом. 20 лютого 1998 року стає заслуженим артистом України. 2000 р. — початок співпраці з шоу-балетом “Віклен” (м. Тернопіль) 2002 р. — сформувався остаточний склад колективу “Друзі мої”. 28 грудня 2002 р. отримав звання народного артиста України. Одружений, виховує двох дітей — доньку Квітославу і сина Степанка. Дружина Галина — колишній адміністратор Закарпатської філармонії, зараз — директор Мистецької агенції Степана Гіги.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.